Defence Tech — це нове агро. Як «Генерал Черешня» виробляє дрони, будує енергонезалежність і захищає інфраструктуру
Depositphotos
CEO YASNO Сергій Коваленко поговорив із Марком Кушніром, директором медіакомунікацій компанії «Генерал Черешня», про український Defence Tech, виробництво дронів, енергонезалежність під час відключень та те, чому у війні технологій не існує «геймченджерів», а є постійна робота, масштабування і швидкий фідбек із фронту.
Реклама:
У мене був випадок: я сидів на великій внутрішній зустрічі, і мені прийшло запрошення в календарі — «зустріч з Генералом Черешнею». Я почав усміхатися, а люди питають: «Сергію Юрійовичу, що у вас трапилось?» Я кажу: «У мене зустріч із Генералом Черешнею». І половина людей, здається, навіть не знали, що це таке. Можеш пояснити? Виходимо з того, що люди нічого не знають ні про «Генерала Черешню», ні про MilTech. Що таке «Генерал Черешня» і звідки назва?
— Мені точно хочеться, щоб більше людей знали, що таке «Генерал Черешня». І точно хочеться, щоб люди більше знали про Defence Tech в Україні, тому що, на нашу думку, Defence Tech сьогодні є однією з ключових індустрій в Україні.
Ми часто жартуємо, що наприкінці 90-х і на початку нульових була популярна фраза, особливо в американців: tech is the new oil. Ми вважаємо, що для України Defence Tech is the new agro.
Це точно ключова економічна індустрія і точно ключова індустрія для захисту й оборони України.
«Генерал Черешня» — це українська Defence Tech-компанія, яка розробляє, створює і постачає різні типи БпЛА. Ми починали з класичних FPV-камікадзе — від 7 до 15 дюймів. Сьогодні розробляємо перехоплювачі, і саме вони є нашими флагманськими продуктами. Також випускаємо камікадзе вже не FPV, а ближчі до middle strike типу, які можуть летіти 50+ кілометрів.
— Як узагалі влаштований цей бізнес з точки зору виробництва? Я зараз навіть не про фінансові показники. Коли ми кажемо «виробництво дронів різної дальності», «камікадзе», «middle strike 50+», це вже типологія. А якщо пояснити простіше: що означає виробництво? Ви їх на станках точите? Закуповуєте і наліпки клеїте? Як це структурно влаштовано?
— Треба почати з того, що 95%, а можливо й більше людей, які сьогодні працюють у цій сфері, раніше ніколи не займалися дронами і часто навіть не були дотичні до виробничих процесів.
Реклама:
Більшість Defence Tech-компаній зароджувалися з невеликих груп ентузіастів. Після 2022 року люди починали це в гаражних умовах: купували перші комплекти, базово розуміли пайку, розуміли, як під’єднати компоненти і зробити так, щоб це щось почало злітати.
Це були перші базові гаражні умови. Але в певний момент ми зрозуміли, що FPV-технології дуже потрібні на лінії фронту і повністю змінюють ситуацію. Потрібно було шукати рішення проти значно більшого ворога, тому все почало зростати.
Трансформація виробничих процесів також не була якоюсь класично правильною історією: мовляв, спершу маленька кімната, потім більша, потім ще більша. Ні. Це була історія того, як невеликі гаражні об’єднання дуже швидко виростали у виробництва, які сьогодні можуть створювати і постачати десятки тисяч, а в перспективі й сотні тисяч різних засобів на місяць.
Але сам підхід до побудови виробництв, мені здається, залишився близьким до логіки невеликих об’єднань і приміщень. Передусім через безпеку. Це нова генерація виробництв, нова генерація Defence Tech: багато децентралізованих точок, розкиданих по різних куточках України, які разом створюють єдину екосистему.
— Якщо це не секрет: це дві точки чи більше десяти?
— Залежить від опцій, але, звичайно, це багато.
— Не дві?
— Явно не дві.
— Тобто виробництво дронів — це не одна точка десь в Україні, а багато точок. І що далі?
— Далі це складна і дуже грамотно побудована логістична історія. На цьому логістичному плечі зав’язано дуже багато процесів.
Ти постійно залежиш від постачання різних компонентів — і тих, які виготовляються в Україні, і тих, які доводиться імпортувати. Усі точки взаємопов’язані. На одних точках можуть збирати продукт повністю або до певного етапу, потім передавати його на наступний хаб, потім на наступний.
Реклама:
І це потрібно вибудувати так, щоб було мінімум затримок, максимум безпеки і водночас можливість дуже швидко передати засіб на лінію фронту. Так само важливо дуже швидко отримати фідбек із фронту.
