Місце Нової української школи у глобальній системі освіти: погляд освітян та батьків

Поділитися:

freepik.com

Майже пів мільйона українських школярів нині навчаються за кордоном. Попри виклики повномасштабної війни, це також нагода оцінити здобутки реформи української системи освіти. Розповідаємо про досвід, який можуть перейняти українські педагоги, а також про те, чого варто повчитися у нас освітянам з Європи та інших країн світу.

Упродовж останніх 15 років освіта переживає глибоку кризу. Традиційні підходи до навчання вже не працюють, і ця проблема — спільна для всіх країн світу.

«Розробляючи реформу освіти, Україна спиралася на досвід європейських країн, учні яких демонструють високі навчальні результати в міжнародних дослідженнях. Ці країни формують навчальні матеріали, спираючись на потребу розвитку не лише так званих „твердих знань“, а й „м’яких навичок“. Це не означає відмову від вивчення фактів чи заміну навчання іграми — лише зміну фокуса на користь розуміння учнями того, що й навіщо вони вчать, уміння працювати з інформацією, здобувати знання самостійно. Скажімо, якщо порівнювати базову середню освіту в Україні та європейських країнах, наші школярі мають більше формальних, фактичних знань, а європейські – можуть краще ними оперувати», — розповідає експертка з питань змісту освіти, громадянських та соціальних компетентностей Команди підтримки реформ при Міністерстві освіти і науки України Марина Кафтан.

11 компетентностей Державного стандарту базової середньої освіти суголосні із компетентностями, затвердженими в Законі України «Про освіту», узгоджені зі стандартом початкової освіти на основі Рекомендації Європейського Парламенту та Ради (ЄС) «Про основні компетенції для навчання протягом усього життя».

Дев’ятикласник Ілля до повномасштабної війни навчався у Києві. Нині він — учень однієї зі шкіл Барселони. Про адаптацію в новій системі освіти та враження від навчання розповідає його мама Тетяна Євгоровська.

«У школі сина прийняли дуже тепло. На період адаптації виділили окремого тьютора, який навчав українських дітей каталонської. Є індивідуальні уроки з мови, з дітьми спілкується психолог. Нині Ілля навчається в місцевій школі до обіду, а ввечері продовжує навчання онлайн в Україні. Я помічаю, що за рівнем знань наші діти переганяють своїх однолітків у Європі. Математика, фізика, хімія їм даються легко — навіть попри мовний бар’єр».

Інфографіка: Інтерньюз Україна

Стаття 14 Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачає: учні мають право на визнання закладом освіти результатів їхнього навчання, передбачених освітньою програмою закладу освіти, що були здобуті шляхом неформальної та/або інформальної освіти. Якщо учні повертаються до України, скажімо, після року відсутності, вони можуть продовжити навчання в класі, згідно з віком: компетентності, набуті ними у світових школах, не сильно відрізняються від тих, що учні набувають у НУШ.

Саме необхідність «наздоганяти» програму часто спонукає батьків за кордоном відправляти дітей одразу до двох шкіл: місцевої та української.

Наталка Шаманова, мама школярів, які нині навчаються в Польщі, зауважує: українська школа орієнтується на результат, а не на процес навчання. Навантаження на учнів сімейної форми навчання нині непропорційне. Деякі вчителі проводять онлайн-тестування тривалістю 10 хвилин, а хтось просить написати реферати, на підготовку яких дитина витрачає кілька днів.

До повномасштабної війни її молодший син навчався в умовах інклюзії, опановував загальну програму з учителем, асистентом учителя і вчителем-логопедом, які допомагали коригувати дислексію. Хлопчикові необхідне стабільне щоденне навчання у школі рідною мовою, а також спокійна атмосфера: він має чутливість до гучних звуків. У Польщі він додатково займається читанням і письмом з українською педагогинею. Прогрес є, але вдома, у школі, все було б швидше, переконана Наталка.

