Думки філантропа. «Вільний світ не може дозволити, щоб війна закінчилася інакше, як перемогою України», — Говард Г. Баффет

Поділитися:

Американський бізнесмен і благодійник Говард Г. Баффет часто відвідує Україну (Фото:REUTERS / Hannah McKay)

Автор: Світлана Угніва

Чим шокувала війна американського бізнесмена і благодійника Говарда Г. Баффета, і що його надихає в Україні.

Говард Г. Баффет, бізнесмен і філантроп, син американського інвестора і мільярдера Воррена Баффета, з власної волі системно допомагає Україні та українцям.

Після 24 лютого минулого року він відвідав багато деокупованих та «гарячих» місць в Україні. Молодший Баффет здійснює ці візити не лише для того, аби на власні очі побачити й засвідчити злочини росіян в Україні та розповісти про них на світових майданчиках. Його фонд скеровує чималі суми на гуманітарні проєкти, аби допомогти постраждалим громадам подолати наслідки російської окупації, бойових дій та обстрілів.

Лише за минулий рік на ці цілі фонд спрямував приблизно $150 млн.

Баффет став одним з 30 героїв проєкту NV Люди, що наближають перемогу, який вийшов у друкованому № 3 за серпень.

Надихаючі історії цих людей, відібраних редакцією за допомогою експертів, частково написали журналісти NV, частково — відомі українці та іноземці. А дехто з героїв, як зокрема і Баффет, розповіли про себе самі, відповівши на п’ять питань редакції.

— Ваш найгірший день за час великої війни (крім 24 лютого 2022 року)?

— Мені важко відповісти. Тут існує дві причини, і перша з них — я бачив цю війну лише як гість. Мені не доводилося терпіти воєнні негаразди день у день, як змушені терпіти українці, а особливо українські діти. По-друге, я бачив стільки доказів воєнних злочинів, скоєних Росією, що мені важко вибрати найгірший з них. Проте одна розмова закарбувалася в моїй пам’яті найглибше. Під час відвідування Бучі в червні 2022 року я мав змогу почути особисту історію життя під окупацією від 20‑річної дівчини, один день з якого запам’ятався їй майже посекундно. Вона описувала його в найдрібніших деталях, у кольорах і запахах, — як три місяці тому російський снайпер застрелив її матір, коли вони йшли разом по вулиці. Її історія глибоко особиста і травмуюча, та вона також символізує масштаб і глибину шкоди, якої війна завдала життю мільйонів українців — тим, хто був змушений тікати з країни, щоб захистити дітей, і тим, які пішли на фронт. Тим, які загинули від постійних обстрілів житлових будинків, і численним невинно страченим цивільним. Я бачив камери, де їх незаконно ув’язнювали, і камери тортур з різноманітним знаряддям та братські могили, у яких вони поховані. Це жахливо! Росія веде війну на знищення України. Війна травмує та намагається зламати волю невинних. Для людей, які живуть у таких умовах, кожен день є найгіршим.

— Ваш найкращий день за час великої війни?

— Починаючи з квітня 2022‑го я був в Україні вісім разів, і під час кожного візиту мене надихає стійкість людей, яких я зустрічаю. У квітні цього року я мав нагоду бути присутнім на відкритті центру протезування та реабілітації Superhumans у Львові, одного з проєктів, які ми фінансуємо. Зустріч із пацієнтами клініки, справжніми суперлюдьми — це і є мій найкращий день. Їхнє життя назавжди змінили обстріли, ракети чи міни, вони втратили одну чи кілька кінцівок. А вони все одно усміхаються та жартують! Замість рук чи ніг вони тепер мають протези, а ще — непохитний намір стати сильнішими, ніж були раніше. Вони не дозволяють цій війні перемогти їх. Руслана, Денис, Петро, Артур та інші, з якими я зустрічався, не приймуть поразки. Вони надихають усіх і демонструють мужність народу України. Вони показують світові — Україна вийде з цієї війни сильнішою!

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— Ваше найбільше досягнення?

— Я вважаю це не стільки досягненням, скільки честю: уже тричі мав нагоду особисто зустрітися із захисниками України, чоловіками та жінками, які воюють на передовій. Це люди дуже різні, і до війни вони були звичайними громадянами, мали різний стиль життя. Проте їхні відданість і хоробрість надзвичайні, бо для захисту своєї країни вони поставили на карту найцінніше, що є в кожного, — власне життя. Такі воїни, як Андрій Оністрат, — я зустрів його через тиждень після того, як він поховав сина. Вони разом пішли на війну, разом воювали, і син загинув у бою. Ось ці люди приносять великі жертви та стикаються з немислимими втратами, щоб боротися за незалежність і суверенітет України. Українці навчають світ, як виглядає справжня хоробрість і що потрібно для боротьби за свободу та демократію.

— Яким буде, на вашу думку, кінець війни і коли це може статися?

— Неможливо передбачити, як і коли закінчиться ця війна, але в одному я впевнений: вільний світ не може дозволити, щоб вона закінчилася інакше, як перемогою України. Українці воюють не лише за себе, а й за вільний світ. Кожна волелюбна нація повинна активізуватися й забезпечити Україну тим, що їй потрібно, і тоді, коли їй це потрібно, щоб перемогти Росію.

— Що Україні треба буде в першу чергу вирішити після війни?

— Україна зіткнеться з багатьма проблемами після війни, включаючи розмінування, реконструкцію, економічне відновлення та подолання колективної травми, яку зазнали мільйони українців через війну. Світ мусить підтримати Україну. Але найголовніше, що потрібно Україні для досягнення успіху, — щоб український народ залишався єдиним у цих зусиллях. Соборна Україна впорається з усіма викликами і вийде сильнішою, ніж до війни. Це і буде остаточна перемога над Росією.

Цей матеріал вперше надрукований в журналі NV № 3 за серпень 2023 року. Придбати його можна тут.