Бахмут, квітень, 105 років тому. Як армія УНР змусила червоногвардійців тікати з міста — історичне фото
Поділитися:
У весняному місяці 1918 року армія Української народної республіки звільнила місто Бахмут від червоногвардійців, які не мали чіткого розуміння своєї воєнної мети та вели розпусте та безконтрольне життя.
“Коли ворог побачив наші лави, обсипав нас кулеметним вогнем, і навіть трішки – дай боже, ноги! – пригадував генерал Володимир Сікевич, який очолював Слов’янську групу військ Української народної республіки (УНР), про визволення Донбасу від червоногвардійців. – Почали тікати і залишили всю свою власність на дорозі. Наших козаків розгорнули прапори з гаслом “Слава Україні!”. Було затримано близько трьох тисяч полонених, взято 16 гармат, 18 кулеметів і один броневик. Мріями [полонених] було тільки якнайшвидше повернутися додому. Вони зовсім не розуміли, за що вони воюють”.
Червона армія зобов’язана була захищати так звану Донецько-Криворізьку республіку, яка була оголошена 12 лютого 1918 року після підписання Берестейського перемир’я. Різні країни, такі як Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина та Болгарія, визнавали УНР як державу, в той час як російські більшовики вважали східні регіони своєю зоною впливу.
Починаючи з вересня 1917 року, київська влада в Бахмуті була представлена 25-м змішаним запасним полком імператорської армії, який був українізований. Чотири тисячі бійців цього полку потрапили до міста під час хаотичних п’яних заворушень. Місто мало найбільші спиртові склади в регіоні, а революційні активісти роззброїли стару поліцію. Це призвело до безконтрольного проникнення алкоголю до міста та зловживання червоногвардійцями цією можливістю.
Автор: Олег Шама
Навесні 1918-го військо Української народної республіки звільнило Бахмут від червоногвардійців, які не розуміли, за що воюють ще й пили без просиху.
«Як ворог побачив наші лави, обсипав нас кулеметним вогнем, а ще трохи — давай боже ноги! — згадував визволення Донбасу від червоногвардійців генерал Володимир Сікевич, який очолював Слов’янську групу військ Української народної республіки (УНР). — Почали тікати і все майно своє на дорозі залишили. З гаслом Слава Україні! наші козаки розвинули свої прапори. Забрали якихось три тисячі полонених, 16 гармат, 18 кулеметів, один броневик. Мрії [полонених] були лише їхати скорше домів. Вони абсолютно не знали, за що вони б’ються».
Червоне військо мало боронити так звану Донецько-Криворізьку республіку, створену за вказівками з Петрограда. Її проголосили 12 лютого, через три дні після підписання Берестейського миру. За ним Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина та Болгарія визнавали УНР, східні регіони якої російські більшовики вважали своїми.
З вересня 1917‑го київську владу в Бахмуті представляв українізований 25‑й запасний полк імператорської армії. Чотири тисячі його бійців прибули туди через п’яні заворушення. У місті були найбільші в регіоні спиртові комори, а революційні активісти роззброїли стару поліцію. Тому алкоголь став вільно потрапляти в місто, а червоногвардійці відверто ним зловживати.
