Паляниця для росіян. Дальність, точність, переваги — технічний розбір нової української ракети-дрона від відомого авіаексперта

24 серпня Володимир Зеленський повідомив про перше застосування української ракети-дрона Паляниця, а наступного дня опублікував відео з нею (Фото:United24)

Авіаексперт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко в інтерв’ю Radio NV аналізує оприлюднене президентом Володимиром Зеленським відео нової української ракети-дрона Паляниця, та розповідає про можливі характеристики цієї нової української зброї.

— Сьогодні будемо говорити про супер секретну українську розробку, яка, тим не менше, вже пройшла випробування на полі бою, — українська ракета-дрон Паляниця. Про те, що цей дрон існує і що його вже випробували, президент Володимир Зеленський повідомив у День незалежності, 24 серпня. Наступного дня президент опублікував відео, яке трошки привідкриває завісу секретності над цим виробом, хоча багато інформації нам не дає. Серед іншого це відео містить рендер, комп’ютерне зображення, як виглядає ракета. На цьому зображенні видно, з яких компонентів вона складається. Для початку пропоную проаналізувати форму цього виробу. Вона циліндрична, має характерне заокруглення в носовій частині, яке типове для ракетного озброєння. Перед тим як поговорити конкретно про Паляницю, хочу в вас загалом поцікавитися: на які аеродинамічні характеристики ракети може впливати ця форма носового обтічника, залежно від типу ракети?

https://www.youtube.com/watch?v=HAXLR41tFwc

— Загалом стандартна носова частина аналогічна і у дронів із поршневим двигуном, і у крилатих ракет. Якщо взяти крилаті ракети Калібр чи Х-59, вона загалом відповідає. По зображенню нічого не скажеш. Якби можна було поплескати по носовій частині, тоді можна сказати, вона радіопрозора чи не радіопрозора. Якщо радіопрозора, значить там стоїть радар. Якщо немає, якщо метал, значить інша система наведення. А так носова частина навряд чи про щось цікаве може сказати.

— Які характеристики можуть очікувати конструктори від того чи іншого типу ракетного озброєння, обираючи цю форму носової частини? На які показники вони орієнтуються?

— Оскільки носова частина швидше оживальної форми, аніж округлої, то тут розраховувати… Оживальна — це трохи більше витягнута. Це означає, що дрон розрахований на швидкості не такі, як у Шахеда, наприклад, 180−200 кілометрів на годину, а принаймні вдвічі більше. Можна вважати, що цей дрон усе ж у районі 400−450 кілометрів на годину швидкість має.

— Чи залежить вибір системи наведення озброєння від того, яку форму має ракета?

— Якщо в носовій частині є радіопрозорий купол, тоді там може стояти радіолокатор. Якщо там є якісь вікна, як правило, ці вікна прямі, значить там лазерна система стоїть, або інфрачервона, яка відповідає за донаведення на кінцевому етапі. Якщо подивитися носові частини, цього замало. Це зображення згори може виглядати так, а знизу геть інакше, або навпаки. Тут же невідомо, згори чи знизу ми маємо зображення.

— А які системи на сьогодні є найсучаснішими і, на вашу думку, могли бути доречними в такого типу озброєнні?

— Оскільки це все ж таки дрон перш за все, а вже потім ракета, тут ще треба бути обережними з термінологією, навряд чи на цьому дроні стоїть ракетний двигун. Дуже навряд, бо для твердопаливного він не буде так довго працювати, аби його нормально розігнати. І він із таким відносно великим крилом, як для крилатої ракети крило невелике, а от як для ракети-дрона крило завелике. Твердопаливний двигун не розжене цей дрон, він короткочасно працює. А рідкопаливні двигуни зараз уже не випускають, вже пройшли часи рідкопаливних ракетних двигунів. Крім того, в описі зазначалося, що цей безпілотник має турбореактивний двигун. Чітко зазначено, якщо це турбореактивний двигун, то ми маємо дрон із реактивним двигуном, реактивний дрон, а не ракета-дрон.

— Про двигун поговоримо трішечки далі, зараз ще щодо системи наведення. Коли конструктори обирають, яку систему наведення використати в тому чи іншому зразку озброєння, на які фактори вони орієнтуються, окрім технічної можливості вставити в цей розмір, у корпус цю систему?

— Перш за все, вони орієнтуються, де буде використовуватись. Якщо проти сучасної армії, там треба ставити такі системи, як, наприклад, стоять на ракетах Storm Shadow або Scalp, чи Taurus. Системи TERCOM, DSMAC, які дозволяють орієнтуватися, незалежно від наявності зв’язку з супутниками системи GPS. Для дронів це занадто дорогі системи, система донаведення на кінцевому етапі може бути, але має бути або в носовій частині, або під нею. На жаль, на цьому зображенні ми ні першого, ні другого не бачимо. Швидше за все, тут стоїть просто інерційна навігаційна система, плюс навігаційна система з супутниковою орієнтацією.

— На вашу думку, яку точність здатна давати така комбінація систем в умовах протидії РЕБ ворога, який, очевидно, буде, коли ця ракета залітатиме на територію Росії?

— Без донаведення тут система така, як плюс-мінус кілька сотень метрів.

— Достатньо серйозно.

— Це якщо GPS не працює в районі цілі. Але тут може бути дуже маленька, точкова система, практично з невеликим об’єктивом, так, як на ударних дронах, дешева. Дуже дешева система машинного зору, може бути. Для машинного зору потрібно захопити ціль і щоб оператор навів. А, можливо, стоїть якась дешевенька система донаведення, у плані, місцевість сканується, потім порівнюється з еталонною, яка знаходиться у пам’яті. Якщо вдалося таку систему розробити, навіть із примітивним об’єктивом, бо ці системи досить дорогі, вони можуть підвищити вартість дрона наполовину. Якщо якась простенька система, про яку нам розповідали на виставках озброєнь, які були до війни — там демонструвалися деякі крилаті ракети з такими системами донаведення, української розробки, до речі. Можливо, цей дрон буде більш точним.

Але загалом, на мій погляд, поки що ми можемо працювати тими дронами лише по площі, по аеродромах. Все одно, деякі наші дрони влучали. Там використовується або штучний інтелект, або якась невеличка дешева система донаведення, скажімо, максимально дешева.

— Ще одна річ, яку ми можемо проаналізувати на основі тієї обмеженої інформації, яку ми маємо, але тут, швидше, дійсно припустити, оскільки даних про це немає жодних, — щодо матеріалів корпусу, з яких може бути виготовлена ця ракета. На вашу думку, які з таких матеріалів були би найбільш доречні, з огляду на сучасну війну?

— Швидше за все, конструкція все ж металева. Хоча пишуть, якщо 300−400 кілометрів на годину, можливо застосування вуглепластиків. Але це дуже дорого, дешевше зробити з металу. Я думаю, це стандартна підкріплена металева оболонка. Тонка оболонка, підкріплена ребрами жорсткості, які й дають міцність усій конструкції. Я не думаю, що тут якісь чудеса, швидше за все як звичайна у ракет металева оболонка. І в деяких елементах застосовуються композити чи вуглепластикові матеріали. Крила можуть бути з вуглепластику, наприклад. А корпус ракети буде, швидше за все, металевий.

— Наступний елемент, який можна проаналізувати з цього рендера, що ми маємо, — це крила. Вони прямокутної форми і мають зміну геометрії на кінці цих крил. якщо говорити загалом, як форма крил, їх розмір і геометрія впливають на здатність виробу підтримувати дальність і швидкість польоту?

— Такі невеличкі крила при наявності реактивного двигуна говорять, що все ж швидкість дрона сягає мінімум 400 кілометрів на годину. Тут розумієте, яка ситуація, треба на щось спертись, а, на жаль, ми не можемо спертися на геометричні розміри, бо вони невідомі. Ніхто не сказав, яка довжина. Якщо ми спираємося приблизно на розміри шахеда, це десь три на три метри, 2,5 на трохи більше трьох метрів розміри. То, швидше за все, тут розмір, беремо за три метри довжину, тоді діаметр фюзеляжу…

— Ви маєте на увазі розмах одного крила чи обох крил?

