«Інвестиції в безпеку європейців». Заступник міністра оборони Іван Гаврилюк назвав запобіжник від затяжної війни
Генерал-лейтенант Іван Гаврилюк розповів про можливості українського оборонно-промислового комплексу (Фото:mil.gov.ua)
Автор: Дмитро Тузов
Про результати першого засідання Коаліції артилерії у Парижі, використання коштів військового бюджету 2023 року, критично важливий перелік озброєння та техніки, який Україна очікує від партнерів, та про зростаючі можливості вітчизняного оборонно-промислового комплексу заступник міністра оборони України генерал-лейтенант Іван Гаврилюк розповів в інтерв’ю виданню NV.
3000 снарядів щомісяця від Франції
— Чи виправдались сподівання України за результатами першого засідання Коаліції артилерії у Парижі, під час якого ви очолювали нашу делегацію?
— Насамперед, я висловлюю велику вдячність президенту Франції, міністру збройних сил Франції та всьому народу цієї країни за значну допомогу Україні у боротьбі з російською агресією. Дякую Франції за лідерство у Коаліції артилерії і конкретні кроки у підсиленні вогневої міці українського війська.
У Парижі відбулася дуже предметна розмова з нашими партнерами (на відкритті Коаліції артилерії були присутні представники 22 країн — Ред.). Представники української делегації аргументовано, виходячи з об’єктивної картини на фронті і можливих варіантів розвитку ситуації, озвучили потребу нашого війська. А також з огляду на загрози у майбутньому, говорили про військово-технічне співробітництво на довгострокову підтримку нашого війська. Важливо було у колі партнерів виробити консолідовану позицію щодо шляхів вирішення багатьох наших проблемних питань. Зокрема, ми обговорювали питання щодо надання Україні артилерійських засобів, снарядів, постачання запасних частин до артсистем, або їх виробництво на території України, питання удосконалення системи розвідки та управління вогнем артилерійських підрозділів, а також говорили про організацію ремонту артилерійського озброєння. Під час першого засідання Коаліції артилерії пролунали важливі заяви з боку наших партнерів щодо подальшої військової підтримки України.
Ми аналізуємо і прогнозуємо дії агресора. Той факт, що Росія розкручує виробничі потужності заводів ВПК, закуповує у деяких країн боєприпаси, ракети свідчить про те, що Кремль не збирається відмовлятись від своїх агресивних планів. Наша відповідь має бути потужною. Попри наявну проблематику у світі з виробництва боєприпасів та озброєння, ми мусимо з нашими партнерами знайти можливості забезпечити Сили оборони всім необхідним.
— Чи можете розповісти про якісь конкретні домовленості з нашими партнерами під час перемовин у Парижі щодо надання військової допомоги?
— Офіційний Париж ще раз продемонстрував стійкість підтримки України. Франція планує виготовити для Україні 78 Цезарів, шість із яких будуть поставлені найближчим часом.
Стосовно 155-мм снарядів для французьких артсистем міністр Збройних сил Франції Себастьян Лекорню повідомив, що Франція зможе надавати українській армії 3000 снарядів щомісяця.
— Нещодавно ви повідомили про те, що Україна зацікавлена як у закупівлі артсистем іноземного виробництва, так і у розгортанні виробництва окремих зразків озброєння на території України. Про які саме зразки ОВТ (озброєння та військової техніки) йдеться?
— Наразі тривають перемовини з певними країнами та виробниками артсистем. Про їх результати говорити поки що не можу.
Використано 99,9% коштів Держбюджету-2023, передбачених на закупівлю озброєння та військової техніки
— Які пріоритети були під час закупівлі озброєння та військової техніки у минулому році? Чи вдалося використати всі кошти передбачені у Держбюджеті на ОВТ?
— Я не можу озвучувати весь перелік ОВТ, яке закуповувалось, розповідати навіть про окремі контракти на постачання зброї, тим більше називати кількість закуплених зразків, виробників. Дискусії на тему закупівлі зброї, деталізацію такої інформації у публічній площині нині необхідно максимально мінімізувати. Поясню чому. Зазначені відомості становлять чутливу інформацію, оприлюднення якої може завдати шкоди національній безпеці нашої держави.
Необмежене поширення такої інформації створює небезпеку, зокрема для виробників ОВТ. Контент журналістів, блогерів збирається і аналізується спеціальними підрозділами ворога. Отримавши інформацію про наші поставки, розробки, проблеми — ворог одразу корегує власні дії під ці дані.
Скажу лише, що ми проводимо розподіл коштів, передбачених на ОВТ, з огляду на запит потреб Генерального штабу. Нині цей запит величезний, як за кількістю найменувань озброєння, так і за обсягом потреби кожного з них. Коштів на закупівлю усього і одразу не вистачає. Тому спочатку задовольняємо перелік критичних, першочергових потреб і далі за списком.
Ефективне, цільове використання всіх виділених коштів у 2023 році – було одним із пріоритетних завдань. Ми його виконали. З передбачених коштів у 2023 році на виробництво та закупівлю озброєння та військової техніки — використано 99,9 відсотків. Решту повернуто до бюджету. Це результат ретельного планування використання коштів, прогнозування ризиків і розуміння кон’юнктури ринку. Ефективне управління ресурсами під час війни — один із ключових пріоритетів.
Наразі підприємства вітчизняного ОПК виробляють не всі види ОВТ, необхідні Силам оборони
— Як ви об’єктивно оцінюєте можливості вітчизняної «оборонки»?
