Метро в Торецьку і місяць «на нулі». Журналіст NV провів кілька днів на позиціях нової бригади МВС та дізнався, як воюють поліцейські
Бійці бригади Хижак (Фото: Патрульна поліція)
Автор: Сергій Окунєв
З перших днів повномасштабного вторгнення до оборони України долучилося чимало поліцейських. Ті, хто вчора виконував роботу патрульних або слідчих, почали знищувати ворожі танки, опановувати важке озброєння та штурмувати позиції ворога. Журналіст NV Сергій Окунєв зустрівся з бійцями новоствореної бригади МВС Хижак, щоб дізнатися, як насправді воюють поліцейські і чи правда, що поліція тільки й робить, що стоїть на блокпостах.
Історія участі українських поліцейських у бойових діях почалася у 2022 році — тоді виник зведений загін патрульної поліції, що брав участь у боях за Київщину, Харківщину та Херсонщину. Навесні 2024 року МВС оголосило про створення кількох нових підрозділів, серед яких був і Хижак. Підрозділ фактично існував з перших днів війни, проте статус бригади отримав у 2024 році.
15 кілометрів пішки під дронами та газові атаки — де і як насправді воюють поліцейські
Піхота бригади Хижак найкраще спростовує міф про «стояння поліцейських на блокпостах». З перших місяців свого створення цей підрозділ був на найскладніших ділянках фронту, вів бої в найважчих умовах. Хижак не розкриває інформації про всі локації, де є бійці бригади, проте ключовий напрямок відомий — місто Торецьк. Ще кілька місяців тому піхота «хижаків» виконувала тут надзвичайно складну задачу — брала участь у міських боях.
Перша група поліцейських, що воюють у бригаді Хижак, зустрілася з журналістом NV в піднесеному настрої. Боєць на позивний Бак каже, що спілкуватися з пресою йому складніше, ніж воювати. Коли він демобілізувався з Національної гвардії в 2014 році, якраз почалася російська агресія проти України. За його словами, почувши про реформи МВС, що мали розпочатися після Революції Гідності, він вирішив доєднатися до патрульної поліції. До повномасштабного вторгнення чоловік служив у Дніпропетровській області. З початком великої війни Бак вирішив, що потрібно щось змінювати в житті, і це бажання співпало з набором до бригади Хижак.
Тим часом патрульний на позивний Велес обмінюється жартами з побратимами.
«Я провів кілька місяців в окупації, а потім опинився в столиці, почав шукати собі підрозділ. Подався одночасно в СБУ, ГУР і навіть в ДСНС. Проходив певні перевірки, фізична форма тощо. У підсумком пошуків доєднався до поліції. Недовго служив патрульним, а потім командир сказав, що йде набір в новий підрозділ, кого вписувати? Ну, кажу, мене вписуйте, якщо треба! Щоб сумно не було. А що, ми люди прості», — посміхається Велес.
Складно одразу усвідомити, що ці усміхнені молоді хлопці зовсім нещодавно вийшли з передових позицій під Торецьком, де провели майже місяць в інтенсивних боях. А ротацію довелося проводити ніби в голівудському фільмі про командос.
«Заходили ми ще на броні. Але згодом ситуація почала погіршуватися, і вже ротацію, вихід з позицій, ми виконували в пішому порядку. Бронемашина — одразу помітна та пріоритетна ціль. Пішу групу складніше засікти з дронів та складніше уразити. Є можливість швидко розосередитися, знайти укриття. Довелося подолати близько 15 кілометрів, кілька разів потрапляючи під обстріли, скиди з дронів», — спокійно, наче про буденні справи, розповідає Бак.
Хоча сучасна війна значною мірою переросла у війну дронів, піхота «хижаків» досі бере участь у ближніх стрілкових боях. Так, під час ротації підрозділу Бака, одна з груп окупантів буквально пройшла по даху бліндажа, де перебували поліцейські. Зав’язалася перестрілка. Та навіть такі ситуації — це ще не найгірше, зазначають бійці.
«Топ-фраза, яку я не хочу почути, коли прокидаюся: „Нас атакують газом, шукай протигаз“, — зізнається Велес. — Так, була така ситуація. Я спав, зранку мене будять, якась метушня навколо. Виявилося, що нам закинули з дрона газову шашку прямо в бліндаж. Я ще не встиг очі відкрити, взагалі зрозуміти, що відбувається, а вже сиджу в протигазі. До речі, він врятував».