— Ні, три метри — довжина фюзеляжу, корпусу. Відповідно, трохи менше трьох метрів, десь 2,4−2,5 буде розмах крила. При цьому стандарті цей дрон понесе, завдяки реактивному двигуну та більшій швидкості, він здатен нести вчетверо більший запас вибухівки, аніж шахед, це значить 200 кілограмів. Чому? Бо підйомна сила залежить від швидкості у квадраті. Вдвічі виросла швидкість польоту, в порівнянні з шахедами, в якого 180−200 кілометрів на годину; вдвічі виросла швидкість — значить вчетверо підйомна сила. Шахед несе 50 кілограмів, а тут загалом можна розраховувати на 200. Але реактивний двигун споживає більше палива, ніж поршневий, тому, швидше за все, тут усе ж бойова частина подвоєна або навіть трохи менше, десь понад 120, 140 кілограмів. І решта виграшу в підйомній силі піде на паливо. Це забезпечує, оскільки тут вінглети, відхилення крила або вниз, або вгору, теж ми не знаємо, бо в всі зображення художні.

— А що від цього залежить, куди крила — вгору чи вниз?

— Це покращує аеродинаміку, немає зриву потоку з крил, трішечки покращує аеродинаміку, але покращує на швидкостях не менше, ніж 400−500 кілометрів на годину. Бо інакше, в нас робили таке на Шарках, навряд воно дає серйозний виграш, на безпілотниках типу Шарк. Загалом це дає кращу дальність польоту, споживає менше палива з такими вінглетами, через кращу аеродинаміку, Що теж говорить, що дальність тут мінімально близько 400 кілометрів, мінімально. Може бути вищою.

— А як така форма крил впливає на здатність маневрувати? Чи це не пов’язано?

— Не пов’язано, загалом дрони не маневрують, вони виконують якісь повороти, а яким чином і навіщо їм маневрувати? Вони некеровані, їм дали завдання — вони летять за завданням. Єдине, що вони зможуть зробити, — це якісь повороти, може, збільшувати чи зменшувати висоту. Бо чим дрон відрізняється від крилатої ракети? Крилата ракета має складніше обладнання, яке дозволяє їй виконувати якісь операції по обходу, відчувати опромінювання ворожими радарами, змінювати траєкторію. Якщо це поставити на дрон, то він буде і коштувати як крилата ракета, а тут основна умова — він має бути значно дешевше. Не за рахунок, як би це сформулювати… Дрон має виконувати якісь бойові завдання якнайдешевше, бо це вважається дешевим, масовим виробом. Для знищення цілі випускається дві ракети або 10 дронів. Тобто дрон має бути в рази дешевшим за крилату ракету. Відповідно, все обладнання має бути дешевим і одноразовим.

На жаль, реактивні двигуни малої тяги, який стоїть на цьому безпілотнику, не випускаються одноразовими. Для такого розміру, який я сказав, розміром із шахед, будуть використовуватися авіамодельні двигуни, вони масові. Але дорогі, доведеться застосовувати їх. І це ми проаналізували випадок, коли все зроблено в розмірах шахеда. Але якщо все зроблено в розмірах, наприклад, Storm Shadow (довжина понад п’ять метрів), то і характеристики будуть трохи інші. І такі двигуни випускали, тут уже і двигун відповідний є, можна застосовувати двигун, який стояв на ракетах Х-55 українського випуску, Мотор Січ.

Можливо, зараз ми не здатні їх випускати, але подібні двигуни існують, можна використати. Тоді характеристики, звісно, будуть вищими, Швидкість сягатиме десь до 500 кілометрів і бойова частина мінімально буде 300−400 кілограмів. Там можна гратися між дальністю та бойовою частиною: чим більша дальність, тим менша бойова частина, і навпаки, можна варіювати. Із зовнішнього вигляду ми жодних висновків не зробимо про це.

— Також на цьому рендері видно, що є керувальні елементи на хвості цієї ракети. Як такі елементи впливають на курс і стійкість ракети в умовах, коли цей курс необхідно змінити?

