Навіщо проводити Прайд під час війни та чому він важливий для військових — експлейнер
Учасники і учасниці Маршу рівності 2024 року в Києві (Фото: Oksana Parafeniuk / For The Washington Post via Getty Images)
Автор: Олександра Горчинська
Які події відбудуться у столиці в межах цьогорічного КиївПрайд і чому Марш рівності важливий навіть під час війни, пояснюють активістка ЛГБТІК+ Анна Шаригіна та ветеран Віктор Пилипенко.
1 червня традиційно розпочався Pride Month — Місяць Гордості, який триватиме протягом всього місяця. Щорічно цю подію відзначають у багатьох країнах світу задля публічної підтримки та збільшення видимості ЛГБТІК+ людей. Україна — не виняток.
Фестиваль КиївПрайд відбудеться цього року в Києві. В його рамках пройде серія публічних освітньо-культурних заходів з фокусом на видимість ЛГБТІК+ спільноти, права людини та підтримку в умовах війни.
Чим буде особливий цьогорічний КиївПрайд, чому Марш рівності є важливим навіть під час повномасштабної війни, та як долучитися до подій, у експлейнері NV розповідають голова ГО КиївПрайд Анна Шаригіна та ветеран, голова ГО ЛГБТ військові за рівні права Віктор Пилипенко.
За 11 років війни Україна пройшла величезний шлях у плані видимості ЛГБТІК+ військових. Якщо після початку АТО на адресу учасників і учасниць Маршів рівності лунали претензії «чому вони не на фронті», то сьогодні ми бачимо чимало публічних військових ЛГБТІК+. Завдяки чому ці зміни стали можливими?
ЛГБТІК+ військові у складі Збройних сил України існують ще з часів АТО, розповідає ветеран Віктор Пилипенко. Проте часто їх приписували до «політичних ідеологій або угрупувань» — лише через те, що вони народилися такими:
«Ми завжди намагалися розповідати українському суспільстві про те, що дуже неправильно звинувачувати людину, яка має гомосексуальну, бісексуальну, або будь-яку іншу природу, в цьому, і що дуже неправильно узагальнювати. Говорити що всі такі люди не воюють — це коректно».
Сам Віктор Пилипенко став одним з перших українських військових, які заявили про свою гомосексуальну орієнтацію публічно. Згодом став засновником ГО ЛГБТ військові за рівні права. На Марші рівності у 2019 році військові вперше пройшлися окремою колоною. У серпні 2024 року в Києві відкрився хаб для військових ЛГБТІК+.
Найпоширеніший контраргумент: під час війни такі події як Прайд — «не на часі». Чому це не так?
Аргумент «не на часі» лунає від першого Київпрайду і — досі, говорить Анна Шаригіна:
«Якщо б кожного разу, коли ЛГБТІК+ спільнота чує, що це „не на часі“, вона б це відкладала, у нашій країні взагалі б не говорили про права людини в цьому контексті, так само, як і про різноманіття».
На думку активістки, ЛГБТІК+ рух в Україні є частиною руху за інклюзію. Так, наприклад, 2 червня 2025 року на сторінці КМДА з’явився допис про те, що вони долучаються до загальносуспільної просвітницької кампанії в межах Місяця гордості. Відповідну ініціативу від ГО Інсайт Рада безбар’єрності при Київському міському голові підтримала більшістю голосів.
«Якщо раніше під інклюзією всі розуміли виключно діяльність не на користь, а для формування певного середовища для людей з інвалідністю, то зараз це питання розглядається значно ширше. Перед Україною, як перед країною — кандидаткою на вступ до ЄС, стоїть вимога щодо забезпечення недискримінації за ознаками національності, віросповідання, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності тощо. Все це є частиною нашого шляху», — пояснює голова ГО КиївПрайд.
Чим Прайд важливий для суспільства сьогодні — не лише для військових, а і загалом?
Військові, які захищають Україну на фронті, мають розуміти, що по завершенню війни або ж своєї служби вони повернуться з фронту в безпечне для них середовище, пояснює Анна Шаригіна.
«Захисники і захисниці, які перебувають на фронті зараз, не можуть одночасно боротися за там і тут. Ми ж, у свою чергу, не можемо сидіти і чекати на них, поки вони повернуться і будуть замість нас боротися за доступність України зокрема для військових і ветеранів, ветеранок ЛГБТІК+ у цивільному житті. Тому ми продовжуємо цю боротьбу навіть в таких умовах», — говорить у коментарі NV очільниця ГО КиївПрайд.
Чому Україні потрібна більша видимість для ЛГБТІК+ людей на різних рівнях і у різних сферах?
Підвищення видимості ЛГБТІК+ людей у різних сферах суспільства — шлях до зменшення рівня нетерпимості до них, зазначають співрозмовники NV. Так, Анна Шаригіна каже: різноманітні дослідження демонструють, що рівень ненависті до ЛГБТ+ людей значно нижчий у тих, хто особисто знає когось з числа геїв, лесбійок, транслюдей абощо.
«Я у своєму активізмі намагаюся не тиснути на людей зі спільноти у тому, щоб вони робили камінг-аути, тому що на них достатньо тисне суспільство, гомофобія — як зовнішня, так і часто внутрішня. Тому я обрала шлях, щоб говорити до суспільства, переконувати суспільство, окремі його інституції», — говорить активістка.
Про те, що видимість здатна змінити українське суспільство, говорить і ветеран Віктор Пилипенко:
«Я б сказав, що ми боремося більше навіть не з гомофобією як такою, а з вічним українським ханжеством. І я б хотів, щоб українська нація позбулася цієї якості й повернула собі обличчя європейської вільної нації, відданої науці, правам людини, патріотичної нації. Такої, якою ми і були у свій час — поки Росія не зробила нас своєю колонією».
