Економіка майбутнього — коли станеться диво. Віцепрем’єрка та відомі інвестори — про бізнес в умовах війни і в переддень вступу України в ЄС

Поділитися:

На заході NV спікери обговорили перспективи українського бізнесу на тлі підготовки до переговорів про вступ країни в ЄС (Фото:Олександр Медведєв / NV)

Початок перемовин про вступ України до Європейського Союзу символізує важливу віху для українського бізнесу. Перед ним відкриваються нові можливості, водночас з’являються небачені виклики.

Що можна змінити вже зараз? Що залежить від кожного з нас? Чого вимагати від влади? Який поштовх може дати бізнес? Як зробити Україну такою країною, в якій мріятимуть жити наші онуки та їхні діти, не відкладаючи це на після війни.

11 листопада у межах великого заходу NV «Формула успіху для України» контури українського економічного дива обговорювали віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина, СЕО компанії Dragon Capital Томаш Фіала та голова ради директорів швейцарської компанії Ferrexpo AG Вольфрам Куоні.

NV публікує ключові цитати спікерів.

Ольга Стефанішина, віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України

БІЗНЕС МАЄ ДІЯТИ ПО-ДОРОСЛОМУ: віцепрем'єрка Стефанішина наголосила, що перед українськими підприємцями відкриваються великі можливості ще до набуття країною членства в ЄС / Фото: Олександр Медведєв / NV

«Найбільше інвестицій і грошей приходило завжди до країн, які були в переговорному процесі, до набуття ними членства в Євросоюзі. Бо це означає, говорячи неполітичною мовою, що захоплюється ще один ринок, який стає частиною спільного ринку. Він сирий, ще не діє в умовах членства в ЄС, можна інвестувати, можна працювати в умовах перехідного періоду, коли ще не такі жорсткі правила гри. Коли вже діють європейські підходи, але країна ще не віддала частину свого торгового суверенітету, ще є національна політика».

«Є таке дуже стале формулювання як мультиплікаційний ефект, коли, приміром, ЄС інвестує два-три мільярди в економіку, в підтримку бізнесу, і це автоматично в десятки разів збільшує ці кошти через те, що ЄС інвестує свою довіру в даний ринок. А сьогодні ми говоримо не про два і не про три мільярди, ми говоримо про 50 мільярдів євро на чотири роки».

«Нам потрібно дуже сильно змінити мислення. Бізнес не може сидіти і чекати, поки держава дасть можливості. Просто кажучи, ці гроші по суті в нас під ногами. Конкурентоспроможність в умовах європейського ринку — це ведення бізнесу по-дорослому, без орієнтації лише на дотації держави. Це до членства, після здобуття членства будуть дещо інші умови».

https://www.youtube.com/watch?v=QsjaamlKwtg

«Можливості для українського бізнесу від переходу на європейські правила ринку? Найперше — це масштаб. Якщо ти зміг побудувати справу в Україні, то одразу можеш масштабувати її на 500-мільйонний ринок. Усі компанії, орієнтовані на експорт, отримують доступ до майже тримільярдного ринку споживачів, тому що ми стаємо частиною зон вільної торгівлі, всіх торгових угод і домовленостей ЄС. Зараз ми маємо багато домовленостей із Канадою, з Великою Британією, з ЄС, але це десята частина того доступу, який ми матимемо пізніше. Сьогодні ЄС веде перемовини по зоні вільної торгівлі з країнами Латинської Америки, це той ринок, на якому бачать Україну як велику аграрну країну, яка стане частиною ЄС».

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Томаш Фіала, CEO Dragon Capital

УКРАЇНА НА 30 РОКІВ ЗАПІЗНИЛАСЯ З ДЕЯКИМИ РЕФОРМАМИ: Томаш Фіала назвав три найважливіші перетворення, необхідні для полегшення переходу країни на європейські рейки / Фото: Олександр Медведєв / NV

«Центральноєвропейські країни стали членами ЄС уже майже 20 років тому, вони зробили дуже важливі реформи ще в 1990-ті роки, деякі з них Україна досі не зробила».

«Перше — це дерегуляція. Внесено до парламенту запропонований урядом ще рік тому законопроєкт. Там передбачена така дерегуляційна гільйотина, коли всі регуляції припиняються, а уряд повинен упродовж декількох місяців аргументовано ввести регуляції там, де вони дійсно потрібні. На жаль, парламент поки не готовий голосувати таку радикальну реформу. Були створені робочі групи, які займаються переглядом регуляції окремо по секторах, але воно так працювати не буде. Треба робити цю дерегуляційну гільйотину і звільняти бізнес від зайвих регуляцій, які заважають. Єдине, що вони генерують, — це корупція».

«Друге — це лібералізація всіх тарифів, тепло, електрика, газ, вода. Українська економіка дуже енергоємна. Всі ці тарифи повинні бути лібералізовані, вони повинні бути ринкові. Тільки тоді споживачі будуть мотивовані зберігати енергію, інвестувати в енергозберігання вдома. Найуразливішим, найбіднішим людям треба компенсувати зростання тарифів, це називається монетизація субсидій. Але людям, у яких є достаток, немає сенсу платити за електрику в три або в чотири рази нижче, ніж ринкова ціна».

«Третє — це приватизація. Все що можна, треба приватизувати, включно з сільгоспземлею. Якщо ми подивимося на цей уряд і цю владу, яка у нас є останні чотири роки, то вона почала дуже добре в 2019 — на початку 2020 року, саме фокусувалась на цих реформах. Але потім під тиском популістів з ОПЗЖ і Блоку Тимошенко якось перелякалась і відмовилась від цих реформ».

