Орбан вже радіє. Уряд Словаччини може очолити Роберт Фіцо, який переміг під гаслом «жодного снаряду Україні»: що це змінить

Поділитися:

Роберт Фіцо раніше керував трьома урядами Словаччини (Фото:REUTERS/Eva Kornikova)

Автор: Інна Семенова

На посаду прем’єр-міністра Словаччини може повернутися Роберт Фіцо — відомий проросійськими поглядами одіозний політик-важковаговик, який раніше протягом десяти років вже керував трьома словацькими урядами. Він вважає, що вторгнення Росії на Донбас в 2014 році нібито спровокували «українські фашисти» і виступає за повне припинення словацької військової допомоги Україні.

Роберт Фіцо, який був словацьким прем’єром у 2006−2010 та 2012−2018 роках, нині знову на підйомі після парламентських виборів, що відбулися в Словаччині 30 жовтня. Очолювана ним партія Smer-SD (Курс — Соціал-демократія) посіла перше місце за підсумками голосування, набравши 22,9%, тоді як опоненти Фіцо з проєвропейської PS (Прогресивна Словаччина) фінішували другими з майже 18% голосів. Тепер саме партія Фіцо матиме право формувати уряд, хоча й не зможе зробити це одноосібно. На Словаччину чекають непрості коаліційні переговори: «золоту акцію» в них матимуть колишні однопартійці Фіцо, що кілька років тому сформували власну більш помірковану партію Hlas (Глас) і тепер посіли третє місце на виборах (14,7%).

Незалежно від того, хто очолить уряд, це буде вже п’ятий прем’єр у Словаччині за останні п’ять років. CNN прогнозує, що коаліційні переговори «майже напевно включатимуть багато гравців і можуть бути довгими та хаотичними». Загалом 5%-й бар’єр подолали сім політичних партій. Поза парламентом несподівано залишилася ультраправа партія Республіка, яка вважалася можливим союзником Фіцо і мала б подолати бар’єр, відповідно до опитувань.

NV розповідає, чи може боротьба за формування коаліційного уряду завадити Роберту Фіцо втілити в життя свої погляди, а якщо він таки стане прем’єр-міністром знову — чого чекати Україні.

Хто такий Роберт Фіцо

Ще п’ять років тому здавалося, що політичній кар’єрі Роберта Фіцо завдано непоправного удару. У 2018 році, коли він вже втретє очолював уряд Словаччини, країну шокувало вбивство 27-річного журналіста Яна Куцяка та його подруги Мартіни Кушнірової. Куцяк розслідував корупцію серед представників тодішньої політичної еліти країни, зокрема людей, безпосередньо пов’язаних з Фіцо та його партією Smer, а також досліджував діяльність італійської мафії Ндрангета у Словаччині. Тоді жорстке вбивство журналіста у його власному домі призвело до масових протестів, і Фіцо був змушений достроково піти у відставку з посади прем’єра (хоча й наполіг, щоб сформована ним урядова коаліція залишилася чинною, і саме від його партії був призначений наступний прем’єр-міністр).

Попри той скандал, нова перемога 59-річного Фіцо продемонструвала, що він і досі залишається найбільш вправним у Словаччині маніпулятором суспільних настроїв. «Приголомшливе політичне відродження для популіста-ветерана, який і досі втягнутий у справи про корупцію», — так охарактеризував перше місце партії Фіцо на виборах 2023 року Мілан Ніч з Німецької ради з міжнародних відносин, який є спеціалістом по країнах Вишеградської четвірки.

Агентство Reuters, характеризуючи Фіцо, нагадує, що протягом трьох десятиліть своєї політичної кар’єри він «вправно перемежовував мейнстрімні проєвропейські та націоналістичні антибрюссельські й антиамериканські позиції, водночас демонструючи готовність змінювати курс залежно від громадської думки чи зміни політичних реалій».

