Ніби інша війна. Хто та як зупинив і почав знищувати прорив окупантів під Добропіллям — ексклюзив NV
Місто Добропілля на Донеччині (на фото) у серпні опинилося у фокусі уваги через різке просування до нього росіян (Фото: Сергій Окунєв / NV)
Автор: Сергій Окунєв
11 серпня українській інформпростір вибухнув новиною про швидке та глибоке просування росіян в бік міста Добропілля, що на Донеччині. Майже одразу цю подію почали називати «прорив», і ці події стали чи не найбільш обговорюваною темою щодо фронту. NV дізнався, що відбувається навколо Добропілля прямо зараз.
Перші кілька діб інформація з нового, Добропільського напрямку була суперечливою. Проте майже одразу стало зрозуміло, що Сили оборони планують швидко та масштабно відповідати окупантам на ділянці їхнього «прориву», яке у Генштабі ЗСУ офіційно називали «просоченням» ворога.
Журналіст NV Сергій Окунєв побував в Добропіллі та навколо, побачив бойову роботу підрозділів, що були задіяні в контрударах, поспілкувався з солдатами та офіцерами і дізнався, що відбувалося під Добропіллям, як українські захисники відреагували на «прорив» та які успіхи Сили оборони мають на цій ділянці зараз.
*Від редакції: У цьому матеріалі багато разів використовується термін «прорив». З військової точки зору цей термін має конкретні ознаки, опис та критерії, яким події на Добропільському напрямку відповідають не в усьому. Проте, окрім формального військового терміну, існує і повсякденне розповсюджене використання цього слова. Майже усі військовослужбовці, з ким вдалося спілкуватися журналісту NV, називали події під Добропіллям «проривом». Тож у матеріалі цей термін використовується не як офіційний, а як розмовна оцінка та спрощений опис ситуації. Українське командування, згідно з офіційними трактуваннями та визначеними, заперечує існування прориву під Добропіллям.
Події в серпні 2025 року багато кого шокували саме швидкістю просування ворога. Якщо довіряти інформації авторитетного OSINT-проєкта DeepState, ворог зробив «клин» на вузькій ділянці фронту та подолав близько 15 кілометрів лише за 2−3 доби. Багато аналітиків — зокрема іноземних — підкреслювали, що подібних темпів просування росіян не спостерігалося чи не з 2022 року.
Окупанти просунулися малими групами, рухаючись здебільшого в обхід великих населених пунктів. Однак у момент максимальної кризи на цій ділянці, судячи з даних OSINT-аналітиків, ворогу вдалося — хай і поодинокими групами та на вузькому відрізку — взяти під вогневий контроль трасу Добропілля-Краматорськ, а також навіть досягнути деяких частин величезної смуги нових фортифікаційних споруд, яка має неофіційну назву «Новий Донбас». Ще за кілька днів до того ця смуга вважалася глибоко тиловою.
Варто зауважити, що фіксація невеликих груп ворога в тих чи інших населених пунктах, на трасі або на ділянках «Нового Донбасу» ще не означає, що ворог повноцінно контролював ці місця. В перші дні «прориву» окупанти, дійсно, у багатьох випадках діяли хаотично, дезорганізовано, без належного забезпечення та без підтримки технікою чи навіть дронами. Офіційні спікери оперативно-стратегічного угруповання військ Дніпро, в зоні відповідальності якого відбулися події, стверджували, що ворог не взяв під контроль ті території, які позначили на своїх мапах OSINT-проєкти.
«Треба розуміти, що це малі групи по декілька осіб. Їхня присутність фіксується, і тому на мапах з відкритих джерел здається, що „ось, о Боже, росіяни просунулися на 12 кілометрів в глибину української території“. Але треба розуміти, що мова не йде про те, що вони взяли цю територію під контроль. Мова йде про те, що туди пробралась мала група росіян у кількості десь 5−10 осіб. І це абсолютно не так, як воно виглядає на мапі. Це не так, що вони взяли під контроль увесь той шлях, який вони пройшли», — зазначав 12 серпня речник ОСУВ Дніпро підполковник Віктор Трегубов.
