«Крім пропаганди, жодної інформації». Чому окупанти не показують фотографії з місця падіння Іл-76 та хто мав летіти цим бортом — Юсов

Поділитися:

Андрій Юсов (Фото:t.me/DIUkraine)

Автор: Олексій Тарасов

Представник ГУР МО Андрій Юсов в інтерв’ю Radio NV розповів, чому РФ досі не оприлюднює додаткові фото та відео з місця падіння літака Іл-76 в Бєлгородській області та чи знає розвідка «VIP-персон», які мали сісти на борт.

https://www.youtube.com/watch?v=mIfCWxTZ8lI

 — Ми маємо з вами поговорити про те, що сталося з російським Іл-76. Наші вороги поширюють інформацію про наших полонених. Чи маєте ви якісь нові дані про те, що могло статися?

— Станом на зараз підтвердженої інформації щодо перебування наших військовополонених на цьому борту досі немає. Є повідомлення держави-агресора, ці повідомлення здебільшого йдуть через засоби масової інформації та пропаганду. Є політичні заяви, зокрема і на Радбезі ООН, але досі доказів і переконливої інформації не надано.

Саме тому Україна продовжує ініціювати, наполягати на проведенні міжнародного відкритого розслідування. Якщо йдеться про українських військовополонених, які начебто загинули в цій авіатрощі, відповідно, надання максимальної інформації та доступу України до матеріалів цієї ситуації.

— Ви вже сказали про те, що Росія скликала засідання Ради безпеки ООН із цього приводу. Але одночасно з цим немає жодних документальних підтверджень того, що наші українські полонені перебували в цьому літаку. Як ви це розумієте, чому росіяни не публікують фотографії?

— Йдеться не лише про фотографії. Ідея проведення міжнародного відкритого розслідування мала би абсолютно влаштувати обидві сторони в даній ситуації, якщо немає чого приховувати. З одного боку, були побоювання, що на Радбезі ООН будуть чергові брехні та пропаганда проти України; а з іншого боку було сподівання, що, можливо, буде більше надано інформації. Це важливо, тому що йдеться про життя людей, наших захисників. Але крім пропаганди та політичних заяв жодної нової інформації по суті там не було оприлюднено.

Якщо йдеться про дуже обмежені фото та відеоматеріали, причин може бути багато, чому приховують або так ретельно відбирають, що можна показувати. Зокрема, якщо буде занадто багато матеріалів із місця падіння літака, залишків самого борту, уламків літака; якщо йдеться про тіла, якась більш деталізована інформація… Це все навіть осінтерам, експертам не із сектору безпеки та оборони дозволить достатньо чітко визначити засоби ураження або причини трощі.

— Якщо говорити про офіційну позицію Головного управління розвідки, яка вона щодо того, чи ми стріляли по Іл-76, чи ми не стріляли по ньому?

З того, що ми можемо оприлюднювати: у нас немає підтвердженої інформації про постріли та ураження даного об’єкта. Зараз можемо сказати лише речі, які раніше озвучувались, а саме: режим тиші на місці проведення обміну був забезпечений. Інша справа, що оскільки Росія не повідомляла про транспортування наших полонених військовим літаком у Бєлгород, режим тиші не розповсюджувався на Бєлгород, це правда.

Далі вже з’являються обставини, які потребують вивчення. Так, над Бєлгородом у цей день працювали зокрема українські розвідувальні безпілотники, є інформація про те, що проти наших БПЛА працювали системи ППО ворога. Бєлгородщина, між іншим, один із найбільш насичених регіонів на Росії засобами протиповітряної, протиракетної оборони, а також ПЗРК. Це інформація, яка була і в російських мережах, зокрема публічно.

— Всі звернули увагу на те, наскільки синхронно Росія відреагувала на падіння Іл-76. Ніколи раніше російське Міноборони не підтверджувало збиті Збройними силами України літаки. Тут виглядало як медіаплан: одразу по всіх каналах. Наші колеги звернули увагу, що навіть у каналах так званої «ЛНР» одразу з’явилась інформація, а вони також ніколи не поспішають із такими публікаціями. Чи можемо ми стверджувати, що це спланована російська, можливо, дезінформаційна операція?

— Те, що ці дії носять характер інформаційно-психологічної операції, — це так, це ми можемо стверджувати. Те, що певні вкиди і оприлюднення інформації, зокрема начебто списків, відбувається не через офіційні джерела, а через пропагандистів, зокрема цьому свідчить. І поспішні заяви про те, що точно відомо, мовляв, що це Patriot чи IRIS-T, і багато інших речей. Тобто російська пропаганда працює.

І реакція [спікера російського диктатора Путіна Дмитра] Пєскова, представників Росії в ООН, які настільки швидко почали відмовлятись від ідеї міжнародного розслідування… Хоча навіть по злочину в Оленівці вони спочатку погодилися на роботу міжнародної комісії, а вже пізніше не забезпечили допуску цієї комісії до території колонії. Зараз фактично одразу ця ідея відкидається. Так, може йтися про навмисні дії та черговий воєнний злочин росіян.