Роберт Фіцо родом із західної частини Словаччини і є юристом за освітою (отримав диплом у 1986 році), був членом Комуністичної партії Чехословаччини. Після Оксамитової революції і падіння прорадянського режиму в країні словацька компартія перетворилася на Партію демократичних лівих, і саме від неї Роберт Фіно вперше був обраний депутатом словацького парламенту у 1992 році.

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Надалі аж до 2006 року він був членом Національної Ради Словаччини. У 1994−2000 роках Фіцо також юридично представляв Словаччину у Європейському суді з прав людини, однак програв усі 14 справ, у розгляді яких брав участь.

З 1999 року Робер Фіцо керує створеною тоді ж лівоцентристською партією Smer-SD, яка від початку намагалася представити себе як політсилу «третього шляху», альтернативну і тодішній правлячій коаліції, і опозиції. На хвилі критики ліберальних економічних реформ у Словаччині початку 2000-х партія Фіцо здобула свою першу перемогу на виборах у 2006 році. Політик був вперше призначений прем’єр-міністром і керував урядом до 2010 року. Саме на цей період припав перехід Словаччини на євро (з 2009 року) — попри те, що у складі уряду Фіцо були націоналістичні сили, нагадує Reuters.

У 2010 році Фіцо програв вибори і втратив посаду. Тоді в період передвиборчої кампанії довкола нього спалахнув масштабний політичний скандал. Було оприлюднено аудіозапис, на якому чоловік, чий голос дуже схожий на голос Фіцо, визнавав, що зібрав кілька мільйонів євро незадекларованих коштів для виборів 2002 року, а також закликав до створення «паралельної фінансової структури» для спонсорування виборчої кампанії Smer-SD. Фіцо заявляв, що запис є підробкою, однак після поразки на виборах змушений був піти в опозицію.

Утім, після розпаду правлячої коаліції вже у 2012 році в Словаччині відбулися нові парламентські вибори, за результатами яких Роберт Фіцо святкував тріумфальне повернення: Smer-SD отримала абсолютну більшість місць і сформував перший однопартійний уряд у Словаччині з 1993 року. Фіцо виграв і наступні вибори 2016 року, коли його партія зайняла жорстку позицію на тлі міграційної кризи і напливу біженців у ЄС.

Як прем’єр Фіцо керував країною аж до 2018 року, коли було вбито журналіста Яна Куцяка. Він навіть намагався стати президентом Словаччини, однак зазнав поразки на виборах 2014 року.

Якими скандальними заявами «уславився» Фіцо і чому він популярний у Словаччині

За свою політичну кар’єру Роберт Фіцо неодноразово опинявся в центрі антикорупційних розслідувань або спричиняв скандали через вкрай суперечливі висловлювання і політичні погляди.

Він роками вів війну з журналістами Словаччини, називаючи їх «брудними антисловацькими повіями», «корумпованою бандою свиней Сороса», «організованою злочинною групою з метою зламати словацьку державність», а також «ідіотами», «зміями», «гієнами» тощо.

Під час пандемії коронавірусу Фіцо став найпомітнішим у Словаччині політиком, який виступав проти масок та вакцинації, критикуючи урядові заходи в галузі охорони здоров’я, покликані стримати поширення COVID-19.

У різний час Роберт Фіцо виступав проти розширення оборонної співпраці Словаччини і Східної Європи зі США, зокрема в 2007 році був противником розгортання нових протиракетних і радіолокаційних систем (ПРО) у сусідніх Чехії та Польщі. А вже в 2023 році різко критикував владу за ідею словацько-американської угоди про оборонне співробітництво, звинувачуючи президентку Зузанну Чапутову в тому, що вона є «американською служницею» і буцімто просуває військово-політичні інтереси США у Словаччині.