Так чи інакше, одразу було очевидно: вирішальними стануть наступні кілька днів. Якщо ворогу вдасться малими групами закріпитися на певних ділянках, налагодити забезпечення та організувати розвідку та удари дронами, то ситуація може значно погіршитися.
Саме тоді на цю ділянку вирушали одні з найбільш боєздатних підрозділів українського війська.
«Це ніби інша війна». Як 93-тя бригада швидко «зрізала» значну частину виступу та яких ще успіхів змогла досягти
У момент, коли стало відомо про кризу оборони під Добропіллям, однією з «пожежних команд» стала частина 93-ї окремої механізованої бригади Холодний Яр. У короткі строки бригада, що знаходилася на іншій ділянці Донеччини, мала сформувати максимально боєздатну групу, яка змогла б швидко та ефективно не тільки зупинити, а і знищити ворога на місці його локального прориву. Як стало відомо згодом, в цю «пожежну команду» увійшли розвідники, танкісти, група снайперів, оператори дронів та підрозділ наземних роботизованих комплексів.
«Можливо хтось уявляє, що тут війна як у фільмах: з одного боку армія з кількох тисяч людей, з іншого боку армія з кількох тисяч. Але насправді конкретно в цьому випадку була робота для невеликої кількості дуже якісно підготовлених та досвідчених груп, які мали швидко та злагоджено провести зачистку, а далі зачищені ділянки займуть постійні підрозділи», — розказує про задум снайпер на позивний Циган, що брав участь в зачистках однієї з ділянок під Добропіллям.
З дуже активним розвитком дронів, розвідувальних систем та FPV робота снайперів на фронті останнім часом стала нібито непомітною. Проте Циган та інші військовослужбовці, які брали участь в зачистках кажуть, що операція під Добропіллям подекуди виглядала як «інша війна».
Справа у тому, що досягнувши швидкого просування в перші дні (чи скоріше навіть за першу добу) наступу в бік Добропілля, ворог не забезпечив своєму угрупованню належної підтримки. Поки передові групи змогли проникнути чи не на 15 кілометрів вглибину, їхнє командування не змогло організувати логістику, повітряну розвідку, підтримку штурмовиків FPV-дронами та забезпечення їх навіть стабільним зв’язком.
Це призвело до того, що українські підрозділи, які брали участь у зачистках, могли вперше за довгий час активно застосовувати бронетехніку, снайперів, розвідників-піхотинців, що показували себе вкрай ефективно.
20 серпня 93-та бригада на власних ресурсах опублікувала кадри роботи танків, що скоріше нагадували відео боїв 2022 року. Танки «холодноярців» увірвалися в село Веселе, — один з населених пунктів, що позначався як окупований на ділянці прориву під Добропіллям. Вони вели вогонь по спорудах, де укривалися окупанти, фактично впритул, здійснюючи постріл іноді менше ніж за 10 метрів від цілі. Подібного застосування бронетехніки, та ще й кількох одиниць, складно пригадати на інших, більш стабільних ділянках фронту, де у повітрі панують українські та російські FPV-дрони.
«Під час цих дій важливо не тільки те, що ми взяли це село, а ще те, що взяли його без єдиної втрати. Там було не так багато людей задіяно з наших підрозділів, і без єдиної втрати. Це на сьогоднішній час максимально ефективне, що ми могли зробити», — розповідає один з танкістів екіпажу Змія 93-ї ОМБр.
NV не розголошує деталі, проте відомо, що не лише підрозділи 93-ї бригади, але й кілька інших з’єднань, що брали участь в стабілізаційних діях, також або не мали втрат, або вони були дуже незначними. При цьому військовим довелося проводити локальні контрнаступальні дії, які зазвичай можуть супроводжуватися більшою кількістю поранених чи загиблих. Коефіцієнт втрат «холодноярців» до ворогів є таким, що констатує фактичний розгром угруповань ворога.
