Поки Путін бреше. У що росіяни хочуть перетворити недоокупований Покровськ та чому найгірше для них відбувається за цим містом — офіцер ЗСУ
Українські військовослужбовці у повному спорядженні йдуть дорогою повз зруйновану обстрілами будівлю на Донеччині (Фото: Alex Nikitenko/Global Images Ukraine via Getty Images)
Автор: Максим Бутченко
Офіцер Сил оборони, який воює на Покровському напрямку, пояснив NV, як ворог намагається з півдня тиснути на «пояс фортець» і чому діпстрайки стали в цьому районі головною українською зброєю.
Тридцять три бойових зіткнення за добу — так виглядає типове для початку липня зведення про події на Покровському напрямку на Донеччині. Тобто, кожен восьмий штурм росіян, який відбувається на всьому тисячокілометровому фронті великої війни, припадає саме на район цього міста, розташованого на південь від головної путінської мети на Донбасі – Краматорсько-Слов’янського «поясу фортець».
Сили оборони зупиняли і продовжують штурми в районах Родинського, Гришиного, Удачного, Молодецького, а також біля Білицького, Нового Донбасу, Шевченка, Сергіївки та Новопавлівки. Тобто, ворог тут тисне не одним клином, а серією малих натисків по всьому периметру Покровсько-Мирноградської агломерації.
Ще у травні OSINT-портал DeepState заявляв про можливу повну окупацію Покровська й Мирнограда. Проте у 7-му корпус ДШВ, який тримає оборону на цьому напрямку, спростували таку інформацію, бо Сили оборони продовжують утримувати позиції на північних околицях міста.
Що ж відбувається в Покровську зараз? NV знову поговорив з офіцером одного з підрозділів, які воюють на цьому напрямку. Той попросив не називати ні його імені, ні номера частини.
За словами цього співрозмовника редакції, Покровський напрямок лишається для російського командування пріоритетом № 1 на всьому фронті: тут зосереджені угруповання двох загальновійськових ворожих армій, а також задіяна 76-та десантно-штурмова дивізія, раніше фіксували й підрозділи 90-ї танкової. Це найбільша концентрація сил, яку ворог тримає довкола однієї агломерації, і за останні пів року ця потуга нікуди не зникла.
«Покровськ — досить велике як для району місто, ще й розташоване на височині. Тому для росіян ця локація може бути зручним логістичним хабом. Вони намагаються дотягнутися по максимуму й накопичуються для подальшого просування», — пояснив співрозмовник NV.
Битва за логістику
Зараз росіяни майже не намагаються продавлювати лінію фронту повноцінними штурмами. «Найбільше, що вони зараз роблять, — намагаються по максимуму затягнути в Покровськ сили й засоби, — розповів офіцер. — Було кілька епізодів за останні місяці, коли вони прямо штурмували те саме Гришине [селище на північній захід від Покровська], але перестали. І на півночі Покровська теж не так активно лізуть».
Реклама:
Логіка ворога зрозуміла: Покровськ ворог намагається перетворити на логістичний хаб для свого подальшого наступу. Тож, замість атак росіяни накопичують там війська, техніку, заводять туди командні пункти та точки, з яких працюють екіпажі дронів.
Інфільтрація за місто при цьому не зупинилася. «Найбільшу ставку вони зробили на Гришине: затягнулися на його півдні й до центру, полями намагаються обходити, лізуть через промзону на північному заході. На півночі Покровська теж намагаються виходити за місто, на Родинське», — пояснив співрозмовник редакції.
Що цієї системи «інфільтрації-просочування», то вона, за словами офіцера, стала для росіян вже типовою: «Рік тому це була плюс-мінус нова тактика по всій лінії фронту. Зараз усі адаптувалися й розуміють, як стримувати».
Проблема в іншому — у співвідношенні сил. Росіянам піхоти не шкода, тому вони шлють її вперед — десь загинули, десь дійшли, десь закріпилися: по одному, по двоє накопичуються й так просуваються. У відповідь ЗСУ застосовують дистанційне мінування, та артилерію, бо маршрути висування ворога плюс-мінус відомі.