«Нашу вчительку в Україні я інформую щодо успіхів сина в опануванні читання й письма, висилаю фото завдань з математики: програми й вимоги в Польщі й удома майже однакові. Водночас я розумію, що у Свідоцтві досягнень учителька не зможе сповна оцінити вміння сина вирішувати конфлікти, його самостійність чи доброзичливість».

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю Інфографіка: Інтерньюз Україна

Оскільки ресурси українських вчителів нині обмежені, а щоденна робота супроводжується постійними сигналами повітряних тривог і небезпеками обстрілів, приділяти достатньо уваги школярам-закордонникам складно. Не рятує і змішаний формат навчання: якщо одні учні сидять у класі, а інші приєднуються онлайн, фокус і динаміка уроку втрачаються.

Налагодити співпрацю у сфері освіти з різними країнами світу — завдання не одного року. Рішення ухвалює не лише Міністерство освіти і науки України: кожна країна має власну освітню систему, яку неможливо підлаштувати до потреб українських школярів. Утім, з приходом нового Міністра освіти та зміною команди МОН освітяни та батьки очікують змін у питаннях закордонного навчання.

Водночас є чому повчитися і в України, переконана експертка Команди підтримки реформ при Міністерстві освіти і науки України Марина Кафтан.

«Освітяни з інших держав вражені рівнем онлайн-освіти в Україні. Звісно, ми себе критикуємо, часом обґрунтовано. Є складнощі з навчанням педагогів, доступом до ресурсів, браком часу й ресурсу для створення нових платформ і матеріалів тощо. Але нині рівень підготовки матеріалів і викладачів в Україні часто кращий, ніж в інших країнах. Тож ми можемо не лише продовжувати розвивати свою онлайн-освіту, а й бути прикладом для європейців: їхня система освіти не вміє змінюватися так швидко. Навіть попри пандемію, а тепер і повномасштабну війну, процес упровадження інновацій в Україні відбувається набагато швидше, наші вчителі незламні, а рівень стійкості та адаптивності системи освіти дуже високий. Цей досвід може стати у пригоді багатьом країнам світу».

«Онлайн-освіта в Україні організована на дуже високому рівні – це відзначають наші польські колеги, які дивуються її успіхам. Утім, ми помічаємо, що чимало дітей „розучилися“ вчитися: вони не розуміють, що таке урок, як спілкуватися з учителем, мають труднощі з концентрацією уваги та виконанням завдань», — розповідає директорка школи «Материнка» ім. Д. Павличка у Варшаві Наталія Кравець.

Школа працює вже сім років. До лютого 2022-го тут навчалися 250 учнів. Нині їх — понад тисячу. Більшість школярів навчаються на екстернаті в Україні, дехто продовжує освіту у своїх школах онлайн. Попри те, що українські учні мають досвід різних навчальних програм, 5−6 класи у школі «Материнка» навчаються за програмою НУШ.

«Чи не найбільший виклик — бракує нових підручників. Водночас не хочеться звозити їх сюди, адже ми не знаємо, чи будуть вони так само потрібні, скажімо, за рік. Тому поки що виходом для нас стали онлайн-підручники, які школярі завантажують на свої навчальні ґаджети. Крім уроків за розкладом, учні також вивчають польську, а після обіду є різні гуртки, заняття із психологом. Якщо діти повертаються до України, ми даємо оцінки, які вони передають до своїх шкіл. Школярі на сімейному навчанні роблять тестові завдання. Ті, хто на екстернаті, пишуть контрольні в кінці року — для цього до нас приїжджає комісія з України», — розповідає директорка Наталія Кравець.

Наприкінці навчального року 2022−2023 Міністерство освіти і науки України запропонувало школам методичні рекомендації щодо окремих питань здобуття освіти в умовах воєнного стану. Документ, зокрема, роз’яснює принципи роботи зі школярами-закордонниками. Повномасштабна війна триває, тож це питання не втрачає актуальності та потребує рішень від української системи освіти.

Ярослава Кобинець

Цей матеріал було створено в рамках Проєкту «Навчаємось Разом» за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора і необов’язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії.