«Перемога залежить від кожного». У Бахмуті РФ атакує стадом, у Вугледарі – колонами техніки — інтерв’ю NV з оборонцем на сході
Бахмут, Донецька область. 7 лютого 2023 року (Фото:REUTERS/Yevhen Titov)
Автор: Василь Пехньо
Війна стосується всіх, перемога залежить від кожного, каже Іван Татауров, військовослужбовець ЗСУ. Тому він закликає всіх консолідуватися і прийняти за догму, що 2023-й — рік перемоги України.
Як утримують бійці лінію фронту у Бахмуті і Вугледарі та навіщо так виснажуватися ЗСУ у битві за ці міста, Татауров розповів в інтерв’ю Radio NV.
— Яка ситуація на східному фронті? Як мені відомо, ви неподалік Бахмута перебуваєте і водночас володієте ситуацією, що склалася на інших напрямках — від Кремінної до Бахмута, і далі на південь.
— Місто Бахмут — козацька фортеця — зараз трохи потерпає. Штурмові дії росіян продовжуються: йде масований артилерійський обстріл, задіяна авіація. Дякуючи нашим прикордонникам, [7 лютого] був збитий російський літак. Це показує таку тенденцію, що росіяни, залітаючи на нашу територію, вже знають, що в них квиток в один кінець.
Але завдання їм поставило керівництво їхньої держави — захопити Бахмут будь-якою ціною, незважаючи на наші втрати, на особисті втрати. Тому вони просто все, що можуть, задіюють і кидають на бахмутський напрямок.
Наразі потерпають околиці – і Хромове, і Часів Яр — і навколишні всі міста, селища аж до Костянтинівки.
— Гіршого становища поки точно немає, не треба сильно бити на сполох. Дійсно, вони підходять до основних шляхів живлення.
Але між цими двома шляхами, які йдуть на Слов’янськ і на Костянтинівку — великий проміжок території: там є дороги, там все цивілізовано, цивільно. І заїзд в саме місто Бахмут спокійний, вільний. До сих пір заїжджають гуманітарні вантажі, працює всередині ринок і люди, які там ще залишилися, вільно переміщаються хоч всередину, хоч з самого Бахмута.
Але в будь якому випадку — це просування ворога. І, як не крути, все ж воно замикає те трьохстороннє оточення, яке вже довгий час було, кільце потрохи вони зжимають. Особливо ціною просто нелюдських втрат за кожен день, але вони все ж просуваються. При їхніх втратах в сотнях і тисячах, ми також несемо втрати.
Дайджест головних новин Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
— З одного боку, з’явилися кадрові частини на заміну «вагнерівцям», зокрема і на бахмутському напрямку. А виходить так, що число їхніх жертв зростає. Ми говорили, що це «вагнерівці», вони кидають свої людей на «м’ясо». А з кадровими військовими така ж ситуація чи щось я неправильно розумію?
— Все вірно. Насправді ПВК — російські зеки — були, напевно, на 70 відсотків поховані при штурмі Соледара. І зараз дійсно кадрових військових дуже навезли багато. Але, щоб ми розуміли, всі ці частини десантників, спецназу — всі кістяки були знищені ще на початку активної фази [повномасштабного вторгнення]. Їх багато полягло в Київській області, при штурмі Кремінної, Сєвєродонецька, Лисичанська.
— З одного боку, я чую зараз меседжі наших військових, які кажуть, що не треба недооцінювати тих мобіків, які долучаються до російського війська. З іншого боку, ми чуємо від вас зараз, що якість тих військових далеко не та, яким було російське військо на початку широкомасштабного вторгнення. Правильно?
— 100%. Але давайте не забувати, що ми також несемо втрати і, на жаль, в нас перші «двохсоті» і «трьохсоті» також були чи офіцери, чи контрактники, які мали певний досвід, мали певний внутрішній стержень — можемо називати це патріотизм чи професіоналізм також.
Тому у нас заміна особового складу відбувається теж з тих людей, яких мобілізували. Повноцінна війна цілий рік вже йде. Втрати несе не одна сторона. Тому у нас, на жаль, також багато замін особового складу йде за рахунок мобілізованих українців.
— Не в сенсі воно того варте, адже ми розуміємо, за що ми воюємо. Західні аналітики говорили про те, що ті втрати, які отримує українська армія у Бахмуті, не варті утримання цієї території. Чи є воєнна доцільність тримати Бахмут до останнього? Який наказ зараз перед нашими бійцями стоїть на цій території?
