Як португалець, снайпер та фанат ретро-автомобілів російські дрони перехоплювали і які рекорди при цьому побили — інтерв’ю NV

Війна дронів у розпалі (Фото: Центр спеціального призначення Омега)

Автор: Сергій Окунєв

У травні 2026 року Центр спеціального призначення Омега оголосив про новий рекорд: лише один його розрахунок знищив за добу 47 ворожих дронів за допомогою перехоплювачів. Причому попередній рекорд належав тим самим бійцям. Журналіст NV Сергій Окунєв зустрівся з командиром розрахунку на позивний Лео та дізнався про секрети спецпризначенців, які дозволили збільшити ефективність підрозділу приблизно на 8000% за рік.

Командир розрахунку дронів-перехоплювачів Лео несе службу у 1-му окремому загоні спеціального призначення Омега. Команда під його керівництвом повернулася з дуже успішної ротації буквально за кілька днів до інтерв’ю.

— Протягом вашої останньої ротації Омега кілька разів оголошувала про оновлення ваших власних рекордів. Чи коректно сказати, що у вас найбільш ефективний підрозділ перехоплювачів у Центрі спецпризначення? Або, можливо, на усьому напрямку? І про який актуальний рекорд перехоплення ми говоримо зараз?

— Якщо чесно, зведеної статистики немає. Ти не можеш подивитись в рейтинг — «ага, так, наш екіпаж десь на передових місцях». Ми знаємо, що наші результати, скажімо так, доволі непогані. Останній наш рекорд — навіть не за добу, а за світловий день — 47 збитих ворожих повітряних цілей. Звичайно, ми спілкуємося з іншими розрахунками, з суміжниками і загалом з підрозділами, що займаються цим напрямком — і це показник солідний.

— Тобто ви щогодини збиваєте по 3−4 одиниці?

— Ми починаємо зараз орієнтовно о четвертій ранку. Добре, що влітку день значно довший. Закінчували близько 20-ї години. Десь по чотири-п’ять штучок за годину — постійний наш темп, так.

— Я так розумію, раніше існував пріоритет працювати по ворожих розвідувальних крилах, вони менше захищені, повільніші. Але зараз ви перехоплюєте і ударні БПЛА ворога?

— Зараз саме у нашій смузі відповідальності в основному Молнії. І також певний відсоток розвідувальних дронів ворога. Але велика кількість перехоплень, як правило, набивається або шахедами, або Молніями. Розвідувальних засобів у них зараз скільки не літає, 47 штук за добу точно не знайдеш.

Був етап, коли ворожі розвідувальні дрони літали як їм заманеться. А зараз у них великі проблеми з тим, щоб дістатися навіть до зони розвідки, не кажучи вже, щоб там щось засняти, зафіксувати наші позиції. Наших екіпажів багато працює і вони дійсно ефективні. Але, на жаль цієї дешевої єрунди типу Молній у них вистачає, вони запускають їх масово, майже по усіх цілях. Попри те, що це дрон не дуже технологічний, він все одно долає доволі велику відстань та має вагому бойову частину. Тож це загроза і для нашої піхоти, і для укріплень, і для логістики, і для техніки. Я чув, що відколи ми та інші екіпажі почали стратегічно займатися Молніями і показувати такі результати, які вже було згадано, то наші підрозділи на першій лінії та логістика на нашому напрямку почали «дихати» трохи легше. Це і є наше завдання.

Реклама:

— Про який саме напрямок йде мова? І як зараз виглядає ваша зона відповідальності загалом?

— Ми вже тривалий час працюємо на Покровському напрямку. Наші підрозділи були і у самому Покровську. Зараз ми зупиняємо ворога вже, так би мовити, «на виході» з міста. Не даємо просуватися далі. Як ви знаєте, вороги змогли перекрити, на жаль, логістичні шляхи в Покровськ. І за рахунок цього їм вдалося просунутися в саме місто. Це, зокрема, свідчить про те, наскільки важливо протидіяти ворожим дронам. Досі наш напрямок — один із найбільш інтенсивних з точки зору активності ворога. Проте вже після того як вони захопили значну частину Покровська, їхнє просування не перевищує 500 метрів за місяць. І ще питання — якою ціною, з якими втратами.

— Як ви потрапили в Омегу?

— Загалом в армію я потрапив у 2024 році. До початку повномасштабного вторгнення займався волонтерством, зокрема працював з Омегою, в якій проходив службу мій близький товариш. Їздив із хлопцями на полігони, бачив, як відбувається їх навчання, щось підглядав. І полюбив цей колектив. Коли постало питання йти на службу, то вже був очевидний варіант, куди саме.

— Чому ви зайнялися перехопленням ворожих БПЛА? Знаю, що багато у кого раніше був скепсис щодо боротьби з дронами за допомогою дронів.

— Це правда, скепсису вистачало. Раніше я працював по наземних цілях, запускав ударні дрони по ворогу. І мені дуже подобалося: летиш на окупанта, шукаєш варіанти, як краще його знищити, потім бачиш яскраві наслідки своєї роботи. Це інтригувало, був азарт, було відчуття, що це прямий вплив на фронт. А тут тобі кажуть: «Йди літачки збивай».

