«Маємо справу з тиском на журналістів». Чому владі потрібно миттєво відреагувати на спроби скомпрометувати незалежні ЗМІ, — Юрчишин

Поділитися:

Ярослав Юрчишин (Фото:Геннадій МінченкоУкрінформ)

Автор: Єлизавета Драбкіна

Голова Комітету ВР з питань свободи слова Ярослав Юрчишин пояснив NV, чому він виступає за розслідування можливого тиску на незалежних журналістів та вимагає реакції влади і правоохоронних органів.

16 січня керівник проєкту розслідувань Bihus.Info Денис Бігус повідомив, що за членами його редакції стежили близько року. Заява Бігуса прозвучала після того, як у мережі з’явилося відео, на якому видно, як оператори проєкту нібито вживають заборонені речовини. За словами Бігуса, фрагменти перехоплених розмов змонтували з кількох епізодів, між якими пройшли місяці.

Журналіст заявив, що таке прослуховування та відеоспостереження у номері, де відпочивали колеги, є відвертим втручанням у приватне життя, а люди на відео, вживаючи заборонені речовини, шкодили лише собі, але не несли соціальної загрози.

Bihus.Info неодноразово випускав розслідування, «героями» яких ставали представники влади.

Проте, випадок зі «зливом» відео щодо проєкту Бігуса — не єдина подія, пов’язана із можливим наступом на незалежні ЗМІ. Нещодавно журналіст-розслідувач Юрій Ніколов, автор матеріалу про «яйця по 17 грн», повідомив, що невідомі намагалися увірватися у його квартиру в Києві. Вони налякали його матір та сусідів, а також залишили повідомлення на дверях, де назвали журналіста «зрадником».

Про те, хто може бути відповідальним за ці події та якою має бути реакції влади і правоохоронних органів NV поспілкувалося з головою парламентського Комітету з питань свободи слова Ярославом Юрчишиним.

— Чи можуть останні події, пов’язані з Юрієм Ніколовим та Bihus.Info, бути тиском на незалежні ЗМІ?

— Остаточну оцінку в юридичному полі мають давати правоохоронні органи, а не політики, тому можу висловити лише власну оцінку: ми справді маємо справу з тиском на журналістів.

В першому випадку перешкоджання журналістській діяльності фактично підпадає під статтю 171 пункт 2 Кримінального кодексу (Вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків або переслідування журналіста у зв’язку з його законною професійною діяльністю). А оскільки це була не одна людина [що спробувала увірватись до квартири Ніколова], а ціла група осіб, попередньо були заклики, а потім і висвітлення [цієї «події»] на анонімних телеграм-каналах, то ми маємо справу з фактично організованою групою осіб, — тому можливо і пункт 3, що передбачає кримінальну відповідальність включно до ув’язнення.

В другому випадку [з Bihus.Info] ми маємо факт або незаконного стеження, або незаконного злиття в соціальні мережі матеріалів слідчих дій. При тому, як зараз вказує фактчекерка Олена Романюк, — дуже ймовірно, що [злиття йде] через штучно створені медіа, фактично помийки, де немає жодної реакції, де журналісти в лапках — це боти, створені за допомогою штучного інтелекту, без адекватних місць роботи і тому подібне.

Тому власне зараз в першому випадку, я знаю, що було звернення від Юрія [Ніколова] до Національної поліції. Національна поліція заявила про те, що його внесено в реєстр заяв, і зараз вони розбираються, чи є підстави відкривати кримінальне провадження. Я вже звернувся до Офісу генерального прокурора, щоб з’ясувати, чи кримінальне провадження відкрите.

В другому випадку, звісно, ми готуємо звернення до Служби безпеки України, щоб, перше, з’ясувати, чи вони в курсі, хто незаконно стежив, адже єдиний орган, який може дати можливість стежити — це СБУ. Ну і, друге, щоб вони відреагували на дезінформаційні атаки, бо зараз, поки влада активно не включається, не коментує, нам критично важливо знати, хто тисне на журналістів, і ми все зробимо для того, щоб розслідування цих справ було оперативне і не заангажоване.

До цього моменту переважна більшість громадян України, активна частина, в соціальних мережах, в обговореннях, чітко вказує, що може бути, що й сама влада залучена [до інцидентів з журналістами], зважаючи, що робили Юра і команда Дениса Бігуса, тобто розслідували кримінальні справи.

Водночас, особливо у справі Бігуса, використання ботів — це візитна картка російської пропаганди. Тут, можливо, і підкидання дров у вогонь, щоб розпалювати недовіру між суспільством і владою. Але влада, в даному випадку, має зайняти активну позицію: що в Україні неприпустимий тиск на журналістів, в Україні не припустиме перешкоджання журналістській діяльності, і ми, представники правоохоронних органів, представники секретних служб, зробимо все, що вивести на чисту воду тих, хто виступив замовниками і виконавцями цих справ.

