Нацгвардію України очолив героїчний захисник Бахмута з величезним досвідом у військах спецпризначення: хто такий Олександр Півненко
Поділитися:
У березні 2023 року, після двох з половиною місяців найважчих боїв у Бахмуті, Півненко отримав нагороду Героя України (Фото:Пресслужба МВС України)
8 липня стало відомо, що Володимир Зеленський призначив новим командувачем Національної гвардії України Олександра Півненка — Героя України, який з 2008 року служить у військах спецпризначення, а за час повномасштабного вторгнення відзначився винятковими результатами в боях за Харківську область і Бахмут — і як боєць, і як командир.
На посаді командувача Нацгвардії 37-річний полковник Олександр Півненко замінить 56-річного генерал-лейтенанта Юрія Лебедя, якого NV раніше включив у список 25 найвпливовіших військових України. Про це рішення Володимир Зеленський оголосив ввечері 8 липня у Львові, куди приїхав разом зі звільненими командирами оборони Маріуполя. Лебідь, який очолював Нацгвардію з 25 лютого 2022 року, «буде залишатися в Міністерстві внутрішніх справ», запевнив президент.
NV нагадує, що важливо знати про бойовий досвід і біографію Олександра Півненка, який останні місяці до призначення обіймав посаду начальника Східного територіального управління Нацгвардії.
15 років у «спецпризначенцях» і Нацгвардії
Олександр Півненко народився в сім’ї військового, виріс у місті Кривий Ріг, де закінчив Криворізький ліцей з посиленою фізичною підготовкою. Вищу освіту здобув у Харківському інституті танкових військ, згодом також в Національному університеті оборони України ім.Черняховського.
З 2008 року, за його власними словами — «у спецпризначенцях». Зокрема проходив службу в Окремому загоні спеціального призначення Омега Національної гвардії України в Києві. «Спецпризначенці виховуються роками. Характер їх теж проявляється. Коли вони тільки приходять — дуже багато крутих хлопців. Але боєць чи не боєць — визначається миттєво лише на війні, коли поруч прилетить», — відзначав Півненко у нещодавньому інтерв’ю порталу Ліга.
Він також служив у загоні спецпризначення та боротьби з тероризмом 1-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії України. Ця бригада була сформована вже після Революції гідності на базі розформованого спецпідрозділу Барс.
Саме це формування стало першою бригадою Національної гвардії, яка отримала важку бронетехніку й гаубичну артилерію. Згодом бригада брала участь у звільненні українських міст та сіл від під час проведення АТО на сході України від початку вторгнення РФ на Донбас у 2014 році.
Олександр Півненко також брав активну участь в АТО/ООС і переконаний, що ці роки добре підготували українських військових до подальшого повномасштабного вторгнення Росії.
Олександр Півненко / Фото: Пресслужба Східного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України
«24 лютого, коли росіяни заходили в Україну, вони за своїм рівнем відповідали рівню української армії зразка 2008−2010. Можливо, десантники підготовлені трохи краще. Але глобально російська армія не була готова до таких бойових дій. Її роками розкрадали», — нагадав Півненко в тій же розмові з Лігою.
«Ми ж з 2014 року, коли вони почали вклинюватись у Крим, Донецьку та Луганську області, отримали шанс підготуватись. Ми мали АТО, потім — ООС. На ротаційній основі підрозділи обкатувались там постійно. Так, війну, яку ми мали тоді, не зрівняти з Бахмутом. Але все одно ми отримали бойовий досвід. Тому зараз випереджаємо їх у розвитку», — впевнений український офіцер і новий командувач Нацгвардії України (НГУ), який з 2018 року служив Східному територіальному управлінні НГУ.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Герой оборони Харкова і Бахмута та контрнаступу на Харківщині
24 лютого 2022 року Олександр Півненко зустрів в Окремому загоні спеціального призначення Нацгвардії у Харкові. Вже до 11:00 ранку того дня його бійці вступили на об’їзній Харкова у свій перший бій великої війни з російською армією.
Нацгвардійці мали підтримати Сили оборони біля селища Циркуни. «Там були три танки, я мав їх своїми Буцефалами [українські БТР-4] підтримати, провести аеророзвідку, — згадував Півненко. — Їхали по об’їзній швидко, щоби встигнути. На Циркунівському перехресті уже стояла важка техніка. До взводу людей, Т-72, БМП, ЗУ-23, два МТ-ЛБ. Я думав — наші. Ми на швидкості наблизились до них впритул. Виявилося — росіяни. А ми, вважайте, просто приїхали до них на блокпост».
За словами Півненка, вже з 25−30 пострілів український БТР знищив російський танк, потім захисники Харкова знищили і БМП. «Росіяни почали тікати вздовж лісосмуги. По нашому БТРу також були влучання з РПГ, але він витримав. За нами одразу зайшли ЗСУ і спокійно вигнали решту ворогів», — розповів Півненко про вдалий супротив ворогу у вирішальні для Харкова години вторгнення.
