«Намагаємося знайти компроміси». Інтерв’ю з Бобровською — про три колізії в законі про мобілізацію та зниження призовного віку до 20 років

Нардепка від фракції Голос Соломія Бобровська (Фото:Верховна Рада/Facebook)

Автор: Дмитро Тузов

Нардепка від фракція Голос Соломія Бобровська розповіла в інтерв’ю Radio NV, які моменти необхідно виправити в законі про мобілізацію й чому Україна не готова до зниження призовного віку до 20 років.

https://www.youtube.com/watch?v=kDu3lDmbSTY

— Усі знають про колізію в нашому законодавстві про те, що мобілізувати можуть людей до 25 років, визнаних непридатними в мирний час чи обмежено придатними у воєнний. Це при тому, що у нас мобілізаційний вік починається з 25 років. У чому проблема?

— Насправді, не одна така колізія виявлена в нашому законодавстві і не одна колізія, яку ми пропустили, коли ми в травні приймали законопроєкт про мобілізацію. На жаль, ці речі були не до кінця обговорені. Вони були просто похапцем пройдені.

Сьогодні в нас є як мінімум три речі, які ми не виправили в законі, який ми прийняли в травні. Перша з них — це абсолютно дивна історія з непридатними в мирний час і обмежено придатними під час дії воєнного стану осіб віком 18−25 років.

Ба більше, я хочу сказати, що насправді Генеральний штаб і, по-моєму, Міністерство оборони, вони виступали проти такої зміни і виправлення колізії. Але та чисельність [громадян], яка була наведена в закритому режимі, вона, звісно, далеко не грає ролі і великого змісту в рамках виконання плану, який дає Генеральний штаб для своїх ТЦК і для поповнення війська людьми.

Тому ми це виправили вже, доопрацювали. Дасть Бог, ми за це проголосуємо наступного тижня і я сподіваюсь, ця колізія буде виправлена дуже швидко.

Мені прикро і соромно, що три місяці ми з цим мудохались, мусолили, поки про це не почали родини писати, не бити в набат і не пояснювати нам, що не так відбулося.

— Тут ми потребуємо вашого роз’яснення в цьому пункті. Ви говорите, що якщо людина втратила близького з першого кола, вона має право на відстрочку. Але слухайте, відстрочка — це на пів року. Що зміниться через пів року?

— Це про бронь ви говорите на пів року. Відстрочка [дається] на довший період часу, і ця людина, якщо вона не має бажання, не буде служити, не буде призвана до війська у разі втрати [родича] з першого кола родини, близької людини — тата, мами, сестри чи брата. Тепер це стосується, зокрема, і неповнорідних, особливо, коли ми говоримо про братів, сестер, коли мама чи тато спільні. У нас цей момент випав. Він теж дуже болючий для цих сімей. Мені здається, що держава не мала права втручатися, в принципі, у такі відносини, і коригувати, має людина право на відстрочку, чи не має, якщо неповнорідний брат, чи сестра, чи тато загинули.

Тому ми це теж виправляємо, і це все буде теж, сподіваюся, в найближчий тиждень проголосовано.

Але це те, що ми виявили. Ми виявили, зокрема, ще одну річ, але Комітет не підтримав, на жаль, [її виправлення]. У нас до травня мали право звільнятися, якщо обоє членів сім’ї є військовослужбовцями, або чоловік, або жінка в зв’язку з наявністю неповнолітньої дитини. Наразі це має право лише жінка, яка є військовослужбовцем, чоловіків не відпускають. Хоча нам не було пояснено, чому саме, наприклад, Генштаб виступає проти. Але така зміна прийшла, і тепер немає реверсу. Комітет не підтримав, відповідно, ми не будемо розглядати, принаймні найближчим часом, таку зміну.

Ось це, що нас чекає в найближчий, напевно, тиждень. Ці дві колізії будемо виправляти.

Насправді, дуже гірко слухати про різні корупційні історії, що в мирний час хтось косив від армії, від строкової служби, робив собі липові довідки про те, що він непридатний чи обмежено придатний. Але війна потім догнала абсолютно всіх. І мірити всіх лише по одній планці, очевидно, що це не можна, неможливо і це неправильно.

— Я розумію, але дуже часто спираються, зокрема мої колеги, в більшості виключно, наприклад, на позицію Генерального штабу чи Міністерства оборони. І беззастережно підтримують. Але так не можна робити, тому що тут якраз повинна бути система стримування, противаги, перевірок і цивільного контролю.

