«Частково мертвонароджені норми». Чому оновлена версія закону про мобілізацію не набагато краща за попередню, — оцінка юриста

Поділитися:

Український військовий (Фото:t.me/azov_media)

Автор: Єлизавета Драбкіна

Адвокат Роман Лихачов пояснив NV, що уряду вдалось виправити у новому «мобілізаційному» законопроєкті та чому у нинішньому вигляді він все одно не буде чітко працювати.

Ввечері 30 січня Кабмін зареєстрував у Верховній Раді нову редакцію законопроєкту про мобілізацію, — багатостраждального документа, який у своєму першому варіанті викликав цілу хвилю критичних зауважень і врешті був повернутий парламентом уряду на доопрацювання.

Чи змінилась суттєво у кращий бік оновлена версія документа? Роман Лихачов, адвокат приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини та юрист Центру надання підтримки ветеранами і їхнім родинам, в цьому не впевнений.

«Законопроєкт в цілому містить багато гарного і багато того, що на практиці не буде працювати. Це частково мертвонароджені норми, якщо брати сьогоднішнє законодавство», — вважає експерт.

Лихачов зазначає, що законопроєкт містить положення щодо речей, які ще не розроблені, до прикладу «електронний кабінет військовозобов’язаного». Наразі незрозуміло, хто та в якому порядку має його розробити, хто матиме до нього доступ, чи буде таке технічне рішення взагалі працювати, які є законодавчі акти для того, щоб зобов’язати особу мати електронні засоби, в яких буде цей «кабінет».

«У нас людям дозволено не отримувати ідентифікаційний номер з релігійних переконань. Але не зрозуміло, як будуть зобов’язувати створити електронний кабінет», — додає юрист.

Електронні повістки та обмеження

Відповідно до нового законопроєкту, ТЦК зможе надсилати повістки через електронний кабінет призовника. При цьому Лихачов вважає, що представники ТЦК можуть зловживати електронними повістками: «Будуть ставити завдання та планову систему виписування повісток. Не виконується план по мобілізації – випишіть більше повісток, ще більше і ще більше. Я тут дуже великого сенсу не бачу», — сказав він.

Окрім того, юрист зазначає, що буде неможливо довести, що людина отримала та, головне, прочитала електронну повістку. Він зауважив різні моменти, коли адресат листа з ТЦК не може ознайомитися з повісткою: перебування в лікарні, відсутність інтернету чи світла, виїзд з міста тощо.

Згідно з текстом проєкту, днем вручення повістки вважається день отримання ТЦК повідомлення про доставку такої повістки в електронний кабінет призовника. Якщо ж людина не з’явиться до військомату, то судом за заявою ТЦК щодо неї можуть вводитися такі санкції:

• обмеження у праві виїзду за кордон,

• обмеження у праві керування транспортними засобами,

• накладення арешту на кошти та інші цінності.

Лихачов зазначає, що у ТЦК часто бракує даних про військовозобов’язаних, тому такі електронні повістки можуть приходити навіть тим, хто вже служить, але призивався через ТЦК не за місцем реєстрації. Повістки можуть приходити і людям, що померли. Знову ж таки, за браком відомостей, через суд зможуть, до прикладу, блокувати рахунки таких людей, що призведе до негативних наслідків.

Водночас юрист вважає, що для того, аби вирішувати справи щодо повісток у суді, спершу слід налагодити роботу судової системи. За його словами, наразі суди перевантажені. На один суд може припадати така кількість справ, як на два чи три суди. При цьому кількість суддів зменшилась.

«Якщо зараз судді отримують декілька сотень, тисяч справ щодо цих обмежень, то як вони їх будуть розглядати? Та вони їх читати встигати не будуть», — вважає юрист.

Лихачов зауважив, що у законопроєкті прописане покарання для військовозобов’язаних. Водночас відповідальність за неправомірні дії представників ТЦК розмита.