— Вони дозволяють робити плавні розвороти. Звичайно, ні про які різкі маневри не йдеться. Тут не видно, швидше за все вони цільноповоротні. І дозволяють, мабуть, якщо там стоїть турбореактивний двигун, можливо, ще… Ні, випустимо це питання, це вже занадто складні технічні питання. Вони дозволять нормально, стабільно утримувати курс і виконувати плавні маневри: розвороти, зменшення, збільшення висоти, не більше того.

— Щодо двигуна, про який ви вже неодноразово згадували, з відео ми знаємо, що двигун заявлений як турбореактивний. Виходячи з цього, як це впливає на інші характеристики? Вочевидь, цей двигун дає дуже велику швидкість, як цей дрон треба було адаптувати до того, аби він не розвалювався просто від цієї потужності?

— Ні, тут відповідно одразу ж розраховується, чому йому розвалюватися? Моментально знають, яку швідкисть витримає ця оболонка, корпус і крила, скажімо. І тут, відповідно, береться двигун відповідної потужності. Скоріше за все тут стоїть популярний авіамодельний двигун або китайського, або чеського, або німецького виробництва. Є ціла лінійка двигунів, їх можна вибирати, варіювати. Відповідно до потужностей двигуна запас палива на борту, відповідно до дальності. І я ще раз кажу, там можна варіювати бойову частину, як зробили росіяни. Вони сказали, що на ракеті Х101 дальність 5500 км для стрілььби по Україні не потрібна. Вони зняли один паливний бак і додали ще 350 кг вибухівки, довівши загальну вагу до 800 кг вибухівки. Так само тут, залежно від завдань, можна використати більше вибухівки або більше палива.

— Також нам відомо з цього відео, що Паляниця запускається з наземної платформи. Які переваги це їй надає і які обмеження це на неї накладає?

— Тут, розумієте, зазвичай такі безпілотники робляться універсальними. Такими, що їх можна запускати або з пускової установки наземної, як правило, це вантажівка. Навіть якщо там буде в розмірах три метри, все одно вантажівка. Але зазвичай вони робляться так, щоб їх можна було запускати із літаків, з обмеженою швидкістю, звичайно, не більшою, ніж та, яку розвиває літак. Це значно підвищить їх дальність. Не потрібно буде підніматися і не потрібно буде розганятися. А з наземної пускової установки, це означає, що цей дрон має отримати ще й стартовий прискорювач, що загалом забезпечить йому більшу дальність. Не потрібно буде розвивати швидкість і утримувати його на установці до того, як він розвине повну тягу. Стартовий прискорювач, так, як на Нептунах. Там теж стоїть стартовий прискорювач від зенітної ракети, раніше стояв, зараз спеціально розроблений. Він розганяє до потрібної швидкості, після цього починає вже працювати власний двигун дрона.

— До речі, на відео, яке публікував Зеленський, є момент, на якому видно, як просто на злеті відпадає, я так розумію, цей прискорювач, і ракета продовжує…

— Прискорювач, так, але на тих відео дуже мало, практично нічого від, власне, цього дрона не показано. Там показано якісь елементи, якесь виробництво, але воно загалом не пов’язане з цим дроном. Тобто через це ми не можемо зробити жодних висновків про геометричні розміри. А нема геометричних розмірів, можна просто забазуватися на якісь характеристики, на які конструктори спиралися. Наприклад, кажуть удари по аеродромах, але я не думаю, що конструктори вибрали дальність 750 кілометрів. Ну, можливо, як варіант, але загалом тут вибирали не дальність, а вибирали можливості дрона, скажімо так, можливо, вибирали і дальність, але в такому сенсі, що можна гратися бойовою частиною або паливом.

