Десять правил головнокомандувача. До 50-річчя Валерія Залужного NV нагадує, у що він вірить і як діє, щоб ЗСУ могли звільнити Україну
Поділитися:
Валерій Залужний у Верховній Раді 28 червня 2023, в День конституції України (Фото:Офіс президента України)
Автор: Інна Семенова
8 липня виповнюється 50 років Валерію Залужному, Головнокомандувачу Збройних сил України, ім’я якого за півтора року повномасштабного вторгення РФ запам’ятав увесь світ.
«Посеред цього хаосу [повномасштабного вторгнення РФ] Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний постав як військовий розум, якого потребувала його країна. Завдяки його лідерству українські збройні сили змогли швидко адаптуватися й заволодіти ініціативою на полі бою […]. Його робота залишиться в історії», — так писав про Залужного його частий співрозмовник Марк Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів США, коли в травні 2022 року журнал TIME включив українського генерала у свій перелік 100 найвпливовіших людей світу.
Через кілька місяців, у вересні 2022-го портрет Залужного з’явився вже на обкладинці TIME — то був перший випадок від початку великої війни з РФ, коли головнокомандувач ЗСУ поспілкувався з пресою. Матеріал видання був присвячений успішному контрнаступу ЗСУ в Харківській області, однак водночас розкривав особистість Валерія Залужного та його шлях в українській армії. Відтоді всі великі інтерв’ю генерала можна перерахувати на пальцях однієї руки, і щоразу Залужний спілкувався зі ЗМІ лише тоді, коли для цього були надзвичайні причини.
У грудні 2022 року генерал дав резонансне інтерв’ю The Economist, у якому попередив про підготовку Росії до нового наступу і наголосив на крайній потребі українських сил в бронетехніці та засобах ППО. До річниці вторгнення в лютому 2023 року Залужний підбив підсумки року в інтерв’ю Дмитру Комарову (цитати з нього були включені в лютневий фільм, повна версія вийшла в травні). І лише в червні головнокомандувач ЗСУ поговорив з американським виданням The Washington Post, щоб різко відреагувати на заяви західних військових чиновників, дипломатів і аналітиків про нібито «повільні» темпи просування українських військових у контрнаступі.
У кожній з цих розмов Залужний озвучував речі та принципи, які є визначальними для нього особисто та для стратегії України у війні загалом. З нагоди 50-річчя Валерія Залужного NV зібрав їх в одному матеріалі.
Біографія Валерія Залужного в головних фактах
Ворог
Валерій Залужний переконаний що, досвід попередніх років війни з РФ підготував Україну до повномасштабного вторгнення: «Усе, що ми робили, коли почалася повномасштабна агресія, — це реалізовували не лише знання, які ми вже мали у 2014 році, а й навички та досвід, які здобули з того часу. І найважливіший досвід, який ми мали і який практикуємо майже як релігію — це те, що росіян і будь-яких інших ворогів треба вбивати. Тільки вбивати. І не боятися, найголовніше, цього робити. І це те, що ми робимо», — заявив він у грудневому інтерв’ю The Economist.
«Радянщина» в українській армії
«Радянська армія жила у Збройних силах України довго. І ще там десь є відголос. Не до кінця вона завершила своє існування. Зараз вже, коли йдуть важкі бої, коли багато процесів пов’язані один з одним, це важко зробити, але мої підлеглі знають: якщо я десь знайду представника радянської армії на будь-якій посаді, то довго розбиратися не буду», — розповів Залужний Комарову.
Сучасне лідерство у збройних силах
«Радянська армія вітала і нав’язувала одне поняття: командир. Але бути командиром і лідером — це не одне й те ж. При всій повазі до [російського генерала Сергія] Суровікіна, якщо подивитися на нього, то це звичайний командувач часів Петра I, скажімо так, держиморда. Дивишся на нього — і розумієш, що ти або виконуєш завдання, або тобі п**дець. Ми давно зрозуміли, що це не працює. І особливо усвідомили це в 2014 році, коли 21-річні лейтенанти прийшли командувати людьми у віці 50−60 років. Звичайно, у нас були свої держморди, які намагалися наводити порядок кулаками й біцепсами, але в українській армії це не працює на 100%. Бути нормальним завжди можна. Бути нормальним означає залишатися людиною в будь-якій ситуації – це найголовніше. Залишитися людиною, стати лідером. Бути розумнішим, сильнішим, талановитішим, і саме в такий спосіб намагатися керувати людьми. Це моя релігія» — з інтерв’ю The Economist.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Персональний опонент
«В Росії є одна людина, воєначальник, якого я постійно читаю. Зараз його не публікують, але мені цікава його думка як військового. Це генерал [армії РФ, начальник Генштабу РФ Валерій] Герасимов. Він сильний, підступний, непередбачуваний. Одним словом, це сильний ворог, якого нам, військовим, треба поважати задля перемоги», — підкреслив Залужний у розмові з Комаровим.
