«У мене є обріз. Я не боюсь росіян». Як живуть цивільні в зруйнованому Торецьку і що думають про можливу окупацію міста — репортаж NV
Зруйнована церква в Торецьку (Фото:Сергій Окунєв / NV)
Автор: Сергій Окунєв
У червні 2024 року окупанти почали наступ на ділянці фронту, яка була незмінною з часів АТО. Під удар потрапило місто Торецьк. Окупанти руйнують вулиці та будинки, проте там досі мешкають тисячі людей. Журналіст NV Сергій Окунєв провів кілька днів в Торецьку, поспілкувався з його мешканцями та дізнався, як виживають цивільні, чому не евакуюються та чи правда, що багато хто чекає на прихід «руського міру».
Торецьк — шахтарське місто на Донеччині, лише за 20 кілометрів від окупованої з 2014 року Горлівки. В січні 2022 року тут жили 30 тисяч мешканців, після початку повномасштабного вторгнення величезна кількість місцевих жителів покинули місто. В червні 2024-го окупанти почали наступ на місто. Цю атаку називали неочікуваною; ворогу в перший тиждень наступу вдалося просунутися до околиць Торецька.
В умовах міських боїв, постійних обстрілів, ударів дронами та керованими авіабомбами залишаються тисячі цивільних мешканців. Попри щоденну евакуацію, станом на 4 липня в Торецьку залишалося близько 4,5 тисячі людей, заявляв начальник міської військової адміністрації Василь Чинчик.
Руйнування на очах. Як виглядає центр міста за постійних обстрілів
Гуркіт вибухів та стрілянини можна почути ще на дальніх під’їздах до Торецька. Через інтенсивні наступальні дії ворога місто майже цілодобово контролюють ворожі розвідувальні безпілотники, що вишукують будь-яку активність і пересування для того, щоб корегувати вогонь. Згідно з інформацією відомого OSINT-проєкту DeepStateMAP, відстань від центрального району Торецька до лінії бойового зіткнення становить лише 3−4 кілометри. Це дозволяє ворогу використовувати майже весь арсенал озброєння, від важких артилерійських систем до переносних і компактних 82-мм мінометів.
https://www.facebook.com/media.NV/videos/840294520980834
Почути тишу в Торецьку хоча б протягом однієї хвилини — велика рідкість. Канонада не стихає, за хвилину можна почути понад десяток вибухів.
«Їду дізнатися, можливо є хліб. Раніше привозили регулярно, в цілому проблем з базовими продуктами не було. Але ось з червня все стало дуже складно, хліба може не бути кілька днів поспіль, бо заїжджати в місто дуже небезпечно. Намагаємося обмінюватися інформацією з сусідами. Ось зараз дізнаюся, що є в магазині, і перекажу тим, хто в моєму районі залишився. Але хто там залишився? Ну 10 людей, може 20», — каже місцева мешканка Анна, яка їде однією з центральних вулиць міста на дуже старому велосипеді.
Чому місцеві не евакуюються?
Це мало не головне питання для людини, що приїжджає в Торецьк «ззовні». Примусова евакуація тут оголошена ще від жовтня 2023 року, але вона розповсюджується лише на дітей. Дорослі мешканці самі вирішують, чи покидати Торецьк. В місті діють одразу кілька евакуаційних груп від різних волонтерських організацій, поліції та ДСНС. З початку нового наступу РФ цивільні більш активно погоджуються на виїзд, тільки на початку липня з Торецька вивезли понад тисячу людей. Проте є ще кілька тисяч, що залишаються в місті, і значна частина з них навіть не хоче чути про необхідність евакуюватися.
«А куди я поїду? Ось, сусід виїхав в Дніпро, кілька тижнів тому. Готель на добу — 800 гривень. Хата десь в селі — по 5−6 тисяч гривень оренда. І це ще незрозуміло, яка там хата! А у мене пенсія — 4 тисячі! Це на весь місяць!» — каже Роман Карп. Журналісту вдалося стисло поспілкуватися з чоловіком на одній з вулиць, він охоче розповідав про своє життя, зруйнований будинок та ситуацію в Торецьку, але коли мова зайшла про евакуацію, відповіді Романа стали майже агресивними.
Абсолютно усі місцеві мешканці, з яким довелося поспілкуватися кореспондентові NV, головною причиною відмови від евакуації називають відсутність розуміння, куди саме та на яких умовах виїжджати. «Куди нам їхати? Хто нас там чекає? На які гроші жити?» — це найбільш популярні запитання, якими мешканці Торецька коментують відмову залишити небезпечний район. У допомогу від держави, ОВА чи волонтерських організацій і фондів люди не вірять, будучи переконаними, що їх просто вивезуть з міста та кинуть напризволяще.
З подібною аргументацією не можуть погодитися волонтери благодійного фонду Схід-SOS. Ця організація з початку війни евакуювала з прифронтових і деокупованих територій понад 80 000 осіб, а влітку цього року волонтери в умовах крайньої небезпеки евакуюють людей з Торецька та навколишніх населених пунктів.