— Однозначно, що український ОПК зразка 2023 року значно прогресивніший, продуктивніший ніж 2022-го. У 2023 році вдалося наростити виробництво техніки та озброєння вітчизняного зразка, особливо за окремими номенклатурами.
Амбітна ціль на поточний рік — збільшення виробництва. Президентом визначено завдання щодо збільшення спроможностей вітчизняного обороно-промислового комплексу з виробництва різних типів озброєння, військової техніки, ракет та боєприпасів, максимальної локалізації та масштабування виробництва в Україні. Нагадаю, що у держбюджеті 2024 року на статтю «озброєння, військова техніка та боєприпаси» для ЗСУ виділяється 257 мільярдів гривень. Значна частина фінансового ресурсу буде спрямована на завантаження виробничих потужностей оборонно-промислового комплексу України. Вітчизняна «оборонка» — у пріоритеті, з огляду на виклики сьогодення й потреби Сил оборони. Наш ОПК здатен стати локомотивом всієї нашої економіки. Крім того, стимулюючи розвиток та еволюцію власної «оборонки», в такий спосіб ми створюємо й конкурентних гравців для світового ринку озброєнь.
Втім, є важливий момент — для того, аби наші виробники почувалися впевнено і бачили власні середньострокові та довгострокові перспективи, нам потрібно забезпечити їх довгостроковими контрактами. Адже наявність гарантованих державних контрактів — це реальна можливість модернізації виробництв, запуску ліній нової продукції, створення робочих місць і стимуляція ринку праці. Це потреба на відповідні спеціальності. А відтак — завдання на підготовку спеціалістів для ОПК для наших вищих та професійних навчальних закладів. Це цикл, який дозволить оживити чимало галузей економіки.
При цьому наголошую, що на етапі прискорення розвитку вітчизняної «оборонки», підтримка наших партнерів, фінансові та технологічні інвестиції, є надважливими.
Допомога Україні – інвестиції, в тому числі, й у безпеку Європи
— А яку частку потреб Сил оборони в озброєнні та військовій техніці забезпечують підприємства вітчизняного ОПК?
— Наразі Україна ще залежна від військової допомоги країн-партнерів. Сьогодні підприємства вітчизняного оборонно-промислового комплексу виробляють не всю номенклатуру озброєння та військової техніки, необхідної Силам оборони для відсічі російської агресії. Маю на увазі: сучасні системи ППО та ракети до них, здатні вражати балістичні ракети, далекобійні боєприпаси для РСЗО, бойові літаки, вертольоти, тощо. Тому західні поставки зброї, в першу чергу — засоби протиповітряної оборони, ракети, боєприпаси, сучасні засоби радіоелектронної боротьби тощо — залишаються критично важливими. Окреме важливе питання — технічне обслуговування та ремонт західних зразків ОВТ.
Тепер щодо наших внутрішніх можливостей. Вітчизняна «оборонка» може забезпечити чималу частину потреб ЗСУ, наприклад у бронемашинах, стрілецькій зброї, ПТРК, у мінометних мінах тощо. Україна налагодила виробництво гаубиці Богдана, яка б’є 155-мм снарядами.
Щодо налагодження випуску нових зразків техніки, зброї, масштабування їх виробництва об’єктивно, це серйозний виклик для наших виробників. Бо, наприклад, у виробництві снарядів калібру 155-мм ми залежимо від постачання дефіцитних порохів, яких наша країна не виробляє. Чимало наших підприємств потребують технічної модернізації.
Розраховуючи лише на власні сили, навряд чи можна очікувати на реально швидкий і потужний прорив у розвитку вітчизняного ОПК. Тому повторюю, надважливо, щоб наші партнери знайшли ефективні конфігурації виробничої кооперації та нові джерела інвестицій для українського ОПК. В тому числі, можливість використання заморожених у світових банках російських активів. Що, до речі, зменшить навантаження на бюджети країн-партнерів. Інвестиції в українську «оборонку» — це інвестиції, в тому числі, й в безпеку європейців.
— За вашими спостереженнями наші партнери не дистанціюються від політики «допомагати Україні стільки, скільки буде потрібно»?
— Нещодавно канцлер Німеччини Олаф Шольц закликав наших союзників у Європейському Союзі активізувати свої зусилля на користь України. Сподіваюсь, у країнах ЄС відреагують на слова пана Шольца новими потужними пакетами допомоги для України. Демонструє тверду підтримку України і нещодавній візит прем’єр міністра Великої Британії Ріші Сунака до Києва, який приніс конкретний результат — угоди в царині безпеки та 2,5 мільярда фунтів допомоги. Я переконаний, що надання необхідної допомоги Україні, більше зброї, більше технологічних, фінансових інвестицій — це запобіжник від затяжної війни або спроби її замороження.
— З якими найбільш складними викликами вам довелося зіткнутися від дня призначення на посаду заступника Міністра оборони?
— Це щоденні великі виклики. На фронті наші воїни завжди кажуть — треба більше снарядів, БПЛА, сучасних систем РЕБ та багато іншого. За великої інтенсивності бойових дій часто виникає питання ремонту артсистем, бронетехніки тощо. Росія до війни готувалася багато років. В Україні ж багато років військо фінансувалось за залишковим принципом. Тому мусимо максимально мобілізувати всі сили, ресурси, максимально ефективно витрачати фінанси на потреби війська. Очевидно, що від нашої професійності, самовіддачі, ефективності роботи у тилу багато в чому залежить ситуація на фронті, а головне — життя наших воїнів.
