«Я була в потойбіччі». Як українські жінки їдуть до Росії, щоб повернути додому своїх депортованих дітей — дві історії від NV
Поділитися:
Фонд Save Ukraine повернув 128 українських дітей, яких вивезли росіяни (Фото:Save Ukraine)
NV розповідає історії двох матерів, які подолали тисячі кілометрів й витримали кількагодинні допити, але розшукали в Росії своїх дітей-підлітків та повернули їх в Україну.
Російський прикордонник знов і знов ставить одні й ті самі питання: навіщо вона приїхала в РФ? яка в неї ціль? в якому місті вона зупиниться? Світлана Попова — повнотіла жінка, що виховала вісьмох дітей, — повторює свою заздалегідь придуману й пропрацьовану легенду: їде в Тюмень до брата, в племінника буде весілля, на яке її запросили, а вона дуже скучила й не стала відмовлятися.
На щастя, в українки дійсно є брат, який ще за радянських часів переїхав до Сибіру та досі там живе. Перед поїздкою вона йому зателефонувала та про все домовилася, тож коли прикордонник набирає номер брата, той підтверджує — і про племінника, і про весілля, і про її приїзд.
Росіянин не заспокоюється й ретельно перевіряє мобільний Попової, шукає бодай якісь згадки про ЗСУ та війну взагалі. Але нічого не знаходить і відпускає її після майже двогодинного допиту в московському аеропорту Домодєдово. Проте українка їде не до Тюмені, а до Мордовії, де на неї чекає 15-річна Аліна, її донька.
На окупованих тепер Росією українських територіях до війни проживало близько 700 тис. дітей. Доля всіх них достеменно невідома, втім, згідно з офіційними даними Офісу омбудсмена з прав дитини, близько 19,5 тис. неповнолітніх українців депортовані в Росію. З них поки що вдалося повернути небагатьох. Так, за час роботи фонд Save Ukraine, який простягає руку допомоги тим співвітчизникам, які найбільше її потребують під час війни, повернув з російської території 128 українських дітей.