«У перший день я фактично знаходився на вогневій позиції безперервно близько доби. Звісно, це не як у кіно, коли я не можу геть порухатися і маю 24 години дивитися в приціл. Ні, це працює трохи не так. Але перша доба, особливо коли вже заходили наші розвідники, я був максимально зосереджений та готовий. Я зайняв позицію на горищі одного з будинків, і фактично один „перекривав“, тримав під контролем значну частину села, — розповідає про свою роботу снайпер Циган. – Огляд та простріл був хороший. В один з моментів, коли ворог намагався чи тікати, чи переміщуватися, я побачив це та знищив цього ворога. Це менше однієї секунди. Побачив рух, приглядівся, переконався, що це саме ворог, зробив постріл, зафіксував знищення. На все — менше однієї секунди».
Циган зізнається, що коли прийшла команда переміститися на Добропільський напрямок, він не до кінця розумів масштаб подій, сподіваючись, що бойова робота буде тривати близько доби. Насправді лише Цигану довелося брати участь в бойових діях на цій ділянці значно довше.
«Цей прорив, з одного боку, дуже глибокий. Вони просто пішли, а потім не знали, що робити. Їх заманили в цей чи капкан, чи мішок і вони не знали, що далі робити. І якраз в цей момент мішечок цей закрився, і все було дуже швидко», — каже танкіст Холодного Яру.
Крім зачистки та знищення окупантів, бійці 93-ї бригади мали ще й додатковий успіх — поповнення обмінного фонду. Деякі вороги, що опинилися віч-на-віч з вкрай високопідготовленими розвідниками «холодноярців», встигли здатися в полон.
«Добропілля? Я не знаю, що це». Що про прорив думає полонений російський окупант
Коли стало відомо, що ворогу не вдається розвинути успіх під Добропіллям, а Сили оборони почали повертати втрачені позиції, російські пропагандисти та Z-блогери почали просувати теорію про те, що російські військові не мали на меті закріплюватися на ділянці цього прориву. Нібито вглиб позицій Сил оборони зайшов російський «спецназ», який виконав свої задачі та заплановано залишив ці ділянки.
Ймовірно, 22-річний росіянин Кирило Бекер не зможе погодитися зі своїми співвітчизниками. Він прийняв рішення доєднатися до російської армії у 2025 році, мав відношення на тилову посаду у військовій частині, де служить його брат, але після підписання контракту миттєво опинився в штурмовому загоні.
«Військкомат сказав, що якщо у мене є відношення від військової частини, то я буду направлений саме туди. Але коли я вже підписав контракт — нас звезли в табір у Криму. Певний час ми жили у наметах. А потім нас купили штурмовики. Що це означає? Приїхали представники штурмових підрозділів, нас вишикували на плацу й оголосили, що певний список людей буде переведений в ці підрозділи, бо нас купили. Відмовитися не було можливості, відмови не приймалися», — розказує Кирило на позивний Монах про свій шлях у російському війську.
Згодом чоловік опинився саме на Добропільському напрямку та одним з перших здійснював просочування вглиб оборони ЗСУ. Проте він не лише не знав своєї задачі, а навіть не знав, біля якого населеного пункту знаходиться.
«Добропілля? Я не знаю, що це. Нам дали задачу, що треба буде закріпитися в будинку. Сказали, що треба рухатися вперед, а зверху нас буде корегувати „мавік“. Ми рухалися просто вперед, ми не знали, де позиції, де українці, які це населені пункти», — стверджує окупант.
За його словами, команди їм передавали по рації. «Нам казали: попереду поле, треба обійти таким то шляхом. Так ми зайшли в село, я не знаю, що це було за село. Там не було взагалі нікого, цивільних, військових — нікого не було. Село на дві вулиці. Ми зайняли там будинок. Ми мали доповідати все, що бачимо чи чуємо, та потім чекати на команду. Поки — доповідати переміщення української техніки, слідкувати за „виходами“ [точками звідки здійснюються постріли української артилерії] і чекати», — розповів полонений росіянин.
Чоловік не міг пояснити ані власних задач, ані подальших дій, ані загального розуміння задуму його командування. Він каже, що провів в будинку три доби, втратив зв’язок з командуванням, а запаси почали вичерпуватися. У цей момент в село зайшли розвідники Холодного Яру, які одразу ж почали перевірку будинку, де знаходився Монах та інші члени його групи.