Потім якось почали вникати в цю тематику глибше, знайомитись із суміжниками, які вже проявляли ефективність, обмінюватися досвідом, розвиватися. Тоді почалися збиття. Одне-два на тиждень вже вважали успіхом. В усіх Силах оборони тоді були плюс-мінус такі результати. Зараз уже смішно згадувати ті часи, але через те теж треба було пройти, щоб мати такі показники як зараз.

— Правда, що буквально за рік ваша ефективність збільшилася на 8000%?

— Так, правда. Стрибок за рік величезний.

— В чому основна запорука успіху? Чи це пов’язано виключно з тим, що з’явилися нові засоби протидії?

— Ні, про це потрібно говорити комплексно. Нині набагато більша кількість радіолокаційних станцій, які виявляють ворожі цілі. І головне, що все почало працювати як система, починаючи від планування роботи, визначення секторів перехоплення, передачі даних про точки запусків і прольотів до виявлення та ураження. Але і засоби, звісно, також еволюціонували. Ми співпрацюємо з виробниками дронів, вони покращують те, про що їм кажеш, беруть до уваги прохання. Ця сфера буде розвиватись, бо має великі перспективи.

— Тобто згодом ми почуємо й про 100 ворожих цілей, які ви зможете перехопити за день?

— Та ні, все ж є адекватні межі, 100 — вже було б занадто. Хоча якби рік тому нам сказали, що ми будемо збивати по 35−40 щодня, я б також відповів, що це неможливо. Якщо відверто, не хотілося б, щоб окупанти взагалі запускали свої дрони. Сподіваюсь, що такого потоку, щоб ми «набили» сотню, ніколи не буде.

Якщо під час атак на Київ збивають 95−98% російських БПЛА, я думаю, колись дійде до того, що жоден їхній шахед не долітатиме, все буде знищуватися перехоплювачами. Цілком у це вірю.
Є ще один нюанс: ми вже помічали, що на активність їхніх дронів впливають наші удари по російських заводах. Буває, збиваєш 35 за день, потім 38 за день, потім 40 — і так кілька днів, все стабільно. А потім — пауза. Погода є, умови є, а вони не летять. З радіоперехоплень дізнаємося, що в них спостерігаються проблеми з поставками тих самих Молній на тлі ударів по їх виробництву. Звісно, це не на наступний день виникають проблеми, бо у них є певні запаси, але кореляцію можна побачити. Тобто відпрацювали побратими з Сил безпілотних систем по їхній ППО, полетіли дальні удари по НПЗ, вразили логістику, виробництво — а ми відчуваємо це на своєму місці. Все взаємопов’язано.

Реклама:

— Також зараз багато говорять про middle strike, які стали справжнім лихом для російської логістики. Ви це також відчуваєте?

— Це не помічати неможливо. Звісно, це впливає на фронт. Якщо такі удари продовжуватимуться, значні наслідки ми трохи пізніше спостерігатимемо, можливо, вже й безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Не знаю, чи був ще такий момент у війні: логістика ворога горить, російський рух вперед подекуди ще є, але дуже дорогою ціною і мінімальний. Це схоже на сніжний ком, який наростає. І багато побратимів теж відчувають щось подібне, обговорюють.

— Розкажіть про ваш екіпаж? Хто ці люди? Вони прийшли з цивільного життя або професійні військові? Молоді хлопці чи вже з досвідом?

— Типова ситуація для Омеги, коли спецпризначенець повинен уміти мало не все одночасно. Ось у нас є такий побратим — спеціаліст широкого профілю. Взагалі він снайпер. Брав участь у серйозних операціях. Водночас він працював, мабуть, на всіх наявних у підрозділі засобах БПЛА. Це серйозний фахівець із великим досвідом, потрапив в армію задовго до повномасштабної війни, професійний військовий. Зараз він взагалі сапер. Але жилка спецпризначенця у нього досі є дуже сильна.

— Як це проявляється?

— Була ситуація, коли ми заходили на позицію на тривалий час, були приблизно за 12 км від ворога. Потім проходить час — вони вже за 10. Потім нам повідомляють — 7 км. Ми сидимо, поглядаємо один на одного. А цей снайпер-сапер ходить по бліндажу і розмовляє сам із собою: «Нє, ну я вже тут ходив навколо, тут такі пагорби є класні, там якщо залягти — взагалі можна дуже добре відстрілюватися. Але якщо будуть бомжі, якісь зеки російські — це мені нецікаво, ви самі давайте, хлопці, там у вас проблем не буде. Але ось якщо якийсь їхній Сенеж (елітний військовий підрозділ російських Сил спеціальних операцій — Ред.), оце я б з ними тут повоював, це було б класно» (сміється).

Реклама:

— А хтось ще такий яскравий є?

— Ще з нами молодий португалець.

