«Не можемо осягнути втрату». Історії людей, яких Росія вбила у Кривому Розі
Зруйнована п’ятиповерхівка (Фото:Дніпропетровська обласна військова адміністрація)
Проти ночі 13 червня 2023 року російська армія атакувала Кривий Ріг на Дніпропетровщині. Ракети влучили в кілька цілей у різних частинах міста. Зокрема, зруйновано житлову п’ятиповерхівку та склад бутильованої води. Обстріли Кривого Рогу тієї ночі забрали життя 13 людей.
Текст підготований платформою пам’яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для NV. Аби повідомити дані про втрати України — заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
Вісім людей загинули від удару по складу бутильованої води
Зруйнований склад / Фото: Дніпропетровська обласна прокуратура
«На складі працювали близько 25 цивільних. Навіть у цілодобовому режимі. І ця вода розвозилася у всі куточки нашої держави, в тому числі й у Херсонську область для постраждалих внаслідок підриву Каховської ГЕС», — сказав очільник МВС України Ігор Клименко.
Фото: Меморіал
17-річний Андрій Рихель — наймолодша жертва ворожого удару по складу води. Він працював там разом із друзями Антоном Бабічем та Владиславом Кузнєцовим.
Андрій народився в селі Вільне Лозуватської громади Криворізького району. 17 йому виповнилося незадовго до трагедії — 31 травня. Хлопець був одинадцятикласником ліцею Джерело.
«Андрій був активним, життєрадісним. Світлий юнак, який ще тільки починав будувати плани на життя, тішив своїх близьких і друзів, мріяв, любив», — розповіли про загиблого в ліцеї.
В Андрія Рихеля залишилися мама, тато і двоє братів.
Фото: Меморіал
Владиславу було 20 років. Він також родом зі села Вільне. До дев’ятого класу навчався у Червоношахтарській школі І-ІІІ ступенів, а згодом — у Криворізькому фаховому коледжі Політехніка.
«Владислав був чудовою людиною. Ніколи не бачили його сумним. Намагався допомогти всім, був душею компанії. Навчав ніколи не опускати рук, а коли траплялися неприємні ситуації, казав: „Нічого, прорвемося!“ У нього була мрія — створити сім’ю, але, на жаль, цьому вже не відбутися», — сказала подруга загиблого Христина Бобровник.
У Владислава Кузнєцова залишилися батьки і сестри.
Фото: Меморіал
Працівникові складу Антонові Бабічу був 21 рік. Він теж народився у селі Вільне. Навчався у Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. Цей виш через російську окупацію Донецька в 2014 році евакуювався до Кривого Рогу.
«Антон був товариським, душа компанії. Завжди міг підтримати позитивним словом та настроєм своїх одногрупників та товаришів. Був у волонтерському складі на початку війни, дуже працьовитий. Антон був достойним сином своїх батьків та студентом університету», — розповіли у виші, де навчався загиблий.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
В Антона Бабіча залишилися батьки, брат та дівчина.
Хлопця та його друзів поховали 15 червня 2023 року в селі Вільне.
Фото: Меморіал
23-річний Віктор Толстов народився та жив у Кривому Розі. Закінчив школу № 58, а опісля — фаховий коледж Політехніка Державного університету економіки і технологій. Працював на складі, возив воду на Херсонщину.
Його пригадують як добру людину, яка допомагала іншим.
«Був і назавжди залишиться моїм найкращим другом. Він був найкращим із людей, моєю опорою і підтримкою. Тим, кому я міг усе розповісти і знати, що він завжди підтримає та зрозуміє. Найголовніше — він завжди був поряд, у найважчі і найрадісніші моменти мого життя. Вітя був для мене прикладом. Є такі друзі, які ближчі, ніж брати, от Вітя для мене був моєю сім’єю і частиною моєї душі», — сказав друг загиблого Дмитро Полехін.
«Де б він не з’являвся, одразу ставав душею компанії. Завжди в доброму гуморі, життєрадісний. Зі щирою усмішкою, яка за одну мить могла подарувати гарний настрій кожному, хто цього потребував. На жаль, життя цієї світлої молодої людини згасло через підступну нічну терористичну атаку на Кривий Ріг», — додали в коледжі, де навчався Віктор.
У нього залишились мама, сестра та старший брат.