«Звичайно, верховенство права — це ключове. У всіх країнах, в яких сталося так зване економічне диво, є сподівання на справедливий суд. На жаль, в Україні поки що… У нас більше 50 різних інвестицій в Україні. І завжди, коли треба йти в суд, то це проблема, бо добитись справедливого рішення дуже важко».

«Індустріалізація важлива, як і інвестиції в видобуток, наприклад, газу, нафти. У нас багато сировини. Якщо виставити ліцензії на видобуток на прозорі конкурси, то туди може бути інвестовано багато грошей. Тут державі не треба підтримувати чийсь бізнес або якісь сектори економіки. Зробити дерегуляцію, рівні правила гри, верховенство права — і тоді невидима рука ринку вже знайде, куди інвестувати. Це буде індустрія, це буде IT, це буде багато різних сфер».

«Я вважаю, що тільки приватні інвестори можуть стати драйвером економіки. В першу чергу, це будуть ті інвестори, які вже знаходяться в Україні, які тут вже інвестують — і українські, і закордонні. Вони набагато краще можуть оцінити безпекові ризики, які у нас зараз є».

«Перша мотивація інвестувати в процесі приєднання до Європейського Союзу — відсутність конкуренції. Коли ми приєднаємося до ЄС, то конкуренція буде набагато більша і буде набагато важче зайняти долю ринку. Ти як підприємець завжди намагаєшся зайняти якомога більшу долю ринку, бути першим у секторі, в який ти інвестуєш, в своїй індустрії. Якщо ти перший, якщо у тебе найбільша доля, ти більше заробляєш кожен рік, і твій бізнес теж коштує більше, і він набагато стабільніший в часи якихось криз. То збудувати таку частку на ринку набагато легше зараз, ніж коли ми будемо в Європейському Союзі».

Вольфрам Куоні, голова ради директорів швейцарської компанії Ferrexpo AG

Вольфрам Куоні гарантує, що Ferrexpo нікуди не піде з України / Фото: Олександр Медведєв / NV

«Якщо загалом говорити про майбутнє України і диво, яке тут може статися, дуже важливо, що з самого початку ведуться розмови про те, як відбудовувати Україну після війни. Чудові конференції відбуваються, у Лугано була одна з перших, потім Берлін і Лондон. Там говорили про фонди на розвиток України, про 50 мільярдів євро і про те, як це має запустити більш широкий процес».

«Але ще одна річ — те, що вже є інвестори, вже є ті, хто присутні в Україні. І я маю честь представляти одного з таких інвесторів — Ferrexpo. Наша продукція — це десь зараз близько трьох відсотків експорту України. Ми інвестуємо з часів IPO в Лондоні. Ми, мабуть, єдина компанія, що на IPO присутня. У нас унікальна шахта, яка працює. Ми сплачуємо величезні кошти у бюджет. І, що дуже важливо, ми продовжуємо працювати, незважаючи на ускладнені умови через недоступність Чорного моря. Це перешкоджає десь 50% нашого експорту, який традиційно йшов на Азію».

«Скромно висловлю свою думку, що до тих, хто готовий інвестувати і працювати тут, треба ставитися справедливо. Немає сенсу їздити кудись у Лондон, спілкуватися з JPMorgan і McKinsey, говорити про світле майбутнє в Україні — і в той же час ставитися до тих, хто уже тут присутній, скажімо так, не зовсім справедливо. Зокрема в питаннях, що стосуються правосуддя».

«Нас інколи запитують: а це правда, що вам загрожують значні економічні збитки через визнання незаконним якогось рішення, яке було колись давно ухвалено? Чи це правда, що хтось із вашого керівництва ризикує потрапити до в’язниці? Чи це правда, що доводиться величезну заставу платити за цю особу? Теми, про які з нами говорять, це не сміливість і незламність українського народу, чи мудрість уряду, чи світова підтримка, чи якесь систематичне планування на майбутнє. З нами про інші питання спілкуються наші стейкхолдери — про те, як до нас тут ставляться, про те, які в нас труднощі виникають».

«Ми дуже часто отримуємо питання від наших акціонерів, що треба диверсифікуватися, що є величезні якісь ризики і так далі. Наша відповідь: ми будемо залишатися в Україні, ми будемо працювати виключно в Україні. Ми віримо у потенціал України, зокрема в галузі виробництва сталі. Ми переходимо до нових технологій виробництва сталі. У нас є п’ятирічний план інвестицій на загальну суму три мільярди. І я дуже сподіваюся, що ми почнемо його реалізацію і продовжимо робити капітальні інвестиції, як і раніше».

Спікери на заході NV дискутували про перетворення в українській економіці:

Фото: Олександр Медведєв / NV Фото: Олександр Медведєв / NV Фото: Олександр Медведєв / NV Фото: Олександр Медведєв / NV Фото: Олександр Медведєв / NV

НАШІ ПАРТНЕРИ:

Фото: NV

Новий випуск журналу NV вже у продажу

Великі держави не виграють війни з
національно-визвольними рухами
Сергій Плохій, історик, професор Гарварду

Інтерв’ю з ним читайте у номері,
що можна придбати тут

Новий випуск журналу NV вже у продажу

Ми, українці, така, трохи розхристана
громада вільних людей. Ми не дуже багато жили,
і ми далеко не зразок для наслідування,
але у нас шанується людська гідність
Антон Дробович, директор Українського інституту
національної пам’яті, а нині солдат ЗСУ

Інтерв’ю з ним читайте у номері,
що можна придбати тут

Редактор: Микола Піддубний