«Ми сподівалися, що контрнаступу не буде». Wall Street Journal поспілкувався зі «свіжими» російськими полоненими: що вони розповідають
ЗСУ беруть нових полонених в ході перших контрнаступальних боїв (Фото:ГУР)
Російські військові, що потрапили в український полон під час нещодавніх боїв, скаржаться на великі втрати в армії РФ та низький бойовий дух і кажуть, що сподівались, що контрнаступ ЗСУ не відбудеться. Про це полонені росіяни розповіли, спілкуючись з журналістами The Wall Street Journal.
Як пише WSJ, перші бої в рамках великого наступу України на півдні та сході країни призводять до припливу нових полонених.
Російські солдати, з якими поспілкувалися журналісти, здалися в полон після жорстоких боїв, коли українські сили атакували першу лінію оборони росіян поблизу міста Велика Новосілка на сході Донецької області.
Близько 20 полонених з цього напрямку українські військові направили до тимчасового ізолятора на сході України, їх планують згодом переправити далі від лінії фронту.
Серед «свіжих» полонених як професійні військові, так і найманці та мобілізовані. Декілька з них представники етнічних менших з Сибіру, а інші – з Санкт-Петербурга чи Владивостока.
Журналісти перевірили їхні особи, але не розголошує їхні прізвища з міркувань безпеки.
«Ми сподівалися, що контрнаступу не буде»
Військовослужбовець-контрактник з південного Сибіру Анатолій удома був будівельником. Він розповів, що пішов на війну в Україні, тому що це зробили друзі та знайомі.
«Пропаганда говорила, що Україна погана, тут люди нацисти і так далі. Ми це чули всюди», — каже Анатолій.
Він розповідає, що був водієм, лагодив техніку та переправляв операторів безпілотників, але місяць тому його відправили на передову в лісосмугу на захід від Великої Новосілки.
Анатолій каже, що солдати в його підрозділі майже не розмовляли один з одним, поки чекали наступу українців.
«Всі мовчали, думали, з якого боку прийдуть. Ми були дуже налякані. Ніхто не хоче помирати. Ми сподівалися, що контрнаступу не буде», — згадує він.
Минулого тижня, за його словами, два дні все було тихо: «Але потім почався сильний штурм. Все стало хаотично, летіли боєприпаси, всі розбіглися. Між обстрілами та мінометним вогнем я намагався заглянути в поля, знайти ворога. Але я нікого не бачив».
Він пригадує, що раптово українці увірвалися в ліс і закидали його окоп ручними гранатами. За його словами, було вбито п’ятьох російських солдат, що стояли поруч з ним, у тому числі його хорошого друга Георгія.
«Я вийшов з траншеї й почав кричати: «Здаюся, здаюся», — розповів Анатолій.
«Я починаю розуміти, що в цій війні ми не на боці правди»
Інший боєць — Антон — входив до російського угруповання Шторм Z. У березні він отримав осколкові поранення голови та кінцівок. Лікар казав, що він не може продовжувати воювати, але його командир наказав йому та іншим пораненим повернутися на фронт.
Антон розповів, що бійцям Шторму Z, серед яких переважно зеки із російських в’язниць, не дозволяли відступати, ставлячи позаду них заградотряди.
Антон колишній військовий, який потрапив у в’язницю за торгівлю наркотиками. Він підписався на пів року війни в Україні в обмін на обіцянку помилування. Та, каже він, командири ставилися до їхнії життів як до чогось одноразового використання.
Дайджест головних новин Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
«Я починаю розуміти, що в цій війні ми не на боці правих», — каже він.
Минулого тижня він отримав наказ вирушити на передову біля Великої Новосілки. Як він згадує, ще не доїхавши до місця, разом з іншими солдатами вони потрапили під обстріл. Одна куля потрапила йому в ногу, а інша в руку.
Разом з іншими російськими окупантами, переважно пораненими, вони намагались докричатися до українських військових, щоб сказати, що хочуть здатися.
«Якщо ми повернемося — вони [загрядотряди] нас розстріляють. Потім сиділи й чекали, поки приїдуть українці», — розповідає Антон.
«Якщо у мене буде можливість — я відмовлюся від обміну»
Солдат-строковик Дмитро родом з далекого сходу Росії розповідає, що моральний дух серед росіян «досить низький».
«Ми постійно були на позиції без ротації. Виявилося, що за документами нас виписали місяць тому, але цього не сталося», — каже він.
Дмитро розповів, що його відправили на донецький фронт після мінімальної підготовки, що включала стрільбу в полі і базову першу допомогу. За його словами, його підрозділу, що обороняв селище Староморське на південь від Великої Новосілки, не вистачало екіпажів для деяких танків і бронетехніки.
Тремтячим голосом окупант описує, як потрапив під сильний обстріл: «Вони гатили по нас з танків, мінометів, артилерії». А тоді американські БТР MaxxPro обстріляли посадку росіян та розбили їхню піхоту.
«Я не знав, що робити, мені було страшно, у мене була паніка», — згадує Дмитро.
Разом із товаришем вони вилізли з окопу з піднятими руками. В момент, коли українці зав’язували їм руки, з окопу вискочив ще один росіянин, який кинув гранату, поранивши кількох українців. Майже одразу його убили.
Дмитро каже, що сподівається, що його не відправлять назад до Росії в рамках обміну полоненими. Він побоюється щодо того, як з ним обійдеться ФСБ.
«Якщо у мене буде можливість, я відмовлюся від обміну», — каже він.
Редактор: Софія Лазарова