— Бахмут як фортеця дійсно вже став певним символом. Але насправді завдання для всіх військ Сил оборони, які зараз знаходяться в Бахмуті, на околицях — це максимальне знищення ворога, щоб вони не могли далі просуватися.
Не загадую, але якщо все ж ми відійдемо з Бахмута, одразу лінія оборони перша буде в Костянтинівці. Це одразу буде передок, дуже тяжка буде зона бойових дій. Там дуже багато і цивільного населення, і місць багато.
І також, якщо ми беремо північний напрямок, то відкривається одразу прямий шлях до Слов’янська. І, на жаль, це також великі втрати. Тому що це величезна територія, яка може бути захоплена росіянами.
Тому зараз Бахмут — велика точка з притягання росіян і максимального їх знищення.
— Ви очікуєте на те, що будуть більш масовані атаки? Тобто готуєтесь до отого анонсованого великого наступу?
— Так, я думаю вони [підуть] на декількох напрямках. Основна мета буде, як і оголосив їх маленький фюрер, — це спробувати замкнути Донецьку область і вийти межі Донецької області. Тому що Луганська область майже окупована: деякі населені пункти звільнені вже, але якщо брати загалом по карті, то вона окупована.
Але ми всі розуміємо, що Донецька область — це великі промислові місця і вони розтягнуті в десятках кілометрах. Це і Слов’янськ, і Краматорськ, Покровськ, Дружківка, Добропілля — це те, що ще не на лінії фронту. Це нонсенс. Чим вони спробують закрити це кільце — не знаю. Якщо мільйон людей привезуть — то можливо тільки мільйоном зможуть.
— А у нас є чим відстрілюватися? В сенсі боєприпасів, патронів, снарядів. Нам є чим банально стріляти по цій величезній кількості піхоти? Прочитав у соцмережах, що, мовляв, 30-та бригада, яка також перебуває на позиціях під Бахмутом, має артилерію, має танки, має бронетехніку, але кулеметники не мають достатньої кількості патронів для того, щоб банально відстрілювати ту піхоту, яка суне на їхні танки. І за таких умов бійці 30-ої бригади відступають. Це видалося мені якось не зовсім правдоподібно. Хочу у вас перевірити цю інформацію.
— Думаю, що це точно ІПСО противника. Тому що насправді ми можемо подякувати європейським, американським партнерам. Щоб не казали: мало, немало, але якби нічого не було, то десь з середини літа минулого року нас тут вже не було б нікого. Фізично просто не було б. Завдяки цій допомозі всього цивілізованого світу, ми маємо колосальні, потужні запаси як озброєння артилерійського, бронетанкового, бронетехнічного, так і боєприпасів до нього. Адже стандарт НАТОвський один для всіх — 150 калібр. 5,56 — якщо озброєння стрілецьке і 150 калібр, який йде на все озброєння — починаючи від гаубиць, танків і всього іншого.
— Є свідчення про те, що вони активніше стали атакувати вночі. А для того потрібно мати достатню кількість тепловізорів, приладів нічного бачення. Вочевидь в них це обладнання з’явилося. Чи це не так? Що ви можете сказати щодо їхнього оснащення?
— Я не погоджуюся. Всі бої здебільшого йдуть в світлу добу дня. Вночі, якщо заходять, це можуть бути специфічні спецназівські групи, ДРГ. Зрозуміло, що оснащення в них сучасне, у них є все це. Але це більш точкові, контактні, містечкові бої.
Масовано вони цього не мають. Вони не мають засобів навіть особистого захисту: у половини бронежилети є, у половини — немає. Про які тепловізори ми можемо казати.
— Ви спокійно говорите про все те, що насувається, а ми відчуваємо затишшя перед бурею зараз. Ваш спокій ґрунтується на тому, що наші військові прекрасно знають, що робити і не потрібно переживати?
— 100% перейматися не треба. Українці, візьміть за основу одну велику істину: 2023 рік — це рік нашої перемоги. От закладайте це в своїх думках, в діях, в своїх мріях і домотайте ЗСУ.
Одна мудра людина мені сказала, якщо ми візьмемо це як догму, істину, то ми будемо великою нацією, найпотужнішою, до якої ніхто не буде лізти: «Війна стосується всіх, перемога залежить від кожного». От кожен на своєму фронті допомагайте ЗСУ, чим можете: медійно, як в вашому напрямку, волонтерськи. Консолідуйтесь. Пам’ятайте, що в нас зараз йде війна за виживання цілої нації. Не всім треба бути в окопах, але всім треба робити все для нашої загальної перемоги.