— Чи є у вас припущення, хто може стояти за цими подіями?

— Хлопці і дівчата з Bihus.Info залили сало за шкіру дуже і дуже багатьом представникам різних рівнів влади, так званої еліти. Їхні розслідування стосувалися всіх — від Офісу Президента до опозиційних політиків і тому подібне. Тому назвати прізвище — це як стріляти в молоко. Тут правоохоронні органи в першу чергу мають виконати свої функції і чітко показати, що знають не лише виконавців [а й замовників]. Особливо у справі Юри Ніколова, адже там є фіксація на відео, фото, які виклали анонімні канали, яких дуже багато хто підозрює в симпатіях до чинної влади.

Тут дуже важливо, щоб ми не висловлювали припущення, а отримали інформацію конкретно від правоохоронних органів: хто виконавець, які в них припущення щодо можливого замовника. В будь-якому кримінальному провадженні такого штибу дуже важлива оперативність, бо по гарячих слідах найлегше визначити не лише тих, хто був знаряддям, а й тих, хто це знаряддя наймав, провокував і хто замовляв тиск на журналістів. Поки це, як то кажуть, «якщо ходить як качка, крякає як качка, то це качка», то в даному випадку ми бачимо, що якщо це виглядає як тиск на журналістів, сприймається як тиск на журналістів, то це фактично тиск на журналістів.

— Як Комітет з питань свободи слова збирається реагувати на ці випадки?

— Звернення до прокуратури по справі Ніколова вже пішло, звернення до СБУ піде найближчим часом. Ми планували комітетом навесні, але думаю, що доведеться раніше, проводити перевірку стану розслідування справ щодо перешкоджання журналістській діяльності. Слава Богу, в нас у порівнянні з довоєнними часами, випадки не такі часті. Це скоріше об’єктивні обставини, бо дуже багато перешкоджання було в невеликих населених пунктах Сходу та Півдня України, які зараз або під окупацією, або є лінією фронту — там зовсім інші відносини і зовсім інша відповідальність.

На жаль, нам відомо про щонайменше 25 полонених журналістів Росією, але в той же час ми бачимо падіння ефективності розслідування справ проти журналістів. Це об’єктивно можна пояснювати, бо статистика у нас є – 2022 рік відносно 2021-го: це воєнний час, пріоритети були інші. Але ми розуміємо, що у 2023-му, тим паче 2024-му, ми маємо такі справи, як напад на [журналіста Української правди] Михайла Ткача, перешкоджання діяльності миколаївській журналістці [Наталії Бєловій], провокації щодо Ніколова, стеження, найбільш імовірно незаконне, щодо працівників Bihus.Info, які мають бути розслідувані і доведені до суду. Ми, як суспільство, маємо отримати чіткий сигнал, що влада відстоює свободу слова, влада виконує свої функції щодо захисту прав як професійних, так і особистих журналістів, і ми справді, не на словах, впроваджуємо свободу слова, інтегруємося в Європейський Союз, а це є нашим безумовним принципом.

— Чи звертались до парламентарів журналісти у зв’язку з цими інцидентами?

— Насправді в нас журналісти дуже підковані і самі справляються, тут скоріше проактивна позиція від нашого комітету, мене особисто, що ми включилися у ці справи, в принципі так і має бути.

Журналісти зараз розуміють, що хай недосконала, але все-таки чинна система верховенства права в Україні дає їм можливості захищатися самим. Я коли подзвонив Юрії Ніколову, він вже поспілкувався на той момент з адвокатом, вони вже готували звернення в поліцію, він вже прокомунікував з представниками Департаменту комунікації Національної поліції.

Журналісти знають до кого, як звернутися, мають ще певний рівень довіри, що вони отримають адекватну реакцію з боку правоохоронних органів. Дуже сподіваюся, що правоохоронні органи ні їх, ні суспільство не розчарують, бо певні нотки недовіри в цій комунікації таки звучать: ми звернулися, але подивимось.

Поки що для активного комунікування немає позиції керівництва правоохоронних органів. Зараз найлогічніше очікувати від них активної позиції – від Офісу генпрокурора, СБУ, Нацполіції: що ми беремо ці справи на контроль, це не припустимо в Україні, вже відкриті провадження або ми в процесі відкриття проваджень, будемо звітувати і інформувати про те, що зроблено. Це б було найкращою демонстрацією того, що не потрібно до когось, до парламентарів звертатись. Але ми [комітет] будемо виконувати свою роботу, ми не умиваємо руки. Це наш прямий обов’язок — здійснювати парламентський контроль за такими питаннями. Але ми точно не будемо собою підміняти правоохоронні органи. Ну принаймні до того часу, поки, я сподіваюсь, вони виконують свою функцію.