Чим нас убивають. Як сталося, що російські високоточні ракети напхані компонентами зі США, і як знищувати цю зброю
Ракета Х-55, збита в Київській області, травень 2023 року (Фото:Національна гвардія України)
Х-55, Х-555, Х-101 — ці назви відомі українцям. Щодня Росія працює над створенням ракет, які випускає в бік України, щоб залякати, вбити, завдати якомога більшої економічної шкоди. В чому небезпека цих ракет? Які особливості? І як Україна може зменшити кількість цього смертоносного залізяччя?
Автор — Антон Пшеничний
NV поспілкувався про це з авіаекспертом, провідним науковим співробітником НАУ Валерієм Романенком.
https://www.youtube.com/watch?v=OOu7pdKTULg
Ракету Х-55 росіяни періодично використовують як фальш-ціль для виснаження української ППО. Вперше її збили 17 листопада 2022 року під Києвом. Пізніше уламки «55-ки» знаходили на Львівщині та Івано-Франківщині.
Перше покоління Х-55 росіяни розробляли ще наприкінці 70-х років минулого століття, снаряд отримав характеристику «високоточний», згадує експерт.
Валерій Романенко: Тоді це був ще новий термін, і КБ Радуга, яке займалося російськими керованими ракетами, отримало завдання створити таку ракету. Це була не нова робота, бо крилаті ракети, починаючи з ФАУ-1, добре відомі, вони весь час вдосконалювалися, випускалися масовими серіями, і всі армії і повітряні сили їх мали.
На початку 80-х Х-55 була готова до застосування. Вона могла летіти на відстань до 2,5 тисячі кілометрів, розвивала швидкість винищувача та несла понад 400 кілограмів бойового заряду. На бомбардувальники Х-55 завантажувались по шість штук та з’єднувалися револьверною установкою.
Валерій Романенко: Що означає револьверна? Як револьвер наган — там всі патрони вкладалися в барабан. Тут так само — барабанна установка, шість ракет у вигляді сигар підвішувались на цю установку, а вона розміщувалась у бомболюку літака. Після скидання у ракети випускався з фюзеляжу двигун. Крила, які в фюзеляжі знаходились у складеному вигляді, розправлялися до розмаху 3,5 метри. Двигун включався, і розпочинався запланований політ за програмою.
Вже тоді, у 80-х, ракета мандрувала за складною траєкторією та на малих висотах, що робило її дуже небезпечною.
Валерій Романенко: Ракета могла летіти на малій висоті, щоб її якнайпізніше побачила ППО, з огинанням рельєфу місцевості. В основному вертикальним огинанням, хоча програмно були можливі огинання, наприклад, гірок чи схилів по горизонталі.
До речі, ракети Х-55 були і в арсеналі незалежної України. Проте їх бездумно віддали… росіянам.
Валерій Романенко: Відомо, що ми 575 таких ракет передали Росії в 1999 році як оплату за газ, а зараз вони прилітають до нас.
Після випуску Х-55 в РФ зосередились на збільшенні дальності польоту. У наступній модифікації вони вже змогли відправляти ракети на відстань до 3,5 тисячі кілометрів. А згодом російська оборонка показала глибоку модифікацію Х-55 — ракету Х-555. Масово застосовувати цю зброю агресор почав наприкінці 2022-го — під час масованих обстрілів критичної та енергетичної інфраструктури України.
Валерій Романенко: Це вже чисто російська розробка, вона започаткувалася в 2000-х і загалом взята на озброєння 2010 року.
Пізніше Росія знову провела модернізацію і поповнила арсенал ракетою Х-101 — нащадком Х-55 та Х-555. Вони також часто використовуються під час ракетних обстрілів України.
Валерій Романенко: Зараз це основна зброя російської авіації, бо ракети Х-55 і навіть Х-555 інколи використовуються вже як болванки для того, щоб розпорошувати увагу ППО. Там ставлять імітатори ядерної боєголовки, і вона летить просто, щоб на неї ми витратили ракету.
Інженери країни-терористки збільшили дальність польоту. Х-101 вже летіла на 5,5 тисячі кілометрів. Також великі зміни відбулись у технологіях захисту снаряду.
Валерій Романенко: Завдяки технології стелс була в рази зменшена її помітність. Як росіяни пишуть, помітність цієї ракети для радарів, ефективна поверхня відбиття сягає лише 1/100 квадратного метра, це дуже мало, бо там така форма, що відбиває радіопромені не на радар, а в напрямку під себе або над собою.
Х-101 стала набагато більш технологічною. До пуску, ще на землі, в її бортовий комп’ютер завантажують знімки маршруту, а також цілі, тому вже в повітрі ракета самостійно порівнює реальну місцевість з завантаженими фото і розуміє, чи правильно вона летить.
Валерій Романенко: Ракета робить знімок поверхні під собою і в своїй комп’ютерній системі управління порівнює — співпадає чи не співпадає. Тому вона незалежна від супутникової навігації. якщо вона буде вимкнена або поставлені перешкоди — ракета на це не зважає.
Також у програмі Х-101 зберігають знімки цілі, щоб у разі відхилення зброя самостійно корегувала курс за секунди до влучання.
Валерій Романенко: Кругове вірогідне відхилення від цілі — практично 7 метрів на відстані понад 5,5 тисячі кілометрів, це дійсно високоточна зброя.
При цьому росіяни вихваляються, що вся ця високоточна і супертехнологічна система — суто їхня розробка.
Валерій Романенко: Чистої води брехня, я тримав в руках цю бортову обчислювальну машину, вона називається Багет-64−02. Так от, 70−75% — це елементи, мікросхеми, процесори, матриці, на яких написані виробники в основному зі Сполучених Штатів.
Як боротися з Х-55, Х-555 та Х-101? По-перше, збивати. Українська ППО це неодноразово успішно робила. По-друге, тиснути на союзників для того, щоб вони суворо контролювали дотримання санкцій. Адже деталі для Х-101 росіянам поставляли не лише через компанії та країни-прокладки, а навіть напряму.
Валерій Романенко: Були факти прямого постачання по старих договорах. Вони кажуть, що в нас контракт. Контракт — це святе, але санкції мають працювати так, щоб навіть святі контракти переривались у разі розв’язання війни.
А ще ЗСУ мають добре запам’ятати одну географічну точку — російське місто Рибінськ. І думати про те, яка вітчизняна зброя здатна туди дотягнутись.
Валерій Романенко: У Рибінську випускаються всі типи двигунів до російських крилатих ракет, це для нашої зброї найперша ціль — місто Рибінськ.
Редактор: Микола Піддубний
