64% фронтовиків хочуть свій бізнес. Позняк — про те, чому важливі ветерани-підприємці, що вони мають сьогодні і що буде з ними завтра

Сергій Позняк (Фото:Олександр Медведєв)

Автор: Євгенія Корольова

Сергій Позняк, військовослужбовець, підприємець та очільник Асоціації підприємців-ветеранів, розповідає NV про відновлення власного бізнесу після важкого поранення та розвиток ветеранської політики в Україні.

В багатьох країнах, що воювали, військові після демобілізації йдуть у бізнес і згодом формують хребет національних економік. Україна також може піти цим шляхом, дати можливість воїнам, що повернулися з фронту, створювати власні підприємства, ставати новими лідерами та розвивати державу, впевнений Сергій Позняк, засновник компаній FinStream та Cronvest, голова Асоціації підприємців-ветеранів і молодший лейтенант Нацгвардії України.

Саме формуванню ефективної ветеранської політики в Україні був присвячений об’єднаний Конгрес ветеранських і бізнес-спільнот, що відбувся в Києві, одним з його організаторів став Позняк.

NV зустрівся з ним після заходу, щоб поговорити про ветеранське підприємництво.

Про Конгрес і план подальших дій

Я на війні втратив ногу, але це не страшно — втратив то й втратив, але я не хочу втратити Батьківщину. Як і всі ті, хто зібралися на нашому заході. Бо цей Конгрес був саме нашим — ветеранів і підприємців.

Ветеранська та бізнес-спільноти — це два найпотужніших драйвери українського суспільства. Разом ми маємо досягти найважливішого для перемоги нашої країни — економічної стабільності та національної безпеки. Без цих двох ключових речей ми просто не зможемо виграти війну.

Розвиток ветеранського підприємництва в Україні насамперед залежить від відповідного законодавства, якого в нас ще немає.

Наразі Верховна Рада розглядає законопроєкт 10258, автором якого є народний депутат [Тарас] Тарасенко. Але законопроєкт настільки недолугий, що взагалі не стикується з наявною законодавчою базою, та має на думку експертів суттєві корупційні ризики. Якщо його приймуть в тій формі, в якій він існує зараз, без врахування правок ветеранської бізнес-спільноти, то для ветеранів взагалі нічого не зміниться. Тому що в інших законодавчих документах, зокрема в Податковому кодексі чи Законі про соціальний захист, немає жодних згадок про ветеранське підприємництво.

Ще одна проблема цього законопроєкту — він не визначає кількість компаній, яким може надаватися статус ветеранських. Це означає, що ветеран або члени його родини (коло яких теж не прописане) можуть відкрити буквально тисячі компаній — і всі вони будуть ветеранськими. Про які ризики йдеться? По-перше, крупні бізнесмени, які самі не воювали, вочевидь зможуть отримати статус таких ветеранських компаній, а це буде, як мінімум, несправедливо. По-друге, така опція спричинить суттєвий перекіс в конкуренції. Бо одні компанії не прийматимуть участь в корупційних моментах і вестимуть бізнес чесно, а інші отримають такі преференції незаконним шляхом.

В результаті, все це викличе резонанс і негативну реакцію у суспільства, люди знов почнуть критикувати самих ветеранів через це. Скажуть, що вони продали свій статус Учасника бойових дій. Тож врешті ми отримаємо удар по іміджу ветеранів.

Проєкт закону є символом того, що в країні нарешті визнали існування ветеранського підприємництва як такого. Однак закон має бути не символом, а реальним стимулом для розвитку ветеранського бізнесу.

Якщо говорити про конкретні інструменти, то насамперед має бути пріоритет у закупівлях. До того ж, вже є така успішна практика в інших країнах, особливо в США, де діють цілих три програми закупівлі у ветеранів. Наприклад, в них при рівних умовах у держзакупівлях пріоритет має той, хто брав участь у бойових діях. В них також діє принцип 3% — це мінімальний рівень того, скільки повинно закуповуватись у підприємців, які отримали інвалідність під час бойових дій.

