«Не все так прекрасно у Московії». Заступник глави ГУР МО — про те, чого найбільше боїться Кремль і як змінюється протестний потенціал у РФ

Поділитися:

Скібіцький: Завдання «СВО» Росія не виконала, Путін переніс їх на 2024 рік (Фото:Сергій Канциренко / NV)

Автор: Віталій Сич

Режим Володимира Путіна, що спирається на силовий ресурс, досі стабільний; критичної маси населення, яка б виступала за зупинку війни, у країні-агресорі немає. Утім, дані соціології та інформація розвідки дають підстави вважати, що «спеціальна воєнна операція» нині зовсім не є найважливішим питанням для росіян. Про це говорили з заступником глави Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадимом Скібіцьким.

Розмова відбулася в межах великого щорічного заходу NV Україна та світ попереду 2024.

— Ми бачимо, скільки втрачає Росія людей під Авдіївкою, на інших напрямках, іноді десь тисячу людей на день. Я чув від нашого військового, що 25 тисяч росіян загинули на Донбасі за останні два місяці. Мені здається, це просто шалена цифра. І питання до вас: як ви бачите спроможність Росії залучати і готувати ще людей для таких м’ясних штурмів? Зрозуміло, що це велика країна з невисокою вартістю життя. Але чи є спроможність у росіян формувати нові загони? І чи вони близькі до межі?

— Дуже слушне запитання, якраз тому, що воно пов’язане з активністю дій російських угруповань по всій лінії фронту. І ми маємо підтверджену розвідінформацію, що кожного дня Російська Федерація здатна призивати до збройних сил, за різними підрахунками і різними способами — рекрутуванням, мобілізацією, десь 1000−1200 осіб. Якщо говорити, куди вони йдуть, то більшість із них йде саме на поповнення тих щоденних втрат, які несе російський агресор. А взагалі росіяни намагаються підтримувати рівень укомплектованості свого угруповання, бойових частин, які перебувають на лінії зіткнення, на рівні 92−95% для того, щоб зберігати темп наступу.

https://www.youtube.com/watch?v=8XjG7HeeNp8&t=1772s

— Якщо вони 1000 втрачають на добу, то вони 1000 і можуть поповнювати наразі?

— Не просто можуть, а це вони здійснюють. У щоденних доповідях саме йде цифра, скільки прибуло за добу до збройних сил Росії. На жаль, мобілізаційний ресурс великий — як навчений, підготовлений, так і не дуже. На сьогодні Російська Федерація справляється, не проводячи другу потужну хвилю мобілізації, щоб і поповнювати свої втрати, і по можливості підтримувати оперативні резерви, які розгорнуті на наших тимчасово окупованих територіях.

— Отже, поки що в них така можливість зберігається без оголошення загальної мобілізації?

— Зараз нагальної потреби для загальної мобілізації в Російській Федерації немає. Одним із чинників цього, мабуть, слугує підготовка до президентських виборів в Росії. Тому що в будь-якому випадку Путін не хоче, щоб процес мобілізації впливав на так звану передвиборчу кампанію.

Фото: Сергій Канциренко / NV Фото: Сергій Канциренко / NV

До речі, хочу сказати, що, незважаючи на все, протестний потенціал, протестний настрій в Російській Федерації щодо мобілізації зростає. Якщо ми відзначали десь на початку цього року, в січні-лютому, що 60% населення виступало проти мобілізаційних примусових заходів, то станом на грудень — уже 69%. Це ще не є ознакою того, що будуть протести, але такі настрої в російському суспільстві вже існують.

— Я прочитав колонку вашого колеги й командира Кирила Буданова у новому номері журналу NV. І він там зазначає, що політична система Росії перебуває у стані прихованої турбулентності. Притомні російські політологи (такі ще є) кажуть, що частка відвертих прихильників війни впала до 10−12% в Росії. І це разюча зміна порівняно з тим, що було ще рік тому. Як ви вважаєте, що саме впливає на настрої в Росії найбільше? І чи є в нас можливості нарощувати це невдоволення і зробити так, щоб ця прихована турбулентність стала відкритою?

— Знаєте, взагалі соціологічна картина в Російській Федерації неоднозначна. Є так звані офіційні статистичні дані, які оприлюднюють російські засоби масової інформації, є реальна картина. На сьогодні режим Путіна доволі стабільний. Він контролює всі процеси, які відбуваються в країні. Однак дія міжнародних санкцій, ізоляція бізнесу, причому великого бізнесу, впливають на настрої, які є зокрема в оточенні Путіна. Особливо цікавий показник, який я відмічаю на сьогодні: незважаючи на те, що в Російській Федерації всі розуміють, що йде «спеціальна воєнна операція», як не дивно, 42% населення зараз на перше місце ставить проблемні питання свого життя. Це ціни, це заробітна плата, і тільки 31% говорить про те, що «спеціальна воєнна операція» впливає на рівень життя. Таким чином ми бачимо, що навіть цей соціальний, економічний показник свідчить про те, що не так все прекрасно на території Московії, як про це говорить режим Путіна.

