Насильство під час війни. Як пережити травматичний досвід та де знайти безоплатну допомогу?

Поділитися:

unsplash

Насильство щодо цивільного населення — це той наслідок збройного конфлікту, якого неможливо уникнути в жодній війні. Війна провокує насильство, породжуючи реальність, в якій залякування, погрози, знущання, катування та будь-якого роду експлуатація стають інструментом сили і домінування загарбників на тимчасово захоплених територіях.

Російська армія систематично вдається до терору та чинить насильство над мирними жителями на тимчасово окупованих українських землях. Так, від початку повномасштабного вторгнення станом на 28 березня 2023 року Генпрокуратура зафіксувала 175 фактів вчинення сексуального насильства, пов’язаного з війною. І це лише ті випадки, в яких постраждалі готові говорити про те, що їм довелось пережити. Поки війна триває, це число зростає.

Одним з основних завдань зараз і після перемоги є ідентифікація та притягнення до відповідальності кожного воєнного злочинця. Але не менш важливо підтримувати постраждалих від насильства, які потребують комплексної допомоги.

Про те, яким є насильство під час війни, як пережити травматичний досвід і де шукати допомогу, розповідає психологиня «Центру допомоги врятованим» Катерина Шатковська.

З якими видами насильства зіштовхуються цивільні під час війни?

Психологи класифікують такі види насильства під час війни:

• психологічне насильство (тиск, вербальні та невербальні образи, маніпуляції);

• фізичне насильство (побиття, тортури, обмеження волі та свободи пересування, депортації);

• економічне насильство (мародерство, грабіж, обмеження доступу до житла чи їжі);

• сексуальне насильство (не тільки зґвалтування, але й будь-який примус інтимного характеру, навіть без фізичного проникнення). Неправомірне роздягання на блокпосту класифікується як сексуальне насильство, так само як примус до споглядання, аборту, вагітності, торкання тощо. Більш того, сама лише погроза сексуального насильства — це теж воєнний злочин, навіть якщо фізично її не втілили.

Важливо наголосити, що воєнні злочини не мають терміну давності. Постраждалі можуть звернутись за допомогою та вимагати правосуддя, скільки б часу не минуло з моменту скоєння злочину.

Що робити, якщо ви постраждали від насильства?

Головне у цій ситуації усвідомити, що людина, яка зазнала насильства, не винна у тому, що з нею трапилось. Усю відповідальність за злочинні дії несе виключно кривдник, а не постраждалі.

Наступний важливий крок — прислухатися до себе, відстежити тригери, які занурюють у тривожний стан, і спробувати зрозуміти свої відчуття, дати їм назву.

Фото: психологиня «Центру допомоги врятованим» Катерина Шатковська«Людину дуже часто стигматизують, вона губиться і відчуває, що на неї якось не так дивляться. Це погіршує проблему. Ми кажемо, що людина має ніби запакувати травматичний досвід у коробку, замотати скотчем, поставити його собі під ноги і встати на нього як на п’єдестал. Метафорично це дає людині зрозуміти, що вона цінна як особистість. Все, що з нею відбулося, має трансформуватися і стати її силою, а не недоліком», — розповідає психологиня «Центру допомоги врятованим» Катерина Шатковська.

Чому важливо вчасно звернутись по допомогу?

Люди, які постраждали від насильства, часто закриваються та уникають розмов про пережите. Вони можуть бути переконані, що їм ніхто не зможе допомогти, або соромляться зізнатись комусь, в якій ситуації опинились, бо можуть думати, що в цьому є і їхня провина. Але перший крок до подолання травматичного досвіду — це усвідомлення, що проблема існує і її треба вирішувати.

Дайджест головних новин Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю Фото: «Центр допомоги врятованим»

«Коли відбувається травма або певна травматична подія, [пам’ять людини] намагається цей неприємний досвід десь заховати, і травма не проживається. І потім людина [потрапляє] в нересурсний стан: вона не відчуває себе коханою, здоровою, нормальною, повноцінною», — коментує Катерина Шатковська. Вийти з такого стану та допрожити травматичні події допоможе психолог, який зможе надати необхідну підтримку.

Що таке травма свідка і як діяти в такій ситуації?

Коли людина стає свідком насильства (особливо сексуального), вона теж переживає травматичний досвід. У такій ситуації свідок на психологічному рівні може відчувати ті ж емоції, що і постраждала особа.

Фото: психологиня «Центру допомоги врятованим» Катерина Шатковська«Перше, що потрібно зробити — це відокремити себе від ситуації. Я — окремо, ситуація — окремо. І перетворитися на такого спостерігача, ніби це певне дійство в театрі або в кіно. Друге, що треба зробити, — це усвідомити свої думки з приводу цієї ситуації. Проговоріть собі: «Так, ця ситуація жахлива, але вона вже скінчилась», — радить психологиня Катерина Шатковська.

Знайти в собі сили та звернутись по допомогу після пережитого насильства буває вкрай важко, але дуже важливо не залишатись у таких ситуаціях наодинці та проговорити свій біль зі спеціалістом.

Якщо ви або ваші близькі виїхали з окупованої території та/чи постраждали від насильства, будь ласка, зверніться за безоплатною та фаховою допомогою:

Фото: «Центр допомоги врятованим»

• Офлайн: «Центр допомоги врятованим» — місце, де ви отримаєте першу юридичну консультацію, а також психологічну і кризову допомогу. Центри уже працюють в 11 містах: Києві, Львові, Запоріжжі, Дніпрі, Чернівцях, Мукачеві, Полтаві, Кропивницькому, Одесі, і ще два мобільних центри в Харкові та Херсоні.
• Онлайн: «Платформа допомоги врятованим» — на сайті розміщені контакти про сервіси, які надають необхідну допомогу та підтримку постраждалим під час війни.
• Телефоном: зверніться за номером 15−47. Соціальний працівник під час розмови проаналізує вашу потребу і зможе проконсультувати або направити вас до потрібного спеціаліста у «Центрі допомоги», суміжних центрах чи на «Платформі».

«Платформа» та центри допомоги врятованим створені за ініціативи Офісу Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, та за сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики та підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.