«Боюся, що це мені буде снитися». Жахи війни не зробили мене кращим письменником — інтерв’ю з Артемом Чехом
Поділитися:
Український військовий неподалік від лінії фронту у Донецькій області, 9 серпня 2023 року (Фото:REUTERS/Oleksandr Ratushniak)
Автор: Олексій Тарасов
Артем Чех, військовослужбовець ЗСУ, письменник, розповів в ефірі Radio NV, як війна впливає на творчість письменників, про відгуки на Заході на власну колонку у The New York Times.
Нещодавно була перевидана збірка документальної прози Артема Чеха, письменника і військового, про 14 місяців служби у лавах ЗСУ в 2015—2016 роках.
Вперше опублікована у 2017 році після тривалої паузи в літературній творчості Артема Чеха.
«Точка нуль» — це щоденникові записи мобілізованого киянина, який занотовує все, що бачить, і пропускає все це через себе.
— Якщо б ви писали це у 2022 році, чи книжка б тою самою, говорячи про настрої, говорячи про українців, говорячи про стан війська?
— Чи є в мене за плечима цей досвід 2015 року? Бо якщо він в мене є, то це зовсім інша книжка. Оскільки я вже знаю, чого очікувати від Збройних сил, я знаю всі підводні камені, я знаю, де, на якому повороті мене чекають неприємності, а де я можу пробігти «між крапельками». Тому що Збройні сили теж великий організм, і ми прилаштовуємося певним чином. І 2015−2016 роки — це була така добра підготовка, і 2022 рік мене нічим не здивував.