— До речі, мене давно цікавило, як отримувати інформацію більш-менш адекватно з Росії, бо зрозуміло, що там нема вільних медіа, нема чесних соцопитувань. Люди не можуть щиро відповідати на запитання, мені здається. Чи є у вас якісь способи, як можна міряти середній градус по палаті і серед суспільства, і серед російського істеблішменту? На що можна орієнтуватися взагалі в країні, де все викривлене?

— Дійсно, це робити складно, бо якщо, як кажуть, піти в лоб, ти не візьмеш правдивої інформації. Всі найбільш важливі дані, особливо, наприклад, щодо втрат, мають відповідні грифи таємності. Але ми працюємо, використовуємо всі джерела, які має на сьогодні українська розвідка.

Фото: Сергій Канциренко / NV Фото: Сергій Канциренко / NV Фото: Сергій Канциренко / NV

По-перше, один із потужних елементів, як не дивно, це моніторинг відкритих джерел, моніторинг соціальних мереж. Якщо відкрито в Росії не можна говорити, то через соціальні мережі, через місцеві засоби масової інформації такі дані можна знайти. Але знову ж таки, дуже потужна цензура. Крім того, ми використовуємо інші методи для того, щоб і проаналізувати, і спрогнозувати розвиток ситуації на території Росії. Це складно, але реальна картина відповідає і нашим даним, і даним наших партнерів.

— Я до війни довіряв даним Левада-Центру, там були відносно чесні люди. Але зараз я не довіряю жодному соцопитуванню, яке оголошується в Росії. Бо, зрозуміло, якщо вони це оголосили, то це проконтрольовано. Не знаю, на що взагалі можна опиратися. Ви російським соцопитуванням довіряєте, чи, як ви сказали, більше соцмережі моніторите? Але ж це тоді фрагментарна інформація, і з неї складно зібрати, мені здається, цілісну картину, які насправді настрої? Чи можливо?

— Необхідно аналізувати всю інформацію, яка є. Той самий Левада-Центр зокрема. Є офіційні дані, а є методика, яка дозволяє нам реально оцінити ситуацію. Будь-яка інформація повинна накопичуватися, аналізуватися, і тоді ми прийдемо до реальної картини, до реального результату.

— Я бачив, наприклад, за даними Росстату, інфляція — одна цифра. А потім у вибірку взяли більше продуктів і з’ясували, що інфляція насправді втричі вища в Росії, ніж Росстат показує.

— Наведу дуже простий приклад. Керівник Росії на своїй пресконференції сказав, що є суттєве економічне зростання в Російській Федерації. Але давайте проаналізуємо, куди зараз ідуть гроші. Всі гроші зараз ідуть в оборонно-промисловий комплекс. Вони намагаються наростити виробництво озброєння, військової техніки. Це бюджетні кошти. Кажуть, є приріст, але він не йде на соціальну сферу, він не йде на розвиток цивільного виробництва. Він йде на війну. Просто закопуються ці гроші на нашій території, на нашій землі.

— До речі, чи є компетенцією ГУР прораховувати, на який час росіянам вистачить грошей з огляду на те, яка в них динаміка доходів і які в них видатки на війну? Чи ГУР цим не займається?

— Ми аналізуємо все. Звісно, як воєнна розвідка ми більше уваги на сьогодні приділяємо тому, скільки вони можуть виробляти озброєння, військової техніки, які в них запаси, і взагалі — який воєнний потенціал Російської Федерації на сьогодні, щоб спрогнозувати подальші дії, і, відповідно, які необхідно нам розвивати спроможності для захисту держави і відбиття агресії.

— Тоді давайте про це поговоримо. Я читав багато аналітичних статей наприкінці минулого року, зокрема від незалежних російських журналістів, які втекли з Росії, про те, що в росіян скоро закінчиться ресурс артилерійських стволів і в них будуть проблеми з залізом навіть. Не схоже, що це сталося. Але чи це ще може статися? Як ви оцінюєте їхню можливість підтримувати настільки інтенсивні бойові дії протягом наступного року? Маю на увазі з власним виробництвом, бо його ресурс обмежений, я так розумію.

Фото: Сергій Канциренко / NV

— Відповідь на першу частину запитання: сталося чи не сталося? Сталося! Тому що ті ж самі стволи до артилерійських систем вони замовляють навіть в Ірану. Це теж показник того, що потужностей російського оборонно-промислового комплексу не вистачає.