Планування операцій і зворотній зв’язок
«Я довіряю своїм генералам. З початку війни я звільнив десятьох, бо вони не були готові до такого. Ще один застрелився. Я довіряю [командувачу Сухопутних військ Олександру] Сирському. Якщо він каже, що йому потрібна ще одна бригада, значить, йому справді потрібна ще одна бригада. Я зовсім не думаю, що я тут найрозумніший. Я маю слухати й слухаю тих, хто в полях. Бо ініціатива саме там», — підкреслив Залужний взимку 2022 року.
Перемога
«Наша перемога однозначно — звільнення усієї окупованої території України. Вся територія має бути звільна. Але цього замало. Україна як держава має зробити усе, щоб все, що відбулося і розпочалося 24 лютого, ніколи не повторилось. Це має бути відбудована така військова інституція, яка ніколи […] не дасть можливості росіянам повторити все. Перемога для нас — це звільнена територія і потужні, надсучасні, боєздатні та, мабуть, дуже великі Збройні Сили України, які не дадуть РФ повторити те, що відбулося і те, що відбувається зараз», — заявив Залужний у річницю великого вторгнення.
В протилежному випадку, говорив він за пів року до того журналу TIME, Україна ризикує отримати лише паузу у війні. «Знаючи те, що я знаю про росіян не з чуток, [можу сказати, що] наша перемога не буде фіналом. Наша перемога дасть змогу перевести подих і підготуватися до наступної війни», — зауважував він в розмові з американським журналом ще рік тому, коли потік військової допомоги Україні ще не був таким значним.
Контрнаступ і його темпи
У нещодавньому інтерв’ю WP Валерій Залужний не приховував, що його дратують заяви про нібито «повільні» темпи наступальних операцій ЗСУ влітку 2023 року і нагадав союзникам України: «Це не шоу, яке весь світ дивиться і де робить ставки чи щось на зразок того. Кожен день, кожен метр дається кров’ю. […] Без повного забезпечення [необхідним озброєнням] ці плани взагалі нездійсненні. Але вони виконуються. Так, можливо, не так швидко, як хотілося б глядачам шоу, але це їхні проблеми».
За пів року до цього Залужний попереджав, що можливості будь-якого наступу залежатимуть від ресурсів, які отримають ЗСУ: «Я знаю, що можу перемогти цього ворога. Але мені потрібні ресурси. Коли ми щось плануємо, як і росіяни, нам необхідні ресурси для цього. Тоді, якщо ваша [початкова] позиція правильна і ви приймаєте правильні рішення, ви можете очікувати на правильний результат. Мені потрібно 300 танків, 600−700 БМП, 500 гаубиць. Тоді, я думаю, цілком реально вийти на рубежі 23 лютого [2022 року]. Але я не можу цього зробити з двома бригадами».
Пам’ять про ціну
«Я людина із серцем, і те, що емоції на обличчі і в поведінці не видають людського болю, нічого не означає. Насправді, серце — воно відчуває, і дуже болісно, навіть зараз. […] Я завжди повертаюся до телефонної книги, де бачу просто дуже багацько прізвищ тих, кого уже немає, і не можу нічого зробити з цими записами. Я ще не готовий до цього. Колись, мабуть, все зроблю для того, щоб видалити цю людину із телефону назавжди, але не вийде видалити із пам’яті і свого серця. Це дуже важко», — зізнався головнокомандувач ЗСУ в інтерв’ю Дмитру Комарову.
«Поки що все тримається на плечах простих людей. Всі перемоги, які були, вони були здобуті життями наших українців, які поклали своє життя, звільнивши Херсон, звільняючи Харківщину, Чернігівщину, Сумщину і Київ та Київщину», — нагадав Залужний в тій же розмові.