— В день падіння російського літака ГУР підтвердило, що на 24 січня був запланований обмін військовополоненими. На ту годину цей обмін не відбувався. А що ви почули з російської сторони, яка відповідала за те, аби наші полонені потрапили в певну точку і там їх обміняли на росіян?

— Було повторення офіційних пропагандистських заяв, це якщо коротко можна сказати. Оскільки ці консультації носять закритий характер, то ми не будемо їх цитувати, але в цілому це повторення російської інформаційної політики.

— Російські пропагандисти публікували певні списки. Лунала думка, нібито за винятком декількох прізвищ наших співгромадян, які вже були звільнені, цей список більш-менш відповідає тому, який мав бути під час обміну. Можете це прокоментувати? Наскільки дійсно цей список відповідає дійсності?

— Мені цікаво, люди, які говорять, відповідає чи не відповідає, вони в даній ситуації відштовхуються від якої інформації?

— Я думаю, мабуть, вони посилаються на якісь свої інсайди, але я не знаю, наскільки їхні джерела є перевіреними.

— Якщо б було оприлюднена публічна інформація від структур, які в державі-агресорі відповідають за поводження з військовополоненими, ми могли би про це зараз предметно говорити. Обговорювати списки, які оприлюднює [пропагандистка Маргарита] Симоньян чи якісь російські пропагандисти, або анонімні Telegram-канали, — це означає давати ту реакцію, на яку вони розраховують, і відкривати додатково ту інформацію, якої вони, можливо, і не мають. Тому ці списки також перевіряються, вони в роботі. Але коментувати ми будемо лише офіційні повідомлення і з українського боку, і з боку держави-окупанта.

— Росіяни, коли відбуваються такі обміни, нібито вони повідомляють, яким чином будуть доставляти наших полонених до тієї точки, де буде відбуватися обмін. Чи це правда? Наскільки це відповідає дійсності?

— Ні, в цілому це не зовсім так відбувається. Ніхто, звичайно, окремі маршрути не обговорює, як і засоби доставки, крім випадків, коли це потребує додаткової безпеки. В цілому сторони домовляються про режим тиші на певній території, в конкретному місці, де відбувається обмін. І, звичайно, це включає під’їзні шляхи. Хто, яким чином доставляє, не має значення, оскільки режим тиші забезпечений для всіх, хто перебуває на цій території. Це і цивільні, і військові.

Йдеться зокрема з українського боку і про гуманітарні організації, урядові структури, це стосується всіх. Але під час попереднього обміну 3 числа, оскільки росіяни також авіасполученням доставляли наших військовополонених, то був додатковий запит на режим тиші і повідомлено про те, що на борту полонені. Україна на це зважила, і режим тиші було забезпечено. Цього разу таких повідомлень із боку держави-агресора не було.

— З того, що ви розповідали нашим колегам, ви говорили, що у ГУР є інформація, що на борт Іл-76 мали сісти якісь «військово-політичні VIP-персони». В останній момент їм сідати туди заборонили. Чи розуміємо ми, з якою метою якісь важливі представники військово-політичного керівництва Росії могли летіти цим літаком?

— Так, ми знаємо, хто ці люди. Коли буде час, ця інформація буде оприлюднена. З якою ціллю — це швидкість сполучення, тому що дістатися літаком швидше. Це може бути елемент інформаційно-пропагандистської роботи, а також проведення певних консультацій на місці з іншими представниками людей, які були залучені в той чи інший процес із російської сторони.

Причин, чому вони могли бути на борту, дуже багато. Чому вони в останній момент не опинилися там — це справді питання, яке треба додатково з’ясовувати. Як, зрештою, і те, чому російське МНС приїхало на місце падіння літака останнім, після ФСБ і військових. І на огляд самого місця спочатку не було допущено, а вже після того, коли свою роботу закінчили російські спецслужби та військові, тоді вже МНС зайшло на стерильну, зачищену територію.

— З цими «VIP-персонами», це в сенсі підкиньте до Бєлгорода. Як маршрутку вони хотіли використати?

— Я думаю, навряд чи як маршрутку. На маршрутку в них, напевно, є ресурси з російського бюджету. Але завдання, які вони могли виконати, і безпосередньо на борту, і на місці… Є чимало причини опинитися на борту. А чому вони не опинилися на тому борту, — це справді треба додатково з’ясувати.

— Серед версій того, чого хоче досягнути Росія, є декілька зовсім очевидних. Якимось чином дискредитувати, можливо, Збройні сили України, військове або політичне керівництво взагалі. Є інша думка, що таким чином нібито Росія хоче зірвати постачання далекобійної зброї Україні. Як ви думаєте, чи дійсно це може бути причиною цієї інформаційної атаки з боку Росії?

— Те, як в черговий раз використовується, ймовірно, питання поводження із військовополоненими (і тоді гуманітарна катастрофа та воєнний злочин із боку агресора), то так, саме з цією метою — послаблення міжнародної підтримки України, затягування або зрив постачання далекобійних засобів ураження, дестабілізація ситуації всередині країни. Це те, над чим наполегливо вже більше двох діб працює російська пропаганда, російські спецслужби, російські агенти впливу у світі, використовуючи цю авіатрощу проти України, проти нашого суспільства, проти наших людей.