З багатьох питань Фіцо дотримувався проросійської або максимально двозначної політики. Зокрема під керівництвом його урядів Словаччина модернізувала винищувачі МіГ в Росії і не купувала нові літаки на Заході. У 2008 році, коли Росія вторглася в Грузію та захопила частини її території, Фіцо звинуватив саме Тбілісі в нібито провокації росіян у Південній Осетії. Під час російського вторгнення в Крим у 2104 році МЗС Словаччини заявило, що не вважає легітимним проведений у Криму псевдореферендум, однак сам Фіцо утримався від публічних заяв з цього приводу.

Пізніше щодо війни Росії проти України він висловлював такі погляди:

• заявляв, що повернення Криму Україні не вирішить проблему російсько-української війни (хоча й визнавав, що РФ анексувала й окупувала Крим з порушенням міжнародного права);
• з 2014 року називав «безглуздими» санкцій ЄС проти Росії, заявляючи, що вони нібито є «загрозою для словацької економіки», а після повномасштабного вторгнення також критикував антиросійські санкції (мовляв, вони лише укріплюють російську автократію, шкодять російському населенню, а не режиму, а також буцімто шкодять європейцям);
• у 2022 році Роберт Фіцо запросив російського посла Ігоря Братчікова на церемонію своєї партії з нагоди вшанування героїв Словацького національного повстання в роки Другої світової;
• заявляв, що повномасштабна війна РФ проти України розпочалася через «українських фашистів («Я вважаю, що війна в Україні розпочалася не рік і два місяці тому, а розпочалася в 2014 році, коли «українські фашисти» вбивали людей російської національності в Україні. […] Я досі вважаю, що американці воюють через українських солдатів з Росією», — заявляв Фіцо в одному з ефірів навесні 2023 року).
• у 2023 році побудував передвиборчу програму на обіцянках повністю припинити військову допомогу від Словаччини Україні («Ми мирна країна. Ми не відправимо в Україну жодного снаряду», — заявив Фіцо на мітингу менше ніж за два тижні до виборів);
• наполягав, що Україна має домовитися з Росією попри втрату територій («Їм все одно доведеться сісти і домовитися. Росія ніколи не піде з Криму, ніколи не піде з територій, які вона контролює», — заявляв він перед виборами 2023 року).

Такі заяви Фіцо підігрівають настрої в Словаччині: за даними братиславського аналітичного центру GlobSec, лише 40% словаків вважають Росію відповідальною за війну в Україні, що є найнижчим показником серед восьми країн Центральної та Східної Європи та Балтії, де проводилося дослідження. Для порівняння, у Чехії 71% громадян вважають винною у війні саме Росію. Те саме дослідження показало, що 50% словаків сприймають США — довгострокового союзника країни — як загрозу безпеці Словаччини.

DW нагадує, що новій хвилі популярності Фіцо сприяли «хаотичні роки» у Словаччині, коли правоцентристська коаліція після виборів 2020 року не найкращим чином впоралася з такими внутрішніми проблемами, як пандемія коронавірусу та криза вартості життя. Дострокові вибори були призначені після того, як уряд отримав вотум недовіри в грудні 2022 року.

«Фіцо переміг, і після 12 років кримінального правління та майже 200 підозрілих людей в оточенні він зміг переконати більшість виборців, що його бачення Словаччини краще за все інше», — гірко відзначив Матуш Коштольний, головний редактор Dennik N, ліберальної словацької газети.

Чи дійсно Фіцо стане прем’єром Словаччини і що це змінить для України?

Якщо Фіцо отримає можливість виконати увесь перелік свої обіцянок і планів щодо України, це означало б «кардинальні зміни для Словаччини, яка досі була вірним союзником України у її війні проти Росії», — відзначали ще до виборів журналісти Reuters. Досі Братислава постачала озброєння для ЗСУ — аж до власних винищувачів Міг-29, та підтримувала курс України на вступ у ЄС і НАТО.