У нас ця ланка цивільного та парламентського контролю випадає у той час, коли Комітет питань безпеки і оборони мав би виступати таким проактивним органом. І це не питання, що [треба бути] в опозиції до Міністерства оборони чи Генерального штабу. А навпаки, [розглядати питання] провалів, що не так працює, якихось прогалин, або там, де є гіперболізовані речі, де є корупційні ризики, де менеджмент не так працює. Тому що узагалі це великий менеджмент. Це те, що мав Комітет закривати.

Дуже часто мої колеги надають перевагу й приймають те рішення, яке потребує ГШ. Але це, можливо, було в перші місяці війни, коли була така термінова історія. А наразі, мені видається, що все абсолютно має піддаватися перевірці, сумніву і контролю.

— Пані Соломія, ваш колега Роман Костенко згенерував наступне повідомлення про те, що призовний вік в Україні має бути від 20 до 50 років. Щодо цієї ініціативи про можливий призов громадян від 20 до 50 років? Це зниження призовного віку на п’ять років.

— По-перше, це лише ідея, яка висловлена просто в позиції Романа, якого я шаную, поважаю. Але ми дуже часто мали про це дискусії. І ви знаєте, будь-яка армія світу сказала би про призовний вік — 20−50 років. Будь-яка. Не лише українська. І всім зрозуміло, як білий день, що хлопці 20−25 років, вони абсолютно в іншій фізичній підготовці і стані, ніж чоловіки 55−60 років. По всіх абсолютно параметрах. Очевидно, що це молодий ресурс.

Це насправді було би дуже правильно для десантно-штурмових [військ], для ССО, для Альфи, для всіх тих, хто займається штурмами. Це піхота, яка ходить кілометри з усім спорядженням, кілограмами на своїй спині.

Але це є військові потреби. Військові – це люди, які дивляться з погляду своїх потреб, що потрібно для виконання тої чи іншої бойової задачі. Їм потрібні хлопці, які були б витривалі, фізично активні, здорові. Тому що, очевидно, що в 60 років від чоловіка не будете вимагати бігти напівмарафон з повним спорядженням. Ми це всі розуміємо.

Роман висловив те, що насправді потребують військові. Потребує Генеральний штаб або потребує кожен другий, або кожен комбриг на своїй ділянці фронту, у своїй бригаді.

Але є ще точка зору, яка має стояти вище — державницька потреба. І тут верховний головнокомандувач має сам визначити, наскільки він йде на ризик. Давайте ми визнаємо, що українське суспільство, особливо українські жінки, які є мамами цих 18−25 [річних чоловіків], вони до цього не готові. Якщо військові готові до такого бунту або до розмови з суспільством, тоді вони повинні йти з цими наративами і починати пояснювати, в чому є потреба.

Але з погляду того, що зараз Генеральний штаб абсолютно повністю виконує плани мобілізації на місяць, я не бачу необхідності, окрім в посиленій ефективності… І це не факт, тому що це ж не буде бригада з 20-річних хлопців, це ж нонсенс.

Вони виконують план, відповідно, потреби для зниження мобілізаційного віку немає.

Про те, що верхня планка віку має бути знижена, я особисто це говорила під час Комітету: давайте знижувати до 55 років і залишати 25−55 років. Бо немає критичного сенсу брати чоловіків віком 55−60 років. Дайте можливість служити тим, хто хоче, добровільно. Хтось хоче і після 60 років служити, люди хочуть зайти в штаби, або допомагати, або бути в ТРО чи в Нацгвардії, наприклад.

Тому це лишається лише як ідея, вона не є артикульована в жоден законопроєкт. Наскільки я знаю, раніше принаймні, президент, як верховний головнокомандувач, не підтримував таку ініціативу. Ми дуже довго мали дискусії про зниження віку до 25 років, ви також це пам’ятаєте.

Мені видається, що ми стоїмо в таких, знаєте, історично підсвідомих психологічних речах, коли є це обмеження 18−25 років. Ці речі мають свій початок набагато глибше, ніж ми собі думаємо. Моя позиція: що ми до цього не готові. Тим паче, Генеральний штаб і Міністерство оборони ([дивлячись] як вони пояснювали мобілізацію), вони до цього не готові.