Кульгавий зброяр. Чому українська оборонна промисловість не була готовою до великої війни, — розслідування NV
Поділитися:
У СТАНІ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ: Важка бронетехніка очікує ремонту або переробки у львівських майстернях Укроборонпрому, лютий 2016 року (Фото:Vincent Mundy / Bloomberg via Getty Images)
Автор: Максим Бутченко
Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс здатен виробляти надсучасні зразки зброї, але повномасштабне вторгнення виявило, що забезпечити потреби ЗСУ він не зміг. NV за допомогою колишніх топпосадовців та експертів дослідив, чому так сталося.
«Витрати на будівництво доріг у передвоєнний 2021 рік чи не в 10 разів перевищували витрати на закупівлю озброєнь і фінансування робіт, пов’язаних із боєприпасами і ракетними програмами». З цієї фрази військовий експерт Сергій Згурець розпочав розмову про те, чому український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) виявився не готовим відреагувати на повномасштабне вторгнення росіян.
Проте відповідь на питання «чому?» насправді виходить далеко за межі десятикратної переваги у фінансуванні оголошеного президентом Володимиром Зеленським проєкту Велике будівництво над неоголошеним ним же проєктом Велике озброєння. ОПК при всіх президентах втрачав можливості стати вірним зброярем ЗСУ, перетворившись на постійно реформовану галузь, що час від часу продукувала корупційні скандали та продавала свої товари назовні, подекуди навіть головному ворогові — Росії.
Усе могло змінитися протягом останніх 10 років — періоду, коли після нищівного провалу, влаштованого командою Януковича, ОПК, опинившись разом з усією країною під ударом російських окупантів, мала стимул на відновлення.
Проте, як пригадує Згурець, з 2014 року й до лютого 2022‑го влада перебувала у стані самозаспокоєння й не приділяла потрібної уваги оборонці.
Лише з початком повномасштабного вторгнення вітчизняний уряд знову взявся за воєнні програми, але вони виявилися занадто складними. «Зараз ми намагаємося терміново всі ці проблеми повирішувати», — вважає Згурець.
Від великого до малого
Від Радянського Союзу Україні залишилася значна військово-промислова спадщина — близько 17 % ОПК СРСР. Цю частку становили понад 2 тис. підприємств та організацій, у яких щорік розроблялося та вироблялося кілька тисяч одиниць військової техніки та приладів. В оборонці тоді працювало понад 700 тис. фахівців.