Протягом останніх чотирьох років, втративши владу, Фіцо намагався зберегти популярність, зайнявши радикальну позицію: від нападів на західних союзників Словаччини до погроз зупинити будь-яке майбутнє запрошення України в НАТО в разі свого повернення до влади.

Утім, хоча партія Роберта Фіцо посіла перше місце на виборах, наразі вона не може самостійно сформувати уряд, оскільки не матиме абсолютної більшості місць у парламенті. Тож лідер партії Smer-SD вже заявив, що відкритий до переговорів з іншими партіями про створення коаліційного уряду. Водночас він наголосив, що його позиція щодо зупинення поставок зброї в України залишається незмінною: за словами Фіцо, Словаччина під його керівництвом готова допомогати Україні в гуманітарний спосіб та у відбудові держави, але не військовою допомогою. Політик також відзначився новою скандальною заявою — мовляв, «люди в Словаччині мають більші проблеми, аніж Україна». Виступаючи після перемоги, він також заявив, що «зробить усе» від нього залежне, аби розпочати «мирні переговори» між Росією та Україною — однак на територіальній цілісності України він при цьому не наголошує. «Ще більше вбивств нікому не допоможуть», — таку позицію нині відстоює Фіцо.

Аналітики вважають, що нову правлячу коаліція Словаччини, швидше за все, сформують три політсили, які матимуть сукупно 79 місць у 150-місному парламенті:

• партія-переможець Smer на чолі з Робертом Фіцо;
• маргінальна націоналістична проросійська Словацька національна партія (SNS, яка набрала найменше з семи партій, шо пройшли в парламент — 5,63%);
• володарі третього місця, партія Hlas, яку колишні соратники Фіцо сформували після того, як політик був змушений піти у відставку в 2018 році – тоді наступним прем’єром став Пітер Пеллегріні, нинішній лідер Hlas, якому тепер пророкують посаду спікера за умови коаліції з Фіцо.

Водночас найбільша демократична сила Словаччини, партія PS (Прогресивна Словаччина), не полишає надії запобігти прем’єрству Фіцо. «Ми вважаємо, що це дуже погана новина для Словаччини, — прокоментував перемогу Smer 39-річний Міхал Шимечка, який є також віцепрезидентом Європарламенту. — І було б ще гіршою новиною, якби Роберту Фіцо вдалося сформувати уряд». Шимечка, чия сила посіла друге місцек, запевнив, що він буде «спілкуватися з іншими лідерами політичних партій, які були обрані до парламенту, щоб обговорити способи запобігання цьому». Його ліберальна партія PS наполягає на сильній підтримці України та міцних зв’язках із Заходом.

Голова МЗС України Дмитро Кулеба закликав дочекатися формування коаліції у Словаччині. «Ми поважаємо вибір словацького народу. Але зараз занадто рано стверджувати, яким чином результати виборів впливатимуть на позицію Словаччини. Треба дочекатися формування коаліції. І після цього, дивлячись на склад цієї коаліції, можна буде робити перші висновки», — резюмував Кулеба.

Натомість міжнародні аналітики, яких цитують CNN, DW, The Guаrdian та Reuters застерігають, що повернення Фіцо до влади може посилити ті голоси в ЄС, які намагаються кинути виклик консенсусу Євросоюзу щодо підтримки Києва — насамперед Угорщини. ЇЇ очільник Віктор Орбан вже зрадів перемозі Фіцо. «Вгадайте, хто повернувся! — написав Орбан в мережі X, раніше Twitter. — Завжди добре працювати разом з патріотом. З нетерпінням чекаю цього».

Залишається надія на те, що Фіцо буде змушений дещо пом’якшити свої погляди, по-перше, через необхідність узгоджувати позиції з більш проєвропейською партією Hlas, а по-друге — через необхідність зберегти доступ до фінансування ЄС, що може утримати його від надто радикальних кроків, вважає Мілан Ніч, дослідник Німецької ради з міжнародних відносин.