«Більша ймовірність загинути, перепливаючи Тису, ніж на передку», — Попович про оновлення мобілізації

Поділитися:

Українські військові на Донбасі (Фото:72 ОМБр ім. Чорних Запорожців / Facebook)

Автор: Павло Новіков

Військовий оглядач Денис Попович в інтерв’ю Radio NV розповів про позитивні та негативні моменти в оновленому законопроєкті про мобілізацію, а також тих, хто шукає шпарини в нормах, щоб її уникнути.

https://www.youtube.com/watch?v=vgH857XJg6s&t=649s

 — У нас з’явився вже текст доопрацьованого законопроєкту про мобілізацію. Я прочитав дуже скептичну і дуже критичну оцінку деяких норм цього законопроєкту, наприклад, від Євгена Дикого, який і сам є ветераном, регулярно аналізує те, що відбувається на війні. Він стверджує, що тих норм, які зараз закладено в цей законопроєкт, не вистачить для того, аби підтримувати стан українського війська і ширше — стан Сил оборони України в нормальному стані. Яке ваше враження?

— По-перше, він буде змінюватись. Це ж законопроєкт, він має пройти всі стадії, всі кола — перше читання, друге, можливо і третє. Тобто будуть зміни.

У цьому законопроєкті є певні речі, які можуть розширити мобілізаційний запас. Там уже фактично точно до 25 років буде знижено мобілізаційний вік, взято курс на омолодження армії. Ми багато чули про те, що наша армія — чоловіки 45+ і треба її омолоджувати.

Там є речі, які пов’язані з якісною підготовкою. Прописано, що після мобілізації два-три місяці має бути обов’язковий вишкіл. Якщо це буде виконуватися, безумовно, це вплине на якісну підготовку наших військовослужбовців. Там є про те, що у спеціальному кабінеті можуть бути роздані повістки…

— Електронний реєстр і електронний кабінет.

— Коли він запрацює. А це у принципі має зняти проблему походів представників ТЦК по різних місцях загального користування — торгових центрах тощо, — де зараз є велике напруження.

Там є певні положення, в разі ухвалення яких може бути покращена ситуація в армії щодо мобілізації. Давайте подивимося, в якому вигляді він узагалі буде ухвалений.

— Ще окрема теза від пана Дикого. Він пише, що це трошечки несправедливо. Ми розуміємо, що люди в різних підрозділах, у різних ситуаціях і на різних ділянках воюють по-різному, перебувають у різних ступенях напруженості. Він стверджує, що, можливо, треба було якось розглянути варіант тієї ж демобілізації для тих, хто довго був на передку саме в бойових діях, аби їх можна було звільняти раніше; ніж тих, хто проходив службу в тилових частинах чи принаймні в менш небезпечних, менш агресивних, менш важких умовах. Така диференціація взагалі можлива?

— Тут яка справа. Ми з вами наражаємося на проблему, що ми, не будучи на фронті, намагаємося дискутувати щодо тих людей, які є на фронті. Це само по собі несправедливо.

Про які політичні чинники можна буде говорити, якщо знову росіяни опиняться під Києвом? Є така думка, яка теж циркулює в суспільстві.

На першому місці все одно повинна бути війна. Якщо, на превеликий жаль, війну буде програно через те, що ми не зможемо мобілізуватися, то всі політичні ризики, всі політичні рейтинги та проблеми взагалі щезнуть як такі. От така ситуація.

— От зараз же знову у законопроєкті знайдуться якісь шпаринки. Винахідливий український народ, деякі люди усе одно шукатимуть шпаринки — ті, хто не захоче виконувати норми цього закону.

— Безумовно, ті, хто не захоче виконувати закон, знайдуть можливість його не виконувати. Або заплатять п’ять тисяч доларів, аби їм указали місце, де переплисти Тису на Закарпатті. Хоча це теж доволі цікаве явище. Люди ж платять навіть не за липові довідки про інвалідність чи щось інше, а вони просто платять за напрямок, щоб їм указали, куди плисти.

— Явище специфічне, причому люди наражають себе на реальну смертельну небезпеку. Про цю Тису я вже безліч разів читав, які фізичні навички, яку схильність до ризиків треба мати…

— Це не треба мати голови насправді для того, щоби стрибнути в холодну, бурхливу річку в зимову пору року та намагатися її переплисти.

А наступне питання: якщо тебе на тому березі спіймають, хто за це понесе відповідальність? Повернеш свої гроші, які ти заплатив за цей напрямок, чи ні?

Тому я не розумію, якою головою вони думають і чи є голова в таких людей.