Фото: Меморіал
21-річний Данило Корнілов родом з Кривого Рогу. Закінчив місцевий ліцей № 81, далі вступив до Державного університету економіки та технологій, вивчав бухгалтерський облік. Навчався на четвертому курсі і разом з тим працював на складі води.
«Данило почав перший курс із того, що взяв участь у Всеукраїнській олімпіаді з історії, хоча вчився на бухобліку, — згадує Андрій Шайкан, в.о. ректора Державного університету економіки та технологій. — Він продемонстрував якісні, системні знання. Ми не забудемо його. Жахливо, що ми не змогли приїхати до Данила всім колективом, бо у нас аж троє загиблих студентів».
«Він був дуже розумним та життєрадісним. Ми добре спілкувалися з Данилом у школі, він завжди допомагав мені, був хорошим другом. Коли я дізналася, що в нього є дружина і дитина, то так раділа за нього… Не можу повірити, що більше його немає», — розповіла колишня однокласниця загиблого Вікторія.
«Спочивай з миром, Даню… Ти був дійсно світлою та гарною людиною», — сказала Валентина Василенко, заступниця директора ліцею, де він навчався.
У Данила Корнілова залишилися дружина та дитина.
Ворожий обстріл Кривого Рогу забрав життя ще трьох працівників складу — Анатолія Зінченка, Хвічі Хупацорії та Анатолія Денисенка.
Люди, які загинули внаслідок обстрілу п’ятиповерхівки
Фото: Меморіал
49-річний Олександр Спільник загинув у власному домі. Він не зміг врятуватися із охопленої вогнем квартири, що зайнялася внаслідок російського ракетного удару.
Олександр народився у Кривому Розі. Навчався у місцевій гімназії № 60, служив в армії. Був вправним теслею й механіком. Любив собак. Працював у Криворізькому центрі професійної освіти металургії та машинобудування.
Тієї ночі загинуло також подружжя Епельманів — Оксана та Давид. Обом було 22 роки. Пара одружилася торік 3 червня.
«Ми створюємо таку сім’ю, яка плекатиме в наших дітях бажання одружуватися. Шалено радію, що ти сказала мені „так“, я шалено кохаю тебе. Дуже щасливий, що ми стали сім’єю Епельман», — писав Давид у своїх соцмережах.
«Для мене ти голова нашої сім’ї, моя любов і натхнення, надійний і розуміючий друг! Я заповню любов’ю всі куточки твоєї душі», — писала про коханого дружина Оксана.
Вона була єдиною дитиною в батьків. Працювала вчителькою початкових класів та англійської мови у Криворізькій гімназії № 108. Давала приватні уроки англійської.
Закінчила кілька курсів підвищення кваліфікації, зокрема, щодо використання арт-терапії у роботі з дітьми. Батьки учнів та колеги згадують Оксану як талановиту педагогиню та чуйну людину.
«Ми навчалися у неї вдома, саме в цьому будинку, куди влучила ракета. Перший поверх… Пані Ксенія була дуже добра, чуйна, незрівнянна викладачка. Не можемо осягнути втрату», — сказала про загиблу Дарина, яка водила дитину на її уроки.
Фото: Меморіал
22-річний Давид був родом із Кривого Рогу. Закінчив місцеву гімназію № 103, далі навчався в Криворізькому національному університеті на програміста. Працював у компанії з постачання бутильованої води, а також у сфері криптобізнесу. Колекціонував фігурки Marvel, грав у теніс.
«Дуже розумний та кмітливий, гарний хлопець», — розповіла Вікторія, чий старший син навчався з Давидом.
«Веселий, іноді впертий, але дуже позитивний», — сказав про загиблого його товариш Данило.
Подружжя Епельманів долучалося до волонтерства та підтримки ЗСУ — зокрема, вони плели маскувальні сітки.
В Оксани залишилися батьки та інші рідні. У Давида — мама, вітчим, брати, бабуся та дідусь.
Фото: Меморіал
38-річний Сергій Гурица мешкав на першому поверсі будинку, який обстріляла російська армія. Він отримав тяжкі поранення і помер у лікарні через два дні після ворожої атаки.
Сергій народився у селі Скобелеве Миколаївської області. Там навчався та працював фермером. Згодом переїхав до Кривого Рогу. Працював монтажником на Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті. Захоплювався їздою на мотоциклі, любив рибалити, особливо — взимку.
