Обожнював тварин і зневажав жінок. Життя й ідеї філософа Шопенгауера, який критикував «слабкий жіночий розум» і розмовляв зі своїм пуделем
Поділитися:
Портретна фотографія Артура Шопенгауера, березень 1859 року (Фото:Johann Schäfer via Frankfurt am Main University Library)
Автор: Ростислав Камеристий-Брайтенбюхер
21 вересня світ вшановує німецького філософа Артура Шопенгауера, який помер понад півтора століття тому самотнім і невизнаним, так і не знайшовши щастя — у яке він, власне, ніколи й не вірив.
«Він був досконалим самітником; жоден справді однодумний друг не втішав його, а між одним і ні одним тут, як і всюди між чимось і нічим, лежить нескінченність, — писав про видатного німецького філософа Артура Шопенгауера його молодший колега Фрідріх Ніцше. — Ніхто, хто має справжніх друзів, не знає, що таке є справжня самота, хоча він мав своїм супротивником увесь світ навколо себе».
100 зірок Instagram: NV називає найпопулярніших українців інтернету
Читайте про це в журналі NV №5, що можна придбати тут
Топ-50 найбільших приватних інвесторів України за час великої війни
Читайте про це в журналі NV №5, що можна придбати тут
Ми – як той гладіатор на арені, що думає, що усі погляди спрямовані на нього. Але більшість цікавиться тим, що відбувається в імператорській ложі
Віталій Портников, публіцист
Повне інтерв’ю з ним читайте в журналі NV №5, що можна придбати тут
Моя фінансова історія не залежить від боксу вже після першого бою з Ентоні Джошуа
Олександр Усик, перший абсолютний чемпіон світу у важкій вазі в історії українського боксу
Повне інтерв’ю з ним читайте в журналі NV №5, що можна придбати тут
На скромну церемонію поховання Шопенгауера у Франкфурті-на-Майні 1860 року прийшли лише кілька його далеких родичів, учнів і сусідів. Ніхто не плакав над тілом 72-річного відлюдника, який не обзавівся за життя ні дружиною, ні дітьми чи бодай близькими друзями. Лише вірний пудель, на ім’я Буц тужливо скавучав за своїм господарем.
Перед смертю, яка настала від хвороби легенів, філософ завбачливо подбав про свого собаку, залишивши йому щедрий спадок. Також він заповів шосту частину своїх статків оперній хористці Кароліні Медон, в яку колись був закоханий. Решту коштів Шопенгауер залишив на благодійність.
На похоронах присутні робили зусилля, щоб згадати про покійного бодай щось добре. Дивак, відлюдник, мізантроп, параноїк, егоїст, скнара — таким вважали його люди. Труну швидко віднесли на цвинтар, а на низенькому надгробку написали лише ім’я й прізвище — без дат народження і смерті та професії.
Справжнє визнання разом з епітетом геній прийде до Шопенгауера вже по смерті. А на той час його заледве знали завдяки книзі Афоризми життєвої мудрості його авторства. Сам філософ цінив те видання не дуже високо й написав радше в угоду публіці, аніж задля просвітництва.
На головні філософські ідеї Шопенгауера про волю та волевиявлення і приреченість людини на страждання звернуть увагу лише тоді, коли його цитуватимуть Ніцше, Томас Манн і Станіслав Лем.
Андрій Баумейстер – ХІХ століття: головні постаті та ідеї. Шопенгауер, Конт, Міл
https://www.youtube.com/watch?v=hf3UGXre4gQ