Найважча криза України після 24 лютого. До чого призвів критичний дефіцит людей і зброї на фронті для ЗСУ — репортаж Bild
Український військовий зачиняє дверцята евакуаційної машини, що забирає його пораненого побратима, район фронту біля Кремінної, 6 лютого 2024 (Фото:Radio Free Europe/Radio Liberty/Serhii Nuzhnenko via REUTERS)
Західним столицям слід усвідомити, що на тлі критичної нестачі зброї та людей Україна опинилася у найважчій ситуації від початку великої війни з РФ, вважає Пауль Ронцгаймер, заступник головного редактора таблоїда Bild та німецький воєнний кореспондент, що регулярно приїжджає в Україну від початку вторгнення.
Нещодавно він знову відвідав Україну, побувавши не лише в Києві, але й у Слов’янську та в одному з міст Донбасу поблизу Бахмута. У репортажі за підсумками цієї подорожі Ронцгаймер припускає, що наразі Україна перебуває, ймовірно, у «найбільшій воєнній кризі з моменту російського нападу на Київ у 2022 році».
Німецький репортер починає свій матеріал зі згадки про те, що якщо раніше українські прикордонники раділи приїзду західних журналістів, то цього разу Ронцгаймера запитали на кордоні: «It’s going bad, right?» [“Кепські справи, так?”].
«Кепські – це навіть не те слово для опису драми, що розгортається між Києвом та епіцентром війни на сході, між політичною боротьбою за владу та хоробрими солдатами на фронті, між гаслами про стійкість, що лунають з президентського палацу, та порожніми ящиками з-під боєприпасів на фронті, між «Ми маємо перемогти» та «Чи не варто вести переговори?» — пише у своєму тексті Пауль Ронцгаймер.
Німецький журналіст, який декілька разів за останні два роки брав інтерв’ю у Володимира Зеленського, зауважує, що нині президент України став об’єктом «масової критики через те, що звільнив генерала-героя Валерія Залужного». І хоча, як зауважує репортер, публічно Зеленський та Залужний намагалися зберегти враження про єдність під час цієї відставки, в Україні «говорять», що колишній головком нібито «має політичні амбіції, включаючи президентство». «Поки про це не було сказано жодного слова публічно, але всередині генерала все вирує, — стверджує Ронцгаймер. — Я чув від його оточення, що він сповідує іншу тактику війни, що він дуже відкрито говорив про [потребу] швидкої мобілізації і водночас виступав за реалізм [у підході до війни]».
Як пише журналіст Bild, «Залужному давно зрозуміло: мета Зеленського повернути всі захоплені Росією регіони наразі не може бути втілена, і про це теж треба публічно заявити». Адже Україні бракує зброї, солдатів, техніки, а головне — надійної підтримки з боку США, нагадує Ронцгаймер. «З початку війни я знову і знову чую одне: без США, без запасів боєприпасів Україні буде важко, якщо не неможливо [протистояти РФ]. Зараз кажуть, що Європа має усе це підхопити [потреби Україні замість США], але навряд чи можна реалістично стверджувати, що для цього вистачить як запасів, так і [політичної] волі».
Ронцгаймер також підкреслює контраст між подібними політичними дебатами у Києві та реаліями війни на сході України.
«Подорож з Києва до Слов’янська на сході – це все одно, що подорож в іншу країну. У той час як кияни можуть щонайменше знову насолоджуватися життям у ресторанах до початку комендантської години опівночі, на темному Донбасі ніхто не знає, яке місто впаде наступним. Рік тому була битва за Бахмут, у якій полягли десятки тисяч. Сьогодні йдуть бої за Часів Яр і Авдіївку», — нагадує автор матеріалу.
За його словами, очевидним є одне: перевага наразі на боці росіян. «Навіть якщо російські війська і самі виснажені, вони все одно завойовують територію метр за метром. Кількість жертв величезна, іноді до тисячі на день. Але Володимиру Путіну і далі наплювати на своїх солдатів. Він хоче завоювань за будь-яку ціну», — пише Пауль Ронцгаймер.
Він також описує свою подорож в одне з міст поблизу Бахмута, де раніше жило 15 тис. мешканців, а нині залишилося не більше 700. За нього наразі точаться запеклі бої. «На щастя, йде сніг, тому російським безпілотникам важко нас побачити. Однак це все одного небезпечно, здалеку ми чуємо удари», — зауважує репортер, описуючи щоденні атаки російської артилерії і дронів по місту і нечисленних залишках його мешканців.
Тут Ронцгаймер поспілкувався з 27-річним лейтенантом ЗСУ Олександром. Він воює вже два роки і нині утримує позиції в районі цього неназваного міста поблизу Бахмута. Його розповідь «брутально відверта», зауважує німецький журналіст. «Якщо росіяни завдають по нас десять ударів, ми можемо відповісти лише двома», — каже Олександр. Він також підкреслює, що окрім браку боєприпасів найбільшою проблемою є нестача солдатів. «Мобілізація потрібна нам зараз, — наголошує Олександр. — Люди в інших регіонах України, вочевидь, не розуміють, наскільки драматичною є ситуація».
У відповідь на запитання про те, чи він ще вірить у перемогу, 27-річний лейтенант каже: «Ми повинні утримувати свою лінію фронту! Якщо росіяни завоюють одне місто, вони атакуватимуть наступне». Допомоги потребують не лише військові ЗСУ на Бахмутському напрямку, але й в інших регіонах, додає кореспондент Bild. Часто безпілотники, техніку та боєприпаси привозять волонтери. Ще багато чого військові «організовують самі», стверджує Ронцгаймер.
Утім, Олександр, який щодня воює на передовій, додає: «Колись це потрібно буде вирішити політично, тому що ми не можемо перестріляти кожного росіянина».
У той час, як Україна наближається до другої річниці повномасштабного вторгнення Росії, 24 лютого країна буде «озиратися назад і дивитися вперед», нагадує Ронцгаймер. «Відчуття непевності і розчарування в ці холодні зимові дні значне. Як репортер, що працює в Україні, я не відчував такого настрою з часів повномасштабного нападу в 2022 році. Питання в тому, чи справді вже зрозуміли весь драматизм ситуації у Вашингтоні, Берліні та Парижі», — завершує журналіст Bild свій репортаж.
Редактор: Інна Семенова