Ситуація із ворожими дронами на фронті в 2025 році погіршується дуже швидко. Лише за місяць, поки група поліцейських була на позиції, зона, куди раніше відносно спокійно могла під’їхати бойова броньована машина для евакуації, стала такою, куди дістатися транспортом буквально неможливо. Обидва поліцейських, які розповідають про «пригоди» свого підрозділу під Торецьком, вважають найголовнішим те, що вийти з позицій вдалося усім. Під час евакуації було поранено одного з бійців.
«Ми вже розуміли, що треба буде виходити пішки. Готувалися до того. Але ворог, імовірно, теж знав та готувався. На початку був обстріл, я взагалі відбився трохи від групи, залишився без зв’язку. Судячи з усього, працювало вороже подавлення частот. Потім зміг вийти на зв’язок та дізнався, що один з наших побратимів поранений і через це основна група залишилася на певній відстані від мене, а я, не знаючи про це, вже пройшов частину шляху. Довелося, звісно, повертатися», — говорить Велес.
До усіх складнощів додалася і необхідність рятувати бійця, який не міг рухатися сам. Бак згадує, що чоловік просив залишити його, проте у бійців не було жодних сумнівів — пораненого треба забирати. Більшу частину 15-кілометрового шляху група несла побратима. Поранений поліцейський залишився живим.
«Розкажи, як тобі ледь голову не знесло», — пропонує Бакові хтось з побратимів.
«А, так. Був скид, я почув, що падає снаряд на мене з неба. Встиг відстрибнути за дерева. Стався вибух, виходить, що від удару снаряда об гілки, вище від мене. Уламок вдарився в шолом, але я зрозумів, що живий. Був радий», — так само спокійно розповідає поліцейський.
Бійці стверджують, що якщо в перші місяці служби кожна з таких історій сприймалася як «я був за крок від загибелі!», то згодом вони стали відбуватися настільки часто, що перетворилися на щось звичайне, що особливих емоцій вже не викликає. Проте не усі подібні випадки закінчуються без наслідків та забуваються. Бригада Хижак, як і інші підрозділи Сил оборони, несе втрати під час боїв на Торецькому напрямку.
Набір добровільний, а за бажанням можна звільнитися. Як влаштована «внутрішня кухня» поліцейської бригади
Під час відрядження до «хижаків» журналісту NV довелося поспілкуватися з офіцером, одним із командирів розвідки бригади. Він просить не згадувати навіть його позивний, бо розуміє, що ворог буде шукати бодай якусь, навіть найменшу інформацію. Далі по тексту співрозмовник буде згадуватися як «офіцер-розвідник».
Чоловік був одним з першопрохідцем бригади у 2024 році, але уточнює, що насправді все почалося задовго до того.
«Підрозділ складається із добровольців. Хтось воював з 2022 року, хтось — навіть з 2014-го. Хтось не мав власне воєнного досвіду і доєднався вже після створення Хижака. По суті наш підрозділ існує з початку війни, той самий шеврон використовували ще з 2022 року. Колись це був зведений загін Патрульної поліції, тепер ось — бригада. Але вона не побудована з нуля», — каже офіцер.
Деякі групи бригади залучені до оборони Покровська, що недалеко від Торецька. Також «хижаки» протягом свого існування виконували і особливі операції, про які зараз не час розказувати публічно.
У 2025 році бригада була озброєна самохідною артилерійською установкою українського виробництва Богдана. За словами офіцера, відгуки про гармату непогані, але для ще більш ефективного ведення бою бригаді не вистачає «очей» та засобів ураження на більшу відстань. Саме цю проблему він називає ключовою.
«Зараз у ворога дуже велика кількість розвідувальних БПЛА. Вони дуже якісні, їх багато. Це дає їм значні переваги. Дрони уже атакують не за 3−5 кілометрів від лінії бойового зіткнення, а іноді й за 20−30 кілометрів. Ми також прогресуємо в цьому питанні, але все ж таки більшість озброєння нашої бригади має не таку велику дальність», — говорить співрозмовник NV.
На жарт журналіста про передачу бригаді американських РСЗВ HIMARS офіцер реагує жваво і каже, що поліцейські зможуть опанувати та застосувати навіть таке озброєння.
«Манна небесна». Як поліцейські допомагають піхоті подолати кризу логістики
Поява в 2024 році оптоволоконних дронів значно зменшила ефективність звичних систем виявлення та подавлення FPV. А вже в 2025 році Сили оборони зіштовхнулися із проблемою значного збільшення зони, де активність дронів надвисока. Ще пів року тому відстань у 10 кілометрів від фронту вважалася відносно безпечною, а в 20 кілометрах від лінії зіткнення ніхто не вдягав бронежилетів. Сьогодні російські дрони не просто атакують цілі на такій відстані, а роблять це щоденно.