Ще один робочий інструмент — податкові пільги. Наші міжнародні партнери вимагають, щоб Україна скасувала спрощену процедуру оподаткування для підприємців. Але ми можемо її залишити винятково для учасників бойових дій. Сьогодні в нас таких нараховується 2,5 млн людей. За опитуваннями і соціологічними дослідженнями, 64% з них хочуть бути підприємцями. Тож це може бути пільгова категорія, яка отримає спрощену процедуру оподаткування та скасування військового збору. Сюди ж може входити пільгове фінансування на створення та розвиток ветеранського бізнесу.

Що ж відбувається на практиці? В Україні в різних форматах реалізується кілька програм фінансування бізнесу захисників. Але я от викладаю курс з ветеранського підприємництва в рамках навчання кейс-менеджерів за спільною програмою наших партнерів — тренінгового центру Простір можливостей та Міністерства соціальної політики, і мої студенти постійно розповідають про людей, які отримали грант на бізнес і витратили його просто ні на що, купили автівку абощо.

Та й мені особисто, бува, дзвонить ветеран і каже: «Я взяв грант, але не знаю, як цим бізнесом займатися». Людина просто відкрила ФОП, показала УБД — і ось, вже отримала два мільйони. Врешті грант закінчився, ветеран набрав кредитів, а потім не розуміє, де взяти грошей, щоб розрахуватися з боргами.

Про взаємну образу та сублімацію війни

Ветерани — це така дуже потужна енергія. Вони хочуть і будуть займатись бізнесом, вони вже використовують бізнес як ефективний шлях повернення до суспільства.

Як показує досвід багатьох успішних країн, воїни — це майбутні бізнес- та політичні еліти. В Великій Британії, Америці, Ізраїлі саме з ветеранів зростали люди, що потім вели ці держави до процвітання.

Чому багато хто з ветеранів не хоче повертатися на свої старі роботи, які в них були до війни?

Проте дієву державну політику щодо цього має сформувати профільне відомство — Міністерство у справах ветеранів. Зараз [з 9 лютого 2024 року] тимчасово виконуючим обовʼязки міністра призначений Олександр Порхун. До речі, він єдиний, хто був запрошений від влади для виступу на Конгресі, тому що він сам є ветераном і учасником бойових дій [в 2014—2017 рр Порхун командував 13-им окремим аеромобільним батальйоном 95-ї окремої аеромобільної бригади]. Це, так би мовити, комплементарна фора йому. Але вся наша спільнота сподівається, що новий очільник Мінвету усвідомлює свою відповідальність на цій посаді й діятиме в інтересах українських ветеранів.

Це відомство повинно не тільки сформувати ветеранську політику та задекларувати її, але й реалізувати на всіх рівнях, забезпечити її виконання на місцях.

Про посаду міністра

У мене була амбіція зайняти посаду міністра у справах ветеранів. В принципі, вона й досі залишається. Я проходив співбесіди з членами уряду та парламенту щодо цього, і я знаю, що в Офісі [президента] також розглядали мої пропозиції.

Утім, якщо Олександра Порхуна призначать міністром і він прислухається до рекомендацій нашої ветеранської бізнес-спільноти, то ми завжди готові йому допомогти в цій роботи, підставити плече.

Власне, я не хочу бути міністром заради посади, я просто хочу врятувати свою країну від розвалу. А ветеранська політика — це найпріоритетніше питання зараз.

Нещодавно стало відомо, що розглядається питання обʼєднання Мінвету з Міністерством соцполітики. Скажу так: ветерани цього не зрозуміли. В умовах війни просто неможливо ліквідувати таке міністерство, неможливо позбавити ветеранів відомства, яке ними опікується і опікуватиметься в подальшому.

Сподіваюсь, що це було сказано просто випадково. В будь-якому разі, ветеранська спільнота вже чітко на це відреагувала — Мінвет має бути і крапка.