Переогляд для людей з інвалідністю

Відповідно до законопроєкту, чоловіки віком від 25 до 55 років, яким встановили інвалідність ІІ та ІІІ груп, до кінця року мають пройти переогляд на придатність. Ймовірно, таку норму впровадили у зв’язку з тим, що деякі особи могли підробляти відповідні документи.

Водночас Лихачов наголошує, що в Україні діє презумпція невинуватості. Він вважає, що змушувати усіх людей з інвалідністю знову проходити медогляд не варто. На його думку, такий захід слід вводити лише для людей, провину яких було доведено.

Два місяці для вирішення справ

Законопроєкт пропонує надати добровольцям два місяці для вирішення особистих справ та підготовку до мобілізації.

При цьому, за словами Лихачова, незрозуміло, як будуть трактувати, що людина прийшла добровільно чи ні. Він зазначає, що мобілізація саме по собі – це виконання обов’язку, тобто фактично є примусовою на відміну від підписання контакту.

Юрист додає, що ТЦК мають певні показники щодо призову людей за мобілізацією, тому вони можуть більшість людей, навіть тих, хто прийшов самостійно, розглядати як таких, кого призвали примусово.

Водночас Лихачов виступає за те, аби надати людям певний строк, наприклад, шість місяців, щоб вони могли привести свої військово-облікові документи до ладу. Фактично, йдеться про амністію, під час якої не мають застосовуватися жодні покарання. «Тут треба надати якийсь строк, але нормальний строк, враховуючи навантаження в ТЦК. Бо завтра прийдуть 5 млн ставати в чергу, адже електронної системи ще немає, і просто це все завалиться», — додає юрист.

Звільнення через 36 місяців

Законопроєктом пропонується надавати право на звільнення з військової служби у разі безперервної служби під час дії воєнного стану протягом 36 місяців.

Лихачов підкреслює, що 3 роки — це великий термін служби, особливо для тих, хто перебуває на передовій. За його словами, більшість бійців виступає за службу тривалістю 18 або 24 місяці.

При цьому юрист наголошує на важливості градації. «36 місяців в десантно-штурмових військах і 36 місяців десь в тилу в ТЦК — це різна служба», — каже він.

Юрист вважає, що людям необхідно надати можливість вибору посади, відповідно до якої особа має прослужити один, два чи три роки.

Скорочення призовного віку до 25 років та загальновійськова підготовка

Загалом юрист підтримує зниження призовного віку. «Я підтримую тезу, що воювати будуть всі, незалежно від віку, бо людський ресурс у нас закінчується і всі це бачать», — каже він.

При цьому Лихачов підкреслює необхідність надання людям можливості здобувати освіту та проходити базову загальновійськову підготовку.

Водночас він зауважив, що необхідно чітко визначити порядок проходження військової підготовки, адже наразі незрозуміло, якими фінансовими ресурсами підкріплено це рішення, і куди будуть направляти людей.

Українці за кордоном

Згідно з текстом проєкту, консульську допомогу у закордонних дипустановах України в умовах воєнного стану чоловіки-українці віком від 18 до 60 років, які є призовниками, військовозобов’язаними або резервістами, можуть отримати лише за наявності військово-облікових документів. Але це не стосується оформлення посвідчення особи на повернення в Україну, консульської допомоги дітям (якщо другий з батьків — іноземець), оформлення спадщини чи допомоги особам під арештом.

За словами Лихачова, ці положення загалом правильні, але їх необхідно допрацьовувати.

«Як в консульській установі вони [українці-чоловіки] зможуть отримати військово-облікові документи? У нас ТЦК не працюють за кордоном. Покласти ці обов’язки на консульство? Наскільки я знаю, в консульстві зараз немає штату працівників, які займаються військовим обліком», — каже юрист.

Таким чином, за його словами, українцям хочуть заборонити вчиняти певні дії, але не надають можливості отримати ці військово-облікові документи.

Тобто навіть якщо людина має законні підстави для перебування за кордоном, то їй, можливо, буде необхідно повернутися в Україну та приготувати всі документи військово-облікові. На це може піти кілька місяців.