«Йде наступ на виснаження». Нам потрібні резерви і особливо техніка — інтерв’ю з речником Третьої ОШБр про важкі бої на Харківщині
Бійці 3-ї ОШБр на тренуванні (Фото:3-тя ОШБр/Facebook)
Автор: Олексій Тарасов
Речник 3-ї окремої штурмової бригади Олександр Бородін в інтерв’ю Radio NV — про важку, але контрольовану ситуацію на Харківщині й намагання ворога вийти на кордони Луганщини, та долучення до лав бригади ув’язнених.
https://www.youtube.com/watch?v=EkJgVo4W7yQ&t=426s
— 3-тя штурмова написала, що ворог посилює атаки, щоб вийти на кордони Луганщини. Чи могли б ви описати ситуацію, яка зараз є на фронті, яка зараз на тих ділянках, де знаходиться 3-тя штурмова?
— Зараз ситуація досить складна. Справа в тому, що деякі з новин подумали, що штурми зараз лише почалися. Але головна складність в тому, що штурми вже йдуть. До прикладу, з травня вже більше тисячі [окупантів] 200-ми (мертвими — Ред.) і дві з половиною тисячі – 300-ми (пораненими — Ред.).
Тобто це постійні накати, які розраховані на тривалість і на виснаження. Щоденно йде піхота за піхотою.
— Ви говорили про те, що дійсно може здатися, що нібито цей наступ росіян почався тоді, коли в соцмережах 3-ї штурмової поширили цю інформацію, але це не так. Чи могли б ви більше розповісти?
— Так, справа в тому, що по факту вже з травня майже кожен день накати, на виснаження йде наступ. В більшості це піхота, проте працюють і техніка, і танки. Тобто щоденні штурми. Це [відбувається] не останні декілька діб, як хтось подумав. Це з початку травня, грубо кажучи.
Якщо порівнювати, наприклад, з Бахмутом, з [ПВК] Вагнер, які теж йшли в такому форматі: у них не було КАБів, у них не було такої кількості FPV-дронів. І це все значно ускладнює [ситуацію]. Ми тримаємо позиції, але такі штурми кожен день. Інколи застосовують хімічну зброю, але це мається на увазі скиди з дронів — хімічні гранати.
— Чи могли би ви більше розповісти про хімічну зброю? Це не перше вже повідомлення, яке з’являється в медіапросторі, що окупанти використовують саме хімічну зброю. Пам’ятаємо, що вона заборонена всіма конвенціями. Але чомусь про це говорять менше, ніж така тема потребує цього. Розкажіть більше.
— Про це говорять менше, напевно, тому що це більш психологічна дія хімічної зброї. Я поясню, чому. Я не можу говорити про все, але в більшості вона є несмертельної дії. Це стандартні хімічні гранати радянського виробництва, зараз не скажу вам назву. Їх скидають зі скидів і вони призводять до тяжких, але все ж таки несмертельних випадків, коли людина виходить зі строю на два-три тижні або місяць.
Це не є масовим елементом, а більше психологічним, тому що бійці знають, що це може застосовуватися. Це теж діє на них психологічно.
— Ми бачили, що повідомлення від 3-ї штурмової також репостили наші колеги, але, звичайно, з певними змінами. Я тут можу посилатися на нашу колегу Яніну Соколову, яка поширила це повідомлення від 3-ї штурмової, що терміново потрібні резерви, ворог масово наступає на Луганщині. Вона тегає і командування ЗСУ, і Генштаб ЗСУ, що це терміново необхідно, інакше може бути біда. Я розумію, що, можливо, для вас недоречно коментувати репост нашої з вами колеги, але наскільки та інформація, яка опублікована, відповідає дійсності?
— Скажімо так: мені важко коментувати те, що публікують журналісти, тому що це їхня особиста думка. Я кажу за себе. Ситуація дійсно важка, але контрольована.
І дійсно, для нас важливим було би отримати західну допомогу — саме техніку. Це можуть бути танки, це можуть бути БМП, тому що наразі ми не отримуємо такої техніки.
А щодо коментування, я навіть не читав повністю цей пост, тому не мені коментувати діяльність журналістів.
Так, нам потрібно і що стосується резерву, і особливо техніка.
— Ми побачили також коментар від Тетяни Даниленко, вона співпрацює з 3-ю штурмовою. Вона опублікувала в Фейсбуці допис про те, що нібито проти 3-ї окремої штурмової бригади розпочалася медіа-атака. Я думаю, що я можу вас про це запитати, про що тут йдеться?
— Знову ж таки, я зараз знаходжусь в зоні виконання [бойового завдання], і я не сильно розбираюся, про які медіа-атаки пише той чи інший журналіст. Тому як військовий я трішки не цим займаюся. Ми займаємось, власне, війною. Тому, я думаю, вам варто запитати у неї.
У мене немає такої компетенції, і тим паче, я не маю часу для того, щоб вивчати [інформацію].
— Добре. Я бачив інтерв’ю Дмитра Кухарчука, він є командиром одного з батальйонів 3-ї штурмової. Він говорив про те, що 3-тя штурмова розглядає можливість того, щоб все-таки почати використовувати в’язнів. Пан Кухарчук зустрічався з міністром юстиції Денисом Малюською. Наскільки серйозно просунулися по цій темі? Чи можете про це розповісти?
— Наразі йде рекрутинг, робота з ув’язненими. Але, знову ж таки, зараз я не можу коментувати, скільки ми візьмемо до себе ув’язнених, тому що наразі вони не знаходяться в наших лавах. Вони знаходяться в підслужбі пенітенціарної системи, якщо я коректно сказав. Тому зараз у нас в лавах ще немає ув’язнених, але ця робота йде.
З ними треба, згідно нашого уявлення про бійців, які можуть служити в 3-й штурмовій, проводити співбесіди, з яких [стає зрозуміло], хто і що хоче, яка мотивація у людини, який стан здоров’я, яка судимість.
— Ми насамперед добровольчий підрозділ. Це по-перше. Безумовно, рекрутинг — це головна наша робота, тому що це добровольці. Але, до прикладу, якщо ми говоримо, про ув’язнених, по-перше, як я сказав, серед них багато людей, які дійсно можуть служити і робити це на рівні з усіма. А наш підхід до ув’язнених полягає в тому, що ми беремо лише людей, які зможуть стати на рівні з усіма. Тобто вони будуть разом з нашими бійцями, вони зможуть, скажімо так, виховатись для того, щоб стати бійцем Збройних сил України, без окремих спецпідрозділів чи щось такого. Тому я не бачу ніяких проблем з цим, тут треба пробувати практично.
Щодо мобілізованих. У нас є частина мобілізованих, але ми не ставили ніколи ставку на це. Не можна це порівняти на рівні країни, тому що це дуже велика війна з дуже великою протяжністю, і мобілізація вкрай важлива. На жаль, на добровольцях неможливо цю війну повністю закрити по особовому складу, тому що це сама велика війна після Другої світової війни. Лінію фронту, я думаю, можна співставити з Другою світовою війною наразі, тому, зрозуміло, що мобілізація потрібна.
— Повернімося до Харківщини. Ви, звичайно, наголосили на тому, що не сьогодні і не вчора почалися штурми російських окупантів. Пам’ятаємо, що, в принципі, новий наступ на Харківщину почався 10 травня. Якщо говорити про Харківщину, там, де знаходиться 3-тя штурмова, чи можемо ми говорити про те, що росіяни не втрачають надії на те, щоб просуватися там? Бо ми чули і в медіапросторі також певні переможні реляції, що наступ росіян там був зупинений.
— Скажімо так, це ж досить різні лінії фронту. Так, вони відносно поряд знаходяться, я маю на увазі Вовчанськ, але в них є мета, щоб продовжувати просування.
На прикладі наші лінії відповідальності – це щоденні штурми, як я і сказав. Це побудована система з резервами. Ще не закінчується бій, умовно, з ротою, яка йде в штурм, а вже інша рота — резервна, яка її буде заміняти, вона вже чекає, щоб зайти на позицію. Плюс кількість КАБів, плюс кількість FPV-дронів, плюс кількість БК і важкої артилерії, зрозуміло, що в них є на меті просуватися.
Те, що ми коментували щодо Борової – це логічна ціль, тому що там є панівні висоти, з одного боку. З іншого боку, там логістичні шляхи, які вкрай важливі для української лінії оборони. Тому це одна із їхніх цілей.
Але наразі, я ж кажу, ситуація важка, але контрольована.
— Той факт, що росіяни використовують керовані авіабомби, чи це означає, що їхня авіація на цьому напрямку почуває себе досить вільно? Ми розуміємо, що КАБи вони скидають тільки тоді, коли розуміють, що будуть майже непокараними за такі терористичні дії.
— Мені важко оцінити, наскільки вільно [ворог себе почуває], але тим не менше, у них є змога працювати, і вони працюють досить активно, і роблять на це ставку. Тому я і казав, що, порівнюючи з Бахмутом, коли теж були постійні піхотні штурми, по-перше, вони менше використовували тоді техніки, бо була максимальна ставка на піхоту. Тут є і використання техніки в значній кількості. А по-друге, це те, що КАБи досить серйозно впливають на фронт.
Треба розуміти, що це навіть близько не можна порівнювати з артилерійським пострілом, якщо ми говоримо про приліт одного КАБу. Це значно потужніша зброя. Вони використовують їх досить вільно, в тому сенсі, що ніякого відчуття того, що вони їх економлять, немає.
— Ми почули офіційну заяву про те, що вже починається тестування українських КАБів, керованих авіабомб. Чи ви очікуєте того, що за рахунок українського озброєння ми все-таки зможемо досягти певного паритету хоча б в цій галузі?
— Ви знаєте, все ж таки КАБи українського виробництва — це не ППО. Я думаю, це більше питання F-16. Але, знову ж кажу, це трішки не моя компетенція, це треба вам питати у протиповітряної оборони. Але я думаю, що F-16 можуть допомогти.
Щодо українських КАБів, я поки не чув про їхнє використання, тому мені важко сказати. Тут треба дивитись практично.