Ключове для нас у цьому бізнесі: ми нічого не робимо самостійно у відриві від військових. Кожен наш продукт будується виключно на фідбеку і запиті, який дають лінія фронту і військові. Це золоте правило. Мені здається, воно має працювати у всіх виробників, але для нас це постулат, без якого ми не можемо працювати.
— Тобто з точки зору процесів є логістика і постачання. І друга важлива історія — R&D, який на 100% відбувається під впливом запиту військових із лінії фронту. З R&D складніше?
— Насправді складніше. R&D — це велика група або навіть кілька різних груп, які займаються розробкою різних технологій. Вони насамперед опрацьовують інформацію з лінії фронту.
Але ми вже на тому етапі, коли нам потрібно розвивати технологічність на швидкості X10. Для цього R&D-групи працюють і з університетами, і з технічними установами, і з міжнародними партнерами, залучаючи їхній погляд і досвід. Але без фідбеку з лінії фронту і без розуміння, що це буде працювати там, нічого не робиться.
— Я правильно розумію, що деякі компоненти ви виготовляєте самі, або є постачальники, які виготовляють їх для вас в Україні?
— Ми рухаємося до того, щоб в Україні була закрита більша частина компонентної бази — хоча б для базових дронів. Це понад 80%.
В Україні вже роблять класні мотори, уже роблять непогані камери. Ключові й важливі компоненти тут уже виготовляють. Питання лише в кількості.
Якщо перед нами стоїть задача умовно за місяць створити тисячу класичних FPV-дронів, ми можемо без проблем зібрати їх із того, що є в Україні. Але коли задача — 100 тисяч на місяць або більше, це вже викликає багато проблем. Хоча це питання часу і масштабування українського виробництва компонентів.
Реклама:
Масштабування компонентів — ключова задача не тільки України, а й усього демократичного світу та партнерів. Це критично.
— Скільки ви зараз виробляєте дронів на місяць і який приріст? Ви почали в 2023 році, і масштабування для будь-якого бізнесу — це критична точка. Для вас із вашою швидкістю це ще складніше?
— Ми як компанія почали роботу у 2023 році. Тоді, ймовірно, за місяць робили до сотні дронів. Сьогодні це десятки тисяч. Думаю, скоро ми можемо говорити про сотні тисяч плюс дронів на місяць.
Є й офіційна статистика, про яку ми періодично комунікуємо. Це радше про ефективність. За березень 2026 року сумарно нашими засобами було вражено 11 400+ різних цілей. Більша частина — це перехоплення, те, що ми називаємо тактичним перехопленням уздовж лінії фронту.
У нас є дуже класний продукт — «Генерал Черешня AIR». Це фронтлайн-перехоплювач. Багато говорять про антишахедні інтерсептори, але AIR — це тактичний фронтовий перехоплювач, який збиває ворожі дрони, захищає наших військових, знищує розвіддрони й дрони-камікадзе.
На нашу думку, ключовий дрон російської армії сьогодні — не Shahed, не «Ланцет», а «Молнія». Це дешевий дрон, який росіяни запускають дуже масово. За нашою інформацією, цього року вони планують виготовити більше мільйона «Молній».
Основна задача AIR — знищення таких цілей уздовж лінії фронту. Це захист життя наших військових і знищення ворожих очей та ударних дронів. У своїй категорії він абсолютний чемпіон, топ-1. Це дає нам можливість бути топ-1 серед усіх перехоплених ворожих цілей і загалом серед FPV-виробників за кількістю уражень.
— Якщо повернутися до виробництва: які у вас основні виробничі процеси? Щоб люди склали собі картинку, що відбувається, і щоб ми перейшли до розмови про енергоспоживання.
Реклама:
— Як ми вже говорили, у нас є різні типи локацій. Є більші хаби, де відбувається повний цикл створення дрона: від створення і друку рами.
— Для тебе це норма, і здається, що всі це розуміють. Але я впевнений, що 80−90% слухачів навіть не знають, що таке рама. Я, наприклад, не знав, що вона друкується. Тобто ви фізичну конструкцію дрона друкуєте самі?
— Є різні рами. Наприклад, для перехоплювачів ті рами, які ми знаємо, ми повністю друкуємо. Зараз плануємо переходити від друку до лиття пластику, тому що це інша технологія — краща, швидша, простіша, надійніша.