Ціна такого тиску для росіян висока. За даними 7-го корпусу ДШВ, лише за червень на Покровському напрямку вбито або поранено 1703 окупантів. Також десантники знищили чи пошкодили 71 ворожу артсистему й бронемашину, 139 вантажівок і легковиків, 54 мотоцикли та квадроцикли й 1151 позицію противника.
Але протидіяти накопиченню в самій міській забудові, як визнає співрозмовник NV, складно. Коли серед багатоповерхівок вже розгорнуті точки ворожих операторів дронів, а логістика окупантів плюс-мінус налаштована, реально проти них працюють хіба що авіація з її КАБами та мідлстрайки. Бо FPV-дрони палять мото- й автотехніку та піхоту, але проти захованих екіпажів ворожих БпЛА ті майже безсилі.
Реклама:
«Щоб знищити точку пілотів, FPV особливо нічого не зробиш, бо вороги ховаються в підвалах будинків. Тут потрібна авіація», — пояснив український офіцер.
Тому зараз українські військові зробили ставку на ураження зв’язку супротивника: активно б’ють по антенах, щоб позбавити ворога нормальної комунікації, хоча, за словами офіцера, такий девайс і можна швидко замінити. Вітчизняні ж КАБи поки не стали зброєю масового використання — за словами співрозмовника редакції, була інформація, що їх почали застосовувати на окремій ділянці фронту, але про широке використання не йдеться; власна авіація працює, проте обмежено. Мідлстрайки — удари дронами на оперативну глибину — набирають обертів. Проте їх, як наголошує співрозмовник NV, раціональніше витрачати не по самому місту, а за ним, — щоб «різати» ворожу логістику.
Саме логістика зараз перетворилась чи не головну ціль битви на півночі Донеччини. Від окупованого Селидового (місто між Покровськом та Донецьком) до Покровська тягнеться дорога, до якої дістають українські дрони, — на цій ділянці щодня палять авто- й мототехніку ворога. За червень там було знищено близько сотні одиниць різних транспортних засобів — від автомобілів до квадроциклів і мотоциклів. Спокою на маршруті немає: росіяни навіть натягнули над дорогою протидронові сітки, але, за словами співрозмовника редакції, це мало чим допомагає ворогові.
До речі, 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада повідомляла про удари дронами Hornet по російській логістиці на відрізках траси Донецьк — Селидове — Покровськ; серед підтверджених уражень — 14 гармат, САУ та РСЗВ «Град».
Реклама:
Окрема історія — артилерія, яку ворог намагався завезти в місто. У квітні-травні росіяни стягували в Покровськ багато «стволів», і Сили оборони зробили ставку на те, щоб їх знищити. На кадрах уражень, які офіцер-співрозмовник бачить особисто, ця артилерія переважно захована в гаражах і замаскована в приміщеннях; масового застосування саме з міста немає – стріляти почали радше з південних околиць.
«Штаб-квартира»
“За наявною інформацією, ворог хоче розташувати в Покровську штаб-квартиру свого угруповання. У певному сенсі це виглядає логічно: якщо дивитися далі на захід, великих міст там немає й наступний уже Павлоград, — розповів співрозмовник редакції. — Але цього точно не можна допустити. Сили оборони це розуміють і працюють, щоб цього не сталося”.
Також ж цей співрозмовник NV повторив те, що казав редакції ще взимку: суцільної лінії фронту біля Покровську немає. Тобто коли йде сіра зона, складно взагалі говорити, де лінія, а де ні, але інфільтрація росіян за Покровськ відбувається й стримування теж.
Загальний стан справ на Покровському напрямку, за словами офіцера, на початок липня виглядає так: великого прориву росіян тут немає. Є постійний тиск малими групами, накопичення ворога в міській забудові та битва за логістику, яка кожен місяць коштує росіянам сотень одиниць спаленої техніки.
«Головне завдання — змусити ворога винести опорні пункти за межі міста й обрізати логістику, щоб він не міг вільно заїжджати в місто й використовувати автотехніку. Частково це вже робиться», — підсумовує офіцер.
Реклама:
