«Ключ до перемоги — щось креативне». Схоже, що більша частина війни вже позаду, та треба дотиснути до кінця — інтерв’ю з Абдулою з 3-ої ОШБр
Поділитися:
Командир підрозділу Terra у складі Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ Микола Волохов з позивним Абдула (Фото:Українська правда)
Автор: Василь Пехньо
Командир підрозділу Terra у складі Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ Микола Волохов (позивний Абдула) в інтерв’ю Radio NV — про ситуацію у напрямку селища Борова, що на Харківщині, втрати ворога та ключ до перемоги в цій війні.
https://www.youtube.com/watch?v=JOHgmgpZrRo
— Розпочнемо з оперативного зведення щодо тієї ділянки фронту, де перебуваєте ви, ваша 3-тя ОШБр. Ще два тижні тому було багато розмов, галасу, а в декого навіть істерії щодо того, що є серйозні загрози прориву ділянки фронту, за яку ви відповідаєте, — це в напрямку населеного пункту Борова. Але зараз якось так у нас живе інформаційний простір, що спочатку поговорили, а потім взагалі це все зникло. Хоча мені відомо, що там бої інтенсифікувались. Яка ситуація на сьогодні?
— Дуже цікаво, дійсно. Виникла загроза, потім раптово зникла загроза — це не ті категорії, якими ми тут реально оперуємо. Загроза є постійно — від початку повномасштабної агресії.
Сучасна війна — це завжди надмобільна війна, і в будь-який момент ворог може підвезти резерви, а вони в нього є. Ворог у нас не слабкий. Якби він був слабкий, мабуть, цього всього взагалі би не почалось або ми би перемогли за кілька днів, але це не так. Тому, звичайно, напружена ситуація зберігається.
Моє суб’єктивне відчуття, з досвіду херсонської кампанії, авдіївської, бахмутської; з тієї інформації, яку я отримую від товаришів, які знаходяться на інших ділянках фронту, що харківська ділянка якщо не найгарячіша, то одна з найгарячіших, які зараз є на російсько-українській війні.
Загроза нікуди не поділася, це треба усвідомлювати. І не треба себе вводити в оману тим, що сьогодні в новинах написали, що є якесь загострення, якесь накопичення військ, а якщо завтра не напишуть цього, то нібито це накопичення військ кудись зникло.
Навпаки: ворог концентрує сили. На жаль, він може собі дозволити одночасно і концентрувати [сили], тобто накопичуватись, і перевіряти наш фронт на міцність, що він і намагається робити ледве не щодня.
З гарних новин: 3-я ОШБр завдає неймовірних втрат. Коефіцієнт втрат просто неймовірно великий і на нашому боці. Ворог застосовує цілі роти для штурму наших позицій і ці цілі роти дуже успішно утилізуються, перетворюються на… Хотів сказати, що якось покращують якість ґрунту, але я в цьому трохи сумніваюся. Можливо, потім їх доведеться звідси прибирати. Я не аграрій, мені важко про це говорити.
Але повторюся: ситуація напружена, ніяка загроза нікуди не зникла. Сказав би навпаки, що вона постійно, зі дня у день, зростає.
Не можна так мислити, що впав останній снаряд — кінець артилерійського обстрілу; «о, ракета прилетіла — все, війна закінчилась». Треба мислити на перспективу, орієнтуватися на перемогу. А для того, щоб її досягти, нам потрібно розцінювати ворога як серйозного.
— Я розумію, що ті застереження, які лунали від аналітиків DeepState, щодо накопичення ударного кулака на боровському напрямку, зараз так чи інакше реалізовуються. Цілими ротами росіяни намагаються штурмувати наші позиції, правда?
— Давайте розділимо два поняття: накопичення і постійний тиск. Росія може собі дозволити одночасно і накопичувати, і тиснути, тиснути на різних напрямках. Мета проста: щоби реалізувати накопичений потенціал, потрібно виявити точку для застосування, тому вони постійно перевіряють.
На жаль, у них вистачає для цього ресурсу. І цей ресурс постійного тиснення на фронт виглядає як взводи та роти. Дуже велика кількість росіян іде вперед і гине.
Втрата для мене, з нашого боку втрата кожної людини — це багато. Навіть кожна людина, яка отримала серйозне поранення, що завадить їй у майбутньому повноцінно функціонувати та жити, — це вже забагато. Втратити товариша… Скільки товаришів? Навіть одного забагато.
Поділитися:
Загрузка…