Олександр Півненко отримує нагороду Героя України / Фото: Пресслужба ОП
Подальші пів року підзвітні йому підрозділи провели в обороні Харківської області. «Нашими задачами були розвідка БпЛА та ударно-штурмові дії. Іноді виконували паралельні задачі. Снайпери там, до речі, себе непогано показали, — розповідав Півненко. — Поки був командиром загону, я ще, бувало, працював безпосередньо в ударній групі. Ми брали участь у контрнаступі Сил оборони на Харківщині. Наш напрям був — Цупівка, Уди, Козача Лопань, Гоптівка».
Вирішальною запорукою успіху ЗСУ в контрнаступі на Харківщині Півненко називав той факт, що на цьому напрямку українським силам вдалося створити кількісну перевагу і завдяки прориву змусити росіян «втратити управління передньою лінією».
У цей період Півненка призначили командиром 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Згодом вона утримувала позиції в районі Торецька Донецької області, а потім понад два місяці брала участь у надзвичайно виснажливих боях за Бахмут. Від січня 2023 року підрозділ Півненка провів там 70 діб. «За тих умов — це дуже довго», — визнавав командир.
Саме його бригада була єдиною у Бахмуті, в якій були строковики. До того ж, за словами Півненка, їм довелося потрапити «на оці „найвеселіші“ дні, коли Вагнер повними силами намагався оволодіти східними і північними околицями міста». Однак Півненко зумів навіть в таких умовах мотивувати своїх бійців, що захищали східні околиці Бахмута — аж поки «вагнера» почали закінчуватися”.
Крім того, саме підлеглі Півненка збили в районі Бахмута щонайменше шість одиниць російської авіації: два Су-24, два Су-25 і два вертольоти Мі-24, а ще раз — підбили Су-24, на якому літав Євген Пригожин, хоча тому літаку вдалося вціліти.
Через кілька днів після того, як підрозділ Півненка нарешті вивели з Бахмута і він повернувся у Харків, офіцера викликали в Київ — отримати нагороду Героя України. Наприкінці березня Володимир Зеленський вручив йому Золоту зірку Героя біля монумента Батьківщина-мати, під час випуску курсантів Національної академії Національної гвардії.
«Думаю, мені це звання дали за те, що я вклав багато сил і здоров’я у формування різних підрозділів Національної гвардії. І за те, що всі поставлені задачі я виконую із максимальною ефективністю. Це не за якусь одну подію. Це — за цілу низку вчинків», — підкреслював Півненко.
Тоді ж міністр внутрішніх справ Ігор Клименко призначив Олександра Півненка начальником Східного територіального управління Нацгвардії. «От це для мене була велика новина. Я не хотів іти з бригади. Бригада — це серйозний організм, управляти яким цікаво і дуже важко. На новій посаді я вирішую важливі організаційні адміністративні питання. Але вже не піду воювати і командувати підрозділами», — порівнював свій новий статус Півненко.
8 липня 2023 року він отримав ще більш відповідальну посаду і віднині керуватиме всією Національною гвардією України.
Окрім Героя України, Олександр Півненко має також ордени За мужність II і III ступенів.
Про ворога, командирів і війну: три цитати Олександра Півненка
Ось ще кілька важливих цитат з інтерв’ю Півненка порталу Ліга, яке він дав за кілька тижнів до призначення керівником Нацгвардії.
Роль командира: «Особисто мені емоційно складніше бути командиром. Я бійцем був багато років. На війні ти як боєць відповідаєш лише за себе і за свої знання. Тобі поставили задачу — ти її виконуєш. І ні за що не переживаєш. Коли командуєш, від твоїх рішень багато залежить. Чи людина залишиться живою, чи ні. Чи втратиш ти позиції, чи не втратиш. Командир має не просто користуватись повагою та авторитетом. Він повинен відчувати всі нотки настрою у людей, щоби їх вирівняти. Він має „запалювати“ бійців. А це можливо тільки підтримкою та роботою».
Ворог: «Росіяни дуже непогано вміють оборонятися. […] Не можна казати, що в армії противника всі ідіоти. Ні, там є нормальні військовослужбовці. Вони теж навчаються. І зараз перебудовують тактику. Особливо — терористи з ПВК Вагнера. Їх вчать люди з ГРУ».
Війна з Росією: «Це в мене вже багато емоцій вигоріло, я з 2008 року у спецпризначенцях. Та й то, вже вважаю, що час закінчувати з цими росіянами, бо скільки ж можна. Ми ж розуміємо, що якщо ми не зробимо те, що повинні зробити, то вони прийдуть, просто нас всіх „кінчать“ — або в тюрмі, або одразу порозстрілюють. Гратися з нами не будуть. Тому вже треба йти до кінця. Давати їм перепочинок не можна, інакше вони через три роки підуть на новий штурм. Неважливо, буде там хазяїном Путін чи хтось інший».
Редактор: Інна Семенова