Читайте також: Іван Преображенський Росіяни різко виступили проти війни. Що відбувається в оточенні Путіна

Наступне питання — боєприпаси. По суті, вони виконали в цьому році державне оборонне замовлення по боєприпасах калібру 122−152 міліметра. Тим не менш, в них дефіцит склав порядка 500 тисяч боєприпасів. Чи здатні вони наростити обсяги виробництва нового озброєння? На сьогодні це для них проблема. По-перше, це кадри. По-друге, це необхідність розгортання додаткових ліній виробництва — як боєприпасів, так і озброєння, зокрема високоточного. І третя проблема — це ресурс, який необхідно перевести з цивільної економіки. Наприклад, той самий Уралвагонзавод. Це значить — не випускати цивільну продукцію, а випускати військову. Чи здатна зробити це Російська Федерація? Вони намагаються зараз перевести всю свою економіку на військовий лад. Але це загроза того, що розвитку економіки Росії, який вони прогнозують, просто не буде.

— Багато з нас подивилися пресконференцію Путіна. І виглядає так (чи він хоче, щоб так виглядало), що його цілі не змінилися. А що має статися, на ваш погляд, щоб Кремль захотів закінчення війни? Дехто в керівництві Генштабу, я розмовляв з ними, вважає, що це має бути перенесення дій на територію Криму. Тоді це буде дуже чутливо для Кремля. Чи ви з цим погоджуєтесь? Чи, може, є якісь інші варіанти?

— Перенесення і взагалі проведення бойових дій на території Криму однозначно впливатиме на хід бойових дій на інших напрямках і на інших фронтах. Чому? Тому що Крим — це на сьогодні транзитна зона для постачання озброєння, боєприпасів, особового складу з території Росії в наші південні регіони — Херсонська, Запорізька області. По-друге, базування Чорноморського флоту. Хоч ми його, по суті, ізолювали і зараз Чорноморський флот діє в основному тільки в східній частині Чорного моря, але він залишається потужним. Зокрема є загроза нанесення ракетних ударів, патрулювання у всій акваторії Чорного моря.

Але цілі, які ставив перед собою Путін щодо проведення «спеціальної воєнної операції», не досягнуті. Ані в 2022 році, ані в 2023-му. Він їх просто переносить на наступний рік. Нагадаю: перша стратегічна мета, яка була заявлена офіційно Кремлем, — це повна окупація Луганської та Донецької областей, вихід на адміністративні кордони цих областей. На сьогодні цього немає. Ми розуміємо, що в будь-якому випадку, крім цього, буде завдання утримання тимчасово окупованих територій. І вони цього не приховують. Через це будь-які дії по звільненню наших територій — чи це південь України, чи це Кримський півострів — є нашим завданням. Наша стратегічна задача — повернути окуповані території під наш контроль.

— А як ви бачите майбутнє Росії? Агресивна, експансіоністська держава — це єдиний можливий шлях її розвитку? Яким має бути головний елемент стримування Росії для України?

— По-перше, політика. Це говорять і результати досліджень. 79% населення РФ підтримують дії Кремля. Це офіційні дані. Неофіційні — 40% виступають за продовження і «спеціальної воєнної операції», і взагалі за продовження війни. Однак режим стійкий, він контролює країну. Створено потужний силовий блок, і взагалі поліцейський, контррозвідувальний режим дозволяє зберігати той політичний курс, який на сьогодні має Російська Федерація. Чого більше за все вони бояться? Дуже просто: двох речей. Перше — це зміна режиму в Москві. І друге — це фрагментація або розпад Російської Федерації. Відповідно, їм необхідно проводити таку політику, яка є на сьогодні.

— А ми цього не боїмося — фрагментації Російської Федерації. Як ви думаєте, широкий загал в Росії знає про масштаб втрат у так званій спеціальній воєнній операції? Що це чи 300 тисяч людей, чи щонайменше 150 тисяч людей, як британська розвідка каже. Там розповсюджують цю інформацію?

— Я вже сказав, що вийшло на перше місце в соцопитуванні. Ціни, рівень життя і зарплата. І тільки на другому місці «спеціальна воєнна операція», отже і втрати. Таким чином можна зробити висновок: поки що немає критичної маси, яка буде говорити про те, що Росія несе колосальні втрати і необхідно зупиняти війну. Хоча цей процес, число тих, хто виступає на сьогодні за припинення «спеціальної воєнної операції», зростає. І зростає з кожним місяцем десь на три-п’ять відсотків.

21 грудня відбувся великий івент NV Україна та світ попереду 2024. У рамках декількох дискусійних панелей та публічних інтерв’ю говорили про те, які драматичні виклики виринуть перед нами, до чого готуватися, чого чекати Україні та світу від 2024 року?

Фото: Сергій Канциренко / NV

Серед спікерів: віцепрем’єр-міністерка Ольга Стефанішина, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, співвласник Нова Пошта Вячеслав Климов, президент Київстар Олександр Комаров, голова правління ПриватБанку Герхард Бьош, виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук, полковник СБУ Роман Костенко та інші.

Дискусії модерували головний редактор проєкту NV Віталій Сич, інвестбанкір Сергій Фурса, ведучий Radio NV Дмитро Тузов.

Напередодні побачив світ однойменний спецвипуск NV за ексклюзивною ліцензією британського видання The Economist.

Фото: NV