«Кожна людина на прифронтових територіях має знати, що існує повний цикл евакуації. Він складається із трьох етапів: вивезення людей з небезпеки, транзитного пункту, де людина в спокої розбирається з подальшим планом дій або їй у цьому допомагають, і довгострокового місця перебування. Якщо людині зовсім нікуди їхати, для неї існують чудові варіанти державного розселення, де вона ще й отримуватиме грошові виплати. Якщо людина потребує стороннього догляду, наприклад за станом здоров’я, але в неї нікого немає, її підхопить наш благодійний фонд чи партнерські організації, людина буде отримувати допомогу. Для всіх є варіанти, і це точно не іде в жодне порівняння з ризиками та умовами життя в зоні бойових дій», — пояснює процедуру координатор напряму евакуації БФ Схід-SOS Ярослав Корнієнко.
Стверджувати, що усі, хто хотів евакуюватися, вже зробили це — неправильно. Анна, котра намагалася дізнатися про наявність хліба в одному з останніх магазинів міста, визнала, що розглядає евакуацію та, певно, зараз у кроці від цього рішення.
«Мене родичі закликають виїжджати, їхати до них. Мабуть, треба буде, але я все одно якось сподіваюся, що все з часом наладиться. Можливо ж таке, що заспокоїться ситуація?» — з надією питає Анна.
Чоловік на ім’я Геннадій розповів, що кілька разів їздив велосипедом до Костянтинівки, найближчого великого міста, де триває більш-менш нормальне життя та працюють державні установи. Там Геннадій отримував пенсію та знімав гроші, бо в Торецьку потрібна готівка, а діюючих банкоматів, вочевидь, не залишилося. Після того чоловік одразу ж повертався додому. Залишитися в Костянтинівці він не хоче, бо, з його слів, «там на нього будуть дивитися як на бомжа».
Чи боїться Торецьк окупації?
Поширена в соцмережах думка про те, що люди буцімто відмовляються від евакуації, бо підтримують Росію і «руський мір», насправді дуже спрощена та далека від реальності. Якщо в Торецьку і є так звані ждуни, то ця позиція точно не домінує. Ніхто з тих, з ким вдалося поспілкуватися журналісту NV, не висловлював проросійських поглядів, а ні напряму, а ні опосередковано. Водночас зустрічалися ті, хто заявляв про готовність давати відсіч окупанту.
«Чи боюсь я, що прийдуть росіяни? Ми вже своє відбоялися. Ви бачите, що тут навколо відбувається? Обріз у мене є, напоготові. Тож мені боятися немає чого. Так і напишіть!» — каже один з місцевих мешканців, що попросив не згадувати його ім’я. Чоловік пересувався містом в пошуках питної води, а почувши питання про нібито проросійські настрої серед тих, хто залишається в Торецьку, жваво почав їх спростовувати.
«Я Росію не підтримую. Я українець, мати, батько — українці. У мене в Росії нікого немає. Я за українців і за Україну був та буду! А нахєра вона мені потрібна, ця Росія?! Прийшли нас звільняти? В гробу їх бачив! Он усі будинки зруйновані, вулиці зруйновані, кого вони звільнили?!» — емоційно каже чоловік.
Він також каже, що поміж знайомими, які залишилися в Торецьку, не чув про підтримку Росії, хоча визнає, що поодинокі такі земляки можуть бути.
Катерина Стулень, пресофіцерка 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, розповіла журналісту NV, що в їх підрозділі є окремі служби, що займаються пошуком колаборантів, в тому числі в Торецьку. Але це стосується лише випадків, коли цивільні можуть співпрацювати з ворогом, збирати інформацію, наводити чи корегувати удари окупантів тощо. Вочевидь, такі дії не можуть залишатися без реакції. Підрозділи безпеки в структурах ЗСУ діють відповідно до українського законодавства — за співпрацю з ворогом чи держзраду передбачена кримінальна відповідальність.
Невідома зона. Що відбувається в окупованих населених пунктах навколо Торецька
Доля людей, що залишалися в своїх будинках на околицях Торецька і потрапили в окупацію, по суті невідома. Влада недарма закликала евакуюватися ще в 2022 та 2023 році; відстань від околиць Торецька до окупованих територій з 2014 року становила лише 2−3 км. Організувати швидку та безпечну евакуацію безпосередньо під час нового наступу росіян було майже неможливо, ворог просунувся та зайняв населений пункт Шуми, почав масовані удари по селах Північне, Залізне та Південне. Відомо, що значна кількість місцевих мешканців залишили ці райони ще до червня, але хтось таки залишився та наразив себе на максимальну небезпеку.
9 липня NV вперше опублікував фото околиць Торецька з повітря, включаючи ті райони, де просунувся ворог. Цілі вулиці майже повністю стерті, багатоповерхівки зруйновані та спалені після обстрілів, на дорогах та біля будинків можна помітити сотні вирв від снарядів та дронів.
У розмовах з журналістом NV деякі мешканці Торецька визнавали, що були б готові евакуюватися, але лише «в крайньому випадку», який, в їхньому розумінні, ще не настав. Волонтери, військові та місцева влада попереджають, що необхідно терміново виїжджати вже зараз. Окупанти в жодному разі не дозволяють евакуюватися місцевому населенню з захоплених ними територій, ігноруючи те, що подібні гарантії передбачені міжнародним гуманітарним правом.