Єдине, що я можу сказати, чому нам ці дрони набагато будуть ефективніші для ударів по аеродромах, бо анонсовані були ці дрони для ударів по російських аеродромах. Правильно? Чому вони нам будуть більш корисні, тому що ці дрони все ж таки мають більшу швидкість, і якщо встановити на них бетонобійну бойову частину, така, як стоїть на Storm Shadow, то ці дрони здатні будуть виводити з ладу злітно-посадкові смуги російських аеродромів. Тобто цей безпілотник здатний буде на термінальному відрізку, на кінцевому етапі, зробити гірку і спікірувати на ціль з великою швидкістю. Це дозволить йому, якщо має бетонобійну бойову частину, пробити злітно-посадкову смугу і вибухнути під нею.

Подібний вибух, він спучує землю, спучує цю поверхню злітно-посадкової смуги, так, як дерева спучують асфальт, піднімають асфальт своїм корінням. І злітно-посадкова смуга для того, щоб її відремонтувати, потрібно буде зняти це покриття, розрівняти поверхню і знову покласти покриття, і тільки після цього аеродром знову запрацює. Таким чином, за допомогою таких дронів, ми зможемо, наприклад, аеродром вивести з ладу, а потім спокійно його розстрілювати, бо літаки з нього нікуди не дінуться, і укриттів, які здатні витримати влучання таким дроном, на російських аеродромах теж нема. Тому, власне, реактивні дрони розширюють наші можливості ураження російської авіації прямо на аеродромах.

— Ви про це розповідаєте, а я собі це візуалізую. Звісно, хотілося б, щоб такі події розпочалися якомога раніше, з використанням наших дронів чи будь-якого іншого озброєння.

— Дивіться, удар посередині аеродрому, там основна маса аеродромів — смуга 2500 метрів. Ну, удар посередині злітно-посадкової полоси, при тому, що GPS-координати її відомі, і навіть по інерційній системі, там скільки, 20−30−40 метрів ширина смуги, як правило, не більше 40 метрів, туди можна буде влучити, якщо GPS-координати відомі, то більш-менш точно і загалом такий об’єкт не потребує високоточної системи донаведення на кінцевому етапі.

— Щодо наземної пускової платформи. Загалом, чи впливає на точність або якісь інші параметри місце, з якого запускають цю установку, адже вона мобільна, вочевидь, і може запускатися в абсолютно різних умовах, скажімо так.

— Ну, якщо мобільна установка і винищити російські розвідувальні дрони в районі, так її можна підтягати за кілька кілометрів до лінії фронту. Це просто збільшує досяжності, збільшує можливості. Без зменшення бойової частини, бо тут, як на військово-транспортному літаку, більше паливо — менший вантаж перевозиться. Більший вантаж — менша дальність.

— Щодо самої цієї концепції ракета-дрон чи дрон-ракета, по-перше, як ви її розцінюєте, це ракета-дрон чи дрон-ракета, а по-друге, на вашу думку, яка комбінація характеристик дронів та ракет може бути максимально ефективною і могла в теорії бути використана в цьому зразку?

— Я взагалі б не використовував термін «ракета», бо якщо там турбореактивний двигун — це вже не ракета. На ракеті стоїть ракетний двигун, цим вона відрізняється. Хоча є крилаті ракети, можна назвати крилата ракета-дрон, це якось схоже. А загалом мова йде скоріше про реактивний дрон. І я вважаю, що загалом концепція слушна, хоча, на мій погляд, ідеальна концепція дрона — це шахеди. Там інтегральна конструкція цього дрона, яка дозволяє брати максимум палива. Там маленький, не дуже потужний двигун, який загалом, скажімо так, поршневий двигун Шахеда-136, там 50 кінських сил потужність. Реактивний двигун має більшу потужність, але менші розміри. Це дозволяє або палива додати, або вибухівки додати. І до того ж, скажімо, конструкція відносно проста, і використовується в основному вуглепластик, воно дороге, щоправда, вуглепластикове волокно, для створення корпусу, але це аеродинамічно найкраща конструкція. Тобто лише при такій формі корпусу, як у шахеда, можна досягти найбільшої дальності. А шахеди при своєму двигуні 50 кінських сил мають дальність 1500 кілометрів. Я не знаю, вони не оголошували дальність реактивного 238 Шахеда. Але я думаю, що вона, звичайно, не 1500 кілометрів, але мінімально там кілометрів 700−800 має. Нам би такої дальності вистачило навіть для ударів по, трохи більша дальність, там 750 кілометрів, з оголошених в рекламних матеріалах аеродромів, цього вистачає навіть для ударів по Енгельсу.