Логістика у 2025 році стала однією з ключових проблем на фронті. Багато військовослужбовців та офіцерів вважають, що саме проблеми з постачанням та пересуванням стали причиною виходу Сил оборони з більшої частини Курської області.
Торецький напрямок лише підтверджує тезу про важливість логістики. Навіть пересічний користувач, що не має особливих військових знань, побачивши мапу DeepState, може зрозуміти, що будь-яке переміщення в бік Торецька є вкрай складним.
Розрахунок, в якому несе службу поліцейська на позивний Спрут, раніше завдавав ударів по ворогу за допомогою скидів з переробленого цивільного дрона Mavic. Цей дрон є у вільному продажі та коштує лише кілька тисяч доларів — навіть у 2025 році він показував свою ефективність. Раніше дівчина керувала Мавіком, знищила чимало ворогів. Під час однієї з ротацій вона отримала уламкове поранення після скиду з ворожого БПЛА. На щастя, травма виявилася не важкою. А влітку 2025 року Спрут та її побратими отримали нову задачу та новий засіб.
Дрон Vampire добре відомий як українським військовим, так і ворогу. Окупанти раніше називали важкі українські дрони, зокрема і цей, Бабою Ягою. Такі дрони працюють як «бомбери», тобто скидають на ворога боєприпаси згори. Робоча відстань Vampire — до 10 кілометрів, а вага — до 15 кілограмів. Раніше українські військові змагалися в креативі, який саме снаряд буде скинутий на позицію ворога. Але зараз, через зазначені вище проблеми, Vampire не лише бомбить ворога.
«Сьогодні у нас задача гуманітарна. Доставляємо провізію, певні вантажі для наших передніх позицій. Така операція з доставки — це кілька годин роботи. Підготовка, налаштування техніки, пошук маршрутів, розрахунок ваги, відстаней тощо», — говорить поліцейський на позивний Шева.
Спрут сидить у дуже тісному укритті. Хоча позиція «доставщиків» не на першій лінії фронту, ворог полює і за БПЛА, що виконує доставку, і за екіпажами. За кілька тижнів до зустрічі з журналістом NV в сусіднє зі старою позицією поліцейських подвір’я прилетіла керована авіабомба.
За кілька годин до вильоту погода була вкрай несприятлива, підрозділи піхоти кілька разів перепитували, чи буде сьогодні доставка. В необхідний момент погода значно покращилася.
«Все, що ми робимо, — задля піхоти. У нас є хлопці, що самі пройшли через піхоту. Хтось отримав поранення. Тобто їм не треба пояснювати, як воно там. І, звісно, ми зі свого боку зробимо все можливе, щоб спростити життя нашим переднім лініям оборонців», — каже Спрут.
Поліцейські відправляють посилки не тільки бійцям своєї бригади. Єдиний штаб координує постачання кількох підрозділів. Спрут може і сама керувати дроном, та сьогодні у неї більш організаторська функція: налагодити комунікацію між «доставщиками» та бійцями, що мають прийняти вантаж.
У паузах, коли дрон летить «на базу» в автоматичному режимі, поліцейські обговорюють логістичні труднощі. Якщо зараз доставка будь-якого вантажу або переміщення людей пов’язана з величезними ризиками та складнощами, то що буде далі?
«Будемо копати метро. Прокладати рейки. Обережно, двері зачиняються, наступна станція Торецьк», — жартома каже хтось з бійців.
«Поки я на фронті, я хочу, щоб хтось захищав мою маму». Скільки поліцейських вже на фронті і що бійці думають про своїх колег в тилу
У грудні 2024 року (вже після створення бригади Хижак) міністр внутрішніх справ Ігор Клименко уточнював, що безпосередньо в бойових бригадах задіяно приблизно 10% від складу поліції. Тоді ця заява викликала роздратування та хейт в соцмережах, мовляв, надто мало.
Офіцер розвідки бригади Хижак також уточнював, що певна заміна бійців все ж відбувається. Є втрати, є поранені, що більше не можуть виконувати задачі.
Бійці, з якими вдалося поспілкуватися журналісту NV, не мають жодної образи на колег, які ще не залучені до роботи на фронті.
«Повірте мені, я спілкуюся з колегами, і більшість знають, що згодом буде потрібно вирушати на фронт. Але я не підтримую закликів відправити на фронт усіх поліцейських. Я працював у патрульній поліції. Хай ті, хто кажуть, що усіх треба загнати в окоп, попрацює на лінії в будь-яку п’ятницю. Побачить, чим займається цивільне населення в тилових містах, з якими задачами та з якими персонажами доводиться мати справу. Поки я на фронті, я хочу, щоб хтось захищав мою маму», — каже піхотинець Велес.