Але зараз це все ще друк. Для цього використовується величезна кількість 3D-принтерів. На одному з наших хабів — близько трьох сотень різних 3D-принтерів. Можна уявити, скільки електроенергії потрібно для цього процесу.
Далі — первинна збірка, пайка процесорів, мікрочипів, встановлення і поєднання всіх елементів на одній рамі. Потім фінальна збірка: вставляються мотори, під’єднуються елементи, встановлюються пропелери. Якщо говорити про базовий хаб, це досить швидкий процес: за день можна виготовити тисячі дронів на одному місці.
Є локації, які роблять повний процес — від нуля до готового продукту. Там же відбувається тестування, обліт, перевірка, пакування і подальше перевезення за нашими логістичними маршрутами.
Є зони, де працюють лише R&D-групи, які займаються тестуванням або розробкою нових продуктів. Є зони, де створюються не самі дрони, а важлива компонента — наземні станції керування.
— Це теж важлива частина?
— Невід’ємна. Якщо хтось із наших слухачів вважає, що сьогодні всі досі літають через окуляри, то це класичний образ. Але сучасна система — це дрон і наземна станція керування. Вона може бути аналоговою чи цифровою, залежно від продукту.
Реклама:
Це комплексна система, яка дозволяє пілоту безпечніше виконувати задачу. Станцію можна винести на певну віддаленість, сам пілот може перебувати під землею, і йому буде значно безпечніше. Під загрозою в такому випадку техніка, а не людина.
Крім того, станція працює як підсилювач сигналу, ретранслятор. Пілот може йти довше, далі, ефективніше і якісніше виконувати бойову задачу.
— Зрозуміло, що будь-який бізнес в Україні працює під воєнним ризиком. У вас він ще вищий. Але була зима, були довгі відключення електроенергії. Як ви оцінюєте ці відключення як ризик для компанії? Через децентралізацію він менший чи все одно великий?
— Це величезний ризик. Ми розуміли, що це буде велика проблема. Відключення почалися не минулої зими — ця історія з нами майже від початку повномасштабного вторгнення.
Ще у 2024 році, коли ми не були такою великою компанією, ми розуміли, що потрібно активно готуватися. А у 2025 році, починаючи з весни, вже стало зрозуміло, що треба впроваджувати рішення, які дадуть нам автономність, енергонезалежність і можливість працювати під час будь-яких відключень.
Відключення — це не лише про Київ чи великі міста. Це по всій країні. Тому не мало значення, де саме розташовані хаби. Готуватися потрібно було всюди.
У нас була створена окрема група людей, яка займалася виключно питаннями енергонезалежності: експерти, закупівлі, оснащення, менеджери, команди. Ми змогли обладнати всі наші точки і зробити їх повністю автономними та енергонезалежними.
— Я правильно розумію, що ваше споживання електроенергії не пікове з 9 до 18, а потім лише лампочки на охорону? Ваші виробничі потужності працюють майже цілодобово?
Реклама:
— Так, це 24 години. Не завжди все працює 24 години, але, наприклад, друк — це процес, який має відбуватися без зупинки, 24/7.
— Чи були випадки, коли відключення зупиняли виробництво? У вас або в колег?
— У нашій індустрії всі чітко розуміють, що будь-яка зупинка — це величезна проблема для лінії фронту. Незалежно від масштабу виробництва, хтось чекає цього постачання. Комусь це потрібно не завтра, а на вчора.
Тому всі дуже серйозно думали про автономність від початку відключень. Питання лише в тому, наскільки якісно побудована ця система, як вона працює і які рішення були прийняті.
— Якщо говорити про вашу команду енергонезалежності: яку задачу ставила компанія? Працювати без мережі годину, добу, тиждень?
— Ключова задача формулювалася так: у найгіршому випадку ми маємо місяць працювати взагалі без енергопостачання.
І це була ширша задача — не тільки про електроенергію, а й про технічну воду, питну воду, продовольчі запаси. Повна автономність, щоб ми могли місяць існувати як відрізаний острів.
— Я думав, відповідь буде про години. Потім подумав: усе ж MilTech, фронт, головний замовник — можливо, кілька діб. А ти кажеш — місяць.
— До місяця у нас точно були розрахунки. І мені здається, нам вдалося побудувати цю систему.
З точки зору енергетики вона складається з трьох елементів. Перший — невеликі інвертори на ключові елементи виробництва. Якщо відключення короткотривале, на кілька годин, вмикаються інвертори і батареї, які дозволяють не зупиняти критично важливі процеси: друк, пайку, заряджання важливих батарей та елементів.
Це може тривати до п’яти годин.
