Добровольці Великої війни. Як у Першу світову українські січові стрільці воювали з росіянами і як склалися їхні долі — історія з NV
Поділитися:
Михайло Гаврилко, командир саперної чоти (взводу) 1‑го полку Українських січових стрільців, фаховий скульптор, ліпить портрет курінного і юриста Василя Дідушка під час перепочинку після бою за Болехів (зараз — Івано-Франківщина), 17 червня 1915 року (Фото:Бродівський історико-краєзнавчий музей)
Автор: Олег Шама
До лав Українських січових стрільців вступали добровольцями студенти і фахівці з галузей, далеких від війни.
«Гаврилко, іменований комендантом саперного відділу, дуже скоро завів у нім лад і порядок», — згадував сотник Українських січових стрільців (УСС) Дмитро Вітовський про сапера-взводного, ще й скульптора Михайла Гаврилка.
Добровольчі загони УСС брали участь у Першій світовій війні — її тоді називали «Великою» — майже від самого її початку, із серпня 1914 року, і воювали вони у складі австро-угорської армії. Деякі українські підрозділи вели себе геть розхристано навіть напередодні важких боїв, але не в Гаврилка. Про його дисциплінарні методи писав приятель скульптора історик Юрій Липа: «[Як] розсердився, то не тямив себе в гніві. В одному з таких випадків вхопив невеликого гуцулика-стрільця і, взявши його за ноги, бив ним, як довбнею, довкола себе».