— Португалець?

— Так! Він в армії трохи більше року. В Україні вже давненько, не скажу його ім’я, але воно у нього дуже красиве, португальське.

— Вашу історію можна продати Netflix. Це як в анекдоті: зустрілися снайпер, українець і португалець та поїхали на Донбас… А якими мовами цей боєць володіє?

— Іспанською, португальською. Українською володіє досить добре, він школу закінчував в Україні.

Наш четвертий побратим, на жаль, дістав травму, зараз лікується. Він також снайпер, добрий фахівець. Дуже чекаємо його повернення, підтримуємо зв’язок. Він засмучується, що пропускає цю роботу. Ще коли він травмувався, то сказав: «Я впевнений, що це буде найкраща ротація».

— Кажуть, зараз перехоплення дронів — у топі місць служби, куди люди хотіли б потрапити. Ви спостерігаєте таку тенденцію? Можливо, друзі з цивільного життя звертаються?

— Мабуть, це так, коли йдеться про цивільну ППО в Києві, яка працює по шахедах. Але у нас на Донбасі реалії роботи трохи інші.

— Можливо, хтось уявляє собі, що ви сидите десь у підвалі з кавою, за 20−30 км від лінії фронту, можете вийти в магазин, купити цукерки…

— Це зовсім не так. Щоб збивати таку кількість цілей, треба бути набагато ближче до ворога, в центрі подій. І в магазин за цукерками не вийдеш, бо магазинів тут уже давно немає. Була кумедна історія. У нас трапилася поломка, треба було полагодити з того, що було під рукою, бо логістику на наші позиції налагодити складно. Переписуюсь із ChatGPT: «Друже, як мені полагодити цю деталь?». Він мені розписує варіанти, а потім пише: «Замовте через Нову пошту доставку». Я такий: «Ага, плюс. Зараз вирішимо це питання» (сміється).

— Відома концепція, що перехоплення можна буде робити віддалено. На позиції залишатиметься обмежена кількість людей, а основний екіпаж перебуватиме у будь-якій точці країни чи навіть за кордоном? Вірите у таке? Це історія 2026 року або далекого майбутнього?

— Я думаю, що це реально. Під кожен ворожий засіб змінюється тактика: якась система працюватиме для одних дронів, а для інших — ні. Але розвиток є. [Радник міністра оборони Сергій] Стерненко викладав відео збиття цілі на відстані 500 км від пілота.

— Обговорювали з побратимами, що колись бойові розпорядження будете виконувати, умовно, з Києва?

— Той наш снайпер казав: «Відправляйте мене в яму самого, будете з Києва літати, а я тут сам викидатиму дрони». Я відповідаю: «Ні, ми тебе не кинемо, бо у тебе буде все найцікавіше, нам теж треба» (сміється).

Реклама:

— З’являються також новини про можливість автоматичного перехоплення. Натискаєш одну кнопку — і дрони самі знаходять ціль і перехоплюють. Це фантастика?

— Ні, це реальність. Будь-який новий засіб спочатку точковий. Виробники передають на обкатку, отримують фідбек — що переробити. Коли буде напрацьована робоча схема, вона розповсюдиться по всій лінії фронту. Ця історія рухається, і ми ще навіть не здогадуємось, куди вона поверне з часом.

— Коли напрямок перехоплювачів тільки зароджувався, все починалося зі збиття розвідувальних дронів. Потім з’явилися перехоплення шахедів, хоча багато хто ставився до цього скептично. Зараз ми бачимо перехоплення навіть реактивних шахедів. А як щодо перехоплення КАБів дронами?

— Наразі я не чув про БПЛА, який може перехоплювати КАБи. Ще рік тому я б сказав, що це точно неможливо, а зараз вже боюся таке стверджувати, бо не знаю, яка в цього перспектива. У 2022 році наша нинішня розмова здавалася б фантастичною, але ж по факту дрони з дронами зараз воюють. Тому складно загадувати. Але хотілося б, звичайно, колись збити КАБ.

— Я за останні тижні чув від військових на різних напрямках, що емоційно зараз мало не найлегший момент з 2023 року. Просування ворога майже скрізь зупинилося, десь почалися наші зачистки. Ситуація на фронті виглядає краще, ніж рік тому, також це відчуваєте?

— На всі 100%! Загалом зараз настрій у нас значно краще, ніж був торік. Коли спілкуємося з іншими підрозділами, всі сходимося на думці, що чітко бачимо: ворогу важко і він масово знищується без особливого просування вперед. Гадаю, наші успіхи тільки масштабуватимуться, тенденція зараз така. Головне, не зупинятися і працювати на максимум…

Але в мене постійно є страх, що люди будуть думати: «Ну клас! Все, ось перемога, вже не за горами! Пару терикончиків — і вона вже тут!». Але насправді за цим стоять титанічні зусилля людей. На фронті важко, і піхоті, і всім іншим. Люди тримаються там за рахунок свого характеру… Я просто раніше навіть не думав, що наші люди взагалі здатні на таке.