«Вони [українські військові] виглядали зовсім інакше. Спорядження, те як вони діяли, переміщувалися… Було зрозуміло, що вони добре знають, що вони роблять. Ми зрозуміли, що не зможемо ніяк чинити опір чи тікати. Тому ми склали зброю та здалися в полон. До нас, по суті, добре поставилися. Мене не били, дали мені їжу та воду, а у нас з цим були проблеми вже. Раніше нам розказували, що якщо нас заберуть в полон, то будуть страшно знущатися, катувати. Але зараз нічого такого не було», — визнав росіянин.
Кирило Бекер каже, що відчуває себе обманутим, оскільки спочатку його примусово залучили до штурмів, попри обіцянку тилової посади, а потім кинули без команд та підтримки в невідомому йому селі під Добропіллям. Також Кирило стверджує, що нічого не знає про загальний стан справ на фронті. За його словами, він ніколи не бачив мапу Донецької области. Водночас окупант каже, що хотів би повернутися додому в рамках обмінів військовополонених.
Фактично, Бекер, сам того не знаючи, виконував одну з функцій диверсійно-розвідувальної групи. У нього не було задачі безпосередньо штурмувати позиції ЗСУ. За його словами він не робив жодного бойового пострілу за час служби, лише тренувався на полігонах.
Групи ворога вже давно та на різних ділянках намагаються просочуватися в глибокий тил Сил оборони, після чого збирати інформацію, вести розвідку та накопичуватися. Коли в тилу раптом з’являється вже дві чи три подібні групи ворога, то вони можуть намагатися атакувати тилові позиції ЗСУ.
На Добропільському напрямку проблема ДРГ дійсно є гострою.
«Тривалий час про нас взагалі не можна було розказувати в ЗМІ». Як спецпризначенці Омега борються з російськими ДРГ
Загін особливого призначення Омега був заснований ще у 2003 році, проте з часів початку російської агресії сильно змінив свою діяльність. Один з командирів Омеги каже журналісту NV, що тривалий час про діяльність загонів загалом не розповідали в ЗМІ, оскільки Омега бере участь в надскладних та подекуди таємних операціях.
Загони Омеги не мають у своєму складі тисяч військовослужбовців, десятків танків чи гармат. Це спецпризначенці – універсальні солдати, що можуть виконувати задачі на землі, в повітрі та на воді. Після початку нової хвилі загострення на Донеччині один із загонів вирушив на стабілізаційні дії.
Зі слів Фокса, критично важливим було налагодити роботу та дати посилений результат в перші дні, коли його підлеглі заступили на нову ділянку. Далі робота набувала більш стабільного та планового характеру. Фокс також каже, що ця операція під Добропіллям була складною, але не найскладнішою, в якій брав участь спецпризначенець.
«Яка була найбільш складна? Про це поки не можна говорити» — загадково посміхається командир.
Фокс також згадує загрозу від російських ДРГ. Він каже що саме в контексті його підлеглих ця загроза не була критичною, зокрема завдяки злагодженим діям. Проте загалом загроза російських диверсійно-розвідувальних груп в тилу дійсно є значною.
Журналіст NV Сергій Окунєв за весь час війни ще ніколи не чув стільки згадок, чуток чи розмов про діяльність ДРГ, як це було в серпні на Добропільському та Покровському напрямках. Дуже часто розповіді про ДРГ можуть бути помилковою інформацією, а в умовах поганих новин на фронті чутки розповсюджуються набагато швидше, та обростають все більшою кількістю сумнівних подробиць. Проте, російські ДРГ, беззаперечно, дійсно активно діяли навколо місця прориву під Добропіллям та подекуди створювали значні проблеми для підрозділів Сил оборони на різних ділянках Донеччини.
Для протидії ДРГ саме в Омеги були зібрані невеличкі, але максимально підготовлені підрозділи. Один з бійців, який має боротися з російськими ДРГ та захищати позиції побратимів від їхнього просочення, стверджує, що не завжди активність ворога в тилу є саме свідомою діяльністю ДРГ.