Другий рівень — більші акумулятори й батареї, які дають енергопостачання вже на все виробництво трохи більше ніж на добу.
Реклама:
Третій елемент — генератори. Вони вмикаються, коли електропостачання немає більше доби. Для кожної локації розраховується, який саме генератор потрібен.
Найскладніше тут — не просто закупити обладнання. Найскладніше — правильно розрахувати, що і куди саме потрібно.
— Ти маєш на увазі розрахунки споживання?
— Так. На кожну локацію окремо: тут потрібні такі генератори, тут такі інвертори. З точки зору закупівлі це, можливо, було не найскладніше. Найскладніше — правильно спроєктувати систему.
Крім цього, на деяких хабах, де це дозволено і безпечно, у нас є мережа сонячних панелей. Вони підтримують акумулятори і заряджають інвертори. Особливо зараз це must have. Вони повністю виконують свою задачу і дуже зручно працюють у єдиній системі.
— Вас відключали? Ця система працювала «в бою»?
— Вона точно постійно працювала на рівні акумуляторів та інверторів. Щодо генераторів — завдяки величезній роботі енергетиків, які відновлювали систему і робили надзвичайну роботу, взимку це було не так часто. Можна на пальцях двох рук порахувати дні, коли генератори справді доводилося вмикати.
— Ви тестуєте генератори, коли немає відключень? Бо бувають випадки, коли люди побудували систему, рік її не вмикали, а потім прийшов грудень — і ще місяць витратили на перезапуск.
— Звичайно. Генератор — це мотор. Якщо авто поставити в гараж на рік, воно теж не факт, що заведеться одразу.
У нас є протоколи перевірки. Є люди, які періодично перевіряють всю систему і дають їй відпрацювати певний час. Це механізми, їх потрібно підтримувати.
Коли ти інвестуєш значні кошти, а це недешеве задоволення, тобі не хочеться, щоб у день X воно раптом не запрацювало. Тому є протоколи перевірки й контролю.
Реклама:
— Що було найскладнішим у побудові цієї системи: рішення, що це треба робити, фінанси, закупівлі, технічні можливості, планування?
— Точно планування і розрахунки. Це складний етап: зрозуміти, що саме і куди потрібно. Через децентралізацію у нас багато різних приміщень у різних точках України.
Друге — зробити єдиний алгоритм, як це має працювати всюди. Звичайно, усе залежить від розміру локації, але ми хотіли максимально уніфікувати систему. Щоб існувала умовна книжка з енергонезалежності «Генерала Черешні»: людина, яка хоч трохи розуміється на цьому, відкриває будь-яку сторінку і знає, як побудована система на кожній ділянці.
Планування й оформлення були найскладнішими. Далі закупівлі й технічне встановлення — це вже питання техніки. Найголовніше — дизайн-проєкт.
— Приватне питання: а ти особисто побудував собі систему енергонезалежності вдома?
— Я побудував її батькам разом із батьками. Сам через специфіку роботи майже не живу вдома, іноді приходжу поспати. Але у батьків є система сонячних панелей та інверторів.
Батько загорівся цим ще до війни — хотів зробити невелику сонячну станцію. А потім вона виявилася дуже потрібною під час відключень. Там якісна система, здається, близько 40 кВт генерації.
— Для будинку 40 кВт — це дуже непогано.
— Так, це саме генерація сонячної станції. Зрозуміло, що будинок не споживає 40 кВт під час відключень, але все працює класно. Я іноді приїжджаю додому, виходжу на заднє подвір’я, де колись був сад-город, а тепер панелі, панелі, панелі.
— Якщо повернутися до мого дитинства, я б сформулював так: сонячні панелі — це нова картопля.
— Defence Tech — це нове агро, а сонячні панелі — нова картопля.
Реклама:
— Якщо повернутися до ваших виробів і енергетики: чи працюють ваші дрони над захистом української енергосистеми?
— Так, у тому числі. Ми виготовляємо й антишахеди — це «Генерал Черешня Bullet», які добре себе демонструють і збивають Shahed разом з іншими перехоплювачами.
Питання в тому, як правильно побудувати систему використання дронів-перехоплювачів. Ми як українці зараз маємо придумати, як коректно використовувати їх над різними інфраструктурними об’єктами. Це не так легко, як може здаватися.
— Чому? Розкажи, бо я точно знаю чому, але хочу, щоб ти це озвучив.
— Якщо говоримо про перехоплювачі, це система, яка чудово працює і збиває deep strike-дрони, Shahed, коли вони ще на підльоті до об’єкта. Коли вони вже над об’єктом, потрібні інші засоби.
