«Щоб тривога не була рутиною». Давид Шарп назвав три компоненти, які допоможуть зменшити наслідки ударів РФ балістичними ракетами
Поблизу житлового будинку у Полтаві після російського обстрілу балістикою (Фото:Суспільне Полтава)
Військовий оглядач Давид Шарп в ефірі Radio NV на прикладі Ізраїлю пояснив, як можна запобігти або зменшити трагічні наслідки ударів балістичними ракетами, як це сталося у Полтаві 3 вересня.
Давид Шарп
Я хотів би висловити свої співчуття сім’ям загиблих, усім громадянам України та побажати якнайшвидшого одужання пораненим. Утім, такі побажання можна і потрібно робити щодня, але сьогодні все ж таки день особливий.
Тепер я перейду до справи. З балістичними ракетами справа йде в чомусь набагато гірше, а в чомусь — набагато легше, ніж із крилатими ракетами, ніж із безпілотниками.
З балістичними ракетами в Ізраїлі поводяться, якщо так можна висловитися, таким чином.
І ще один момент. Балістика буває різна — яка летить і 4 кілометри, і 1400 кілометрів. Це те, з чим Ізраїль у буквальному сенсі реально стикався. Дуже важливим моментом є не тільки оповіщення населення. Наприклад, під час Першої війни в Перській затоці багато в чому ситуація була схожа на українську — в тому плані, що тривогу оголошували по всій країні. Тобто не було врахування того, куди летить ракета. Навіть якщо це розуміли, не було механізму, який дозволив би диференціювати — наприклад, оголосити тривогу тільки в тих місцях, де загрожує небезпека.
Коли йдеться про балістику, завжди можна прорахувати, якщо є відповідне обладнання (на відміну від крилатих ракет), куди ракета прилетить. І ось над цим дуже-дуже багато в Ізраїлі працювали, щоб не просто оголосити тривогу по всій країні, але щоб оголошувати тривогу суто в небезпечних зонах. І тоді це дозволяє тим, хто живе в безпечних зонах, продовжувати життя, щоб життя йшло більш-менш своєю чергою.
І навпаки, ті, хто в небезпечних зонах, там, де лунає сигнал тривоги, люди чітко розуміють, що це не просто якась загальна тривога десь скрізь і, можливо, прилетить до нас. Вони розуміють, що загроза їм, причому у відносно невеликому квадраті, і що до цієї загрози потрібно серйозно ставитися. Ось це важливий момент, на мій погляд.
І мені здається, він актуальний і для України — у плані звикання населення до тривог. Тобто, коли тривога скрізь, якоюсь мірою це означає, що вона ніде. І люди сприймають (я це сам бачив, зокрема під час візиту в Україну) це не дуже серйозно. Тобто необхідно зробити все, щоб тривога була сфокусована на небезпечних місцях. Це, звісно, [складно] – і технічні засоби, але й у донесенні до людей безпосередньо.
Редактор: Юлія Козіна