«Іноді бувають ситуації, особливо коли фронт почав рухатися, що поодинокі групи, буквально 2−3 окупанти, можуть зайти вглиб, а потім просто заблукати, та помилково вийти на наші позиції. Але це мова про позиції, які знаходяться за лічені кілометри від фронту, ми не говоримо про глибокий тил», — каже один з бійців «Омеги» на позивний Буржуй.
Він пояснює, як це бачать українські підрозділи: «На нашу тилову позицію, наприклад дронщиків, вийшла група окупантів та почала стрілянину. Значить це ДРГ, яка провела таку спецоперацію. Але це не завжди так».
Буржуй є бійцем групи вогневої підтримки, яка загалом має знаходитися дуже близько від лінії бойового зіткнення, та підтримувати піхоту з важкого озброєння — наприклад, автоматичних гранатометних систем чи подібних засобів. Проте, як підкреслює один з командирів загону Омеги особливістю спецпризначенців є те, що бійці мають таку підготовку, яка дозволяє за потреби швидко змінити свій профіль. Враховуючи ситуацію з активністю ДРГ, командири створили кілька груп оперативного призначення, які мають протидіяти диверсантам. В одній з цих груп опинився Буржуй.
«Це певний комплекс заходів. Ми вставляємо спостережні пункти, пункти, звідки ми можемо реагувати на загрозу. Якщо з’являється інформація про підозрілі групи, про якесь пересування невідомих груп, то ми вже маємо звідки та як вирушити, і вже ситуацію взяти під контроль. Також, звісно, працюємо у співпраці з аеророзвідкою, які можуть дізнаватися про пересування невідомих груп чи вже однозначно груп ворога. Наша підготовка дозволяє в цьому випадку вступати вже в безпосередній бій, якщо є така необхідність», — пояснює свою роботу Буржуй.
Водночас усі обізнані співрозмовники NV на цій ділянці підкреслюють, що становище тих підрозділів окупантів, які ще залишаються в точках прориву, вкрай скрутне. Ворогу останнім часом вдалося покращити роботу своїх дронів на Добропільському напрямку, але ця робота ще далека від ідеалу. Подекуди росіяни намагаються — в буквальному сенсі «на собі» — занести вглиб ретранслятори, засоби зв’язку та інші прилади для покращення роботи дронів, але цих «кур’єрів» також знищують Сили оборони. Також продовжуються критичні проблеми із забезпеченням, окупанти мають проблеми як з водою та їжею, так і з боєкомплектом, зв’язком та іншими.
30 серпня речник оперативно-стратегічного угруповання військ Дніпро Віктор Трегубов заявив, що окупанти знаходяться в оточенні.
«Принаймні зараз російські підрозділи, що пішли безпосередньо до Добропілля, ці „клішні краба“ були відрізані та в оточенні. Тому їм там бути ще недовго», — каже офіційний представник Сил оборони.
Американський Інститут вивчення війни ще 25 серпня зазначив, що спроби прориву та закріплення на позиції під Добропіллям у окупантів «не увінчалися успіхами».
«Новини від російських „воєнкорів“ про прорив поблизу Добропілля в останні дні також помітно зменшилися і увага змістилася на активність на північ, схід і південний захід від Покровська — що додатково свідчить про те, що російським силам не вдалося закріпитися та використати прорив, і вони знову зосереджують увагу безпосередньо на Покровську», зазначали експерти Інституту ще 25 серпня. Станом на зараз ситуація для окупантів лише погіршилася. В ISW також вказували на скарги «воєнкорів» не те, що прорив поблизу Добропілля був занадто вузьким відносно його глибини, що зробило окупантів вразливими до українських контратак та вогневого ураження. Неспроможність Росії розширити фланги прориву, а також налагодити логістику для забезпечення й підкріплення своїх передових підрозділів, погіршила здатність РФ розширити цей прорив та скористатися ним, констатували в Інституі вивчення війни.
Поділитися:
Загрузка…