Для захисту інфраструктури потрібно більше інтеграції штучного інтелекту, автономності, побудови захисту навколо об’єктів. Щоб був автономний дрон, який може стартувати з будь-якої платформи, автоматично за допомогою ШІ ідентифікувати ціль, наводитися і уражати її.
Це вже є, зокрема і в наших засобах, але потребує масштабування, покращення і кращого використання саме над інфраструктурними об’єктами.
Ми точно знаємо, що за цим майбутнє. І це майбутнє дуже близько. Перехоплювачі вже використовують і над енергосистемами, і над великими логістичними хабами. Це впроваджується, тестується і покращується.
Водночас не хочеться, щоб дрони-перехоплювачі сприймали як панацею. Це класний засіб, дуже потрібний у сучасній війні дешевих технологій, але він не закриває всі функції протиповітряної оборони.
Це лише один з елементів, створений для знищення недорогих дронових систем. Ми все одно залежні від інших елементів ППО, бо існує балістика, крилаті ракети та інші типи уражень.
Реклама:
Дронів багато, вони створені для того, щоб їх було багато, щоб перенасичувати ППО. І на це з’явилася симетрична відповідь у вигляді дронів-перехоплювачів. Це розуміємо ми, і тепер це розуміє весь світ. Але це не панацея.
— Якщо повернутися до виробництва: які у вас основні виробничі процеси? Щоб люди склали собі картинку, що відбувається, і щоб ми перейшли до розмови про енергоспоживання.
— На мою думку, є неправильне сприйняття, коли люди дуже люблять слово «геймченджер». Ми вважаємо, що це погане слово. Його не можна використовувати, особливо щодо Defence Tech. Його дуже не люблять військові.
Немає жодних геймченджерів. Це нісенітниця. Є засоби, які вирішують певний тип проблем. І вони постійно потребують оновлення, прогресу і доопрацювання, тому що ворог так само пристосовується.
Якщо ми знайшли ліфт у два-три тижні, максимум місяць, коли засіб ефективний, ми не можемо зупинятися. Потрібно далі покращувати розробку.
— Чи можемо ми щось взяти для нового українського MilTech із досвіду західних виробництв? Чи ми вже настільки унікальні, що їм треба встигати за нами? Окрім лінії фронту як первинної лінії фідбеку, які основні напрями розвитку ти бачиш?
— Нам не потрібно думати, що наші оборонні технології найунікальніші й найкращі у світі. Вони справді круті, ефективні і якісно працюють, тому що, на жаль, ми маємо поле для щоденного тестування і розуміємо, як використовувати ці речі.
Але роль тут не лише в технологіях, а й у нашому дуже дорогому досвіді їх застосування.
Водночас європейські країни, великі європейські економіки і США мають величезну технічну й технологічну базу. Особливо в питаннях software- і hardware-розробок. Вони можуть дуже сильно допомогти вивести наш Defence Tech на інший рівень, щоб він не просто працював, а був набагато технологічнішим.
Реклама:
Передусім це AI і все, що навколо нього. Для дронових технологій це дуже необхідно. Йдеться про пошук найкращих рішень, які можна впровадити в AI, протестувати тут і подивитися, як вони працюють.
Але це не тільки про софт. Це і про технологічну базу виробництва, компонентну базу, надійність, використання і технологічність самих дронів. Такий обмін досвідом нам дійсно необхідний.
При цьому ми маємо дуже берегти наш IP, наше розуміння технологій і досвід їх використання. Є кейси, коли хтось з інших країн хоче просто це забрати. Ми не маємо віддавати це просто так.
Але ми маємо якісно працювати і будувати спільну систему оборони, особливо з європейськими партнерами.
— Я запам’ятав цифру майже 12 тисяч. Хочу за це подякувати. І хочу подякувати тобі за фантастичну історію про енергонезалежність. Не кожна компанія в Україні будує таку тришарову систему енергонезалежності. І хочу подякувати тобі та «Генералу Черешні» загалом. Мені дуже подобається ця назва.
— Неймінг класний. Я нещодавно розмовляв з Андрієм Федоровим, якого ти теж прекрасно знаєш. Він сказав, що черешня, черешневі сади в уявленні українця — це певний український едем. Хата, сад, черешні.
Можливо, тут треба шукати сенси. Те, що ми робимо, тим більше враховуючи, що коріння компанії — з тимчасово окупованого Мелітополя, відомого своїми черешневими садами, — це про мрію, що всі українські черешневі сади колись будуть звільнені.