— На вашу думку, як буде розвиватися ця технологія найближчим часом і який має бути ідеальний зразок такого озброєння? Які характеристики він повинен мати?

— Я кажу, дальність 800 кілометрів, так, щоб ми могли запускати її не прямо з окопу, переднього окопу, щоб мали якийсь запас дальності і могли запускати там поза зоною досяжності, наприклад, російської артилерії. Хоча пускова установка, вона приїхала, виконала запуск, і через хвилину її там вже немає. Але все одно бажано, значить, мінімально 800 кілометрів дальність і мінімально 100 кілограмів бойова частина. І бойова частина має бути змінною. Має бути і касетною, і бетонобійною, і, звичайно, фугасно-уламковою. Це так, щоб в залежності від бойової задачі, можна було використовувати ті чи інші дрони або змінну бойову частину. Бачите, там можна від’єднати всю носову частину, в залежності від завдання ставиться відповідна бойова частина. Тобто така конструкція має бути багатофункціональною. Я б додав ще один момент, що треба все ж таки передбачити можливість постановки більш складного обладнання для високоточних ударів. Тобто інколи, наприклад, якщо ми завдаємо удару по такому аеродрому, як Дягілево, або такому аеродрому, як Таганрог, де ремонтують літаки А-50. Можливо, при ударах по таких аеродромах, тут вже неважливо, там може бути бойова частина 20 кілограмів, цього вистачить. А от поставити високоточне обладнання, щоб цей дрон влучив, власне, в літак, оце вже важливо.

— Час, місце і форма, яка була обрана президентом Володимиром Зеленським, і сама посада президента Володимира Зеленського, який вирішив особисто повідомити про те, що у нас з’явилася Паляниця, демонструє, що президент, вочевидь, як мінімум, пишається цією розробкою і оцінює її перспективи як достатньо сильні. Як ви ставитесь і сприймаєте той факт, що ми маємо підстави вважати, що у нас з’явилася ця Паляниця, президент нас запевняє, що військово-промисловий комплекс наш виявився здатним виробити от такий зразок новітнього озброєння. Для вас це привід для гордості чи якогось, можливо, стриманого оптимізму або якихось інших емоцій?

— Я сприймаю як технократ все це. По-перше, вдалий момент напередодні річниці нашої держави. Це перший момент. Другий момент, президент чітко сказав, що це проміжний етап. Готується кілька варіантів крилатих ракет. Тобто, ми дронами прокладемо шлях, подивимося, чи росіяни приберуть свою фронтову авіацію. У нас же яке завдання? Прибрати, виключити російську фронтову авіацію. Бо зараз вони мають авіацію, а ми не маємо авіації. Ну, будемо дивитися фактам у очі. Ті поодинокі удари, ми не можемо воювати ні з ким, ні завдавати серйозних ударів. Там поодинокі удари французькими або американськими крилатими бомбами. Там не кожного дня один літаковильот. Фактично ми, як такої, авіації не маємо. Боротися з російськими носіями КАБів теж не можемо. Не маємо бомбардувальної авіації, не маємо винищувальної авіації. Зрідка, якщо безпечно, використовуємо штурмову авіацію. Не маємо армійської авіації, бо як тільки гелікоптер підлітає, російські винищувачі можуть його знищити. Навіть далеко від лінії фронту вони стріляють ракетами з дальності до 300 кілометрів. Якщо ми приберемо з фронту російську авіацію, тоді знову ми будемо на паритетних умовах. В нас немає авіації і в них немає авіації. Це, власне, так, як було у 2022 році і на початку 2023 року, до появи КАБів.

Тому це принциповий момент, і президент наголосив на цьому і показав, що це дійсно принциповий момент в перебігу бойових дій. А от якщо ми отримаємо ще й крилаті ракети, скажімо, хоча б приблизно такі, як Storm Shadow, з більшою дальністю, то взагалі ми тоді будемо повністю на паритетних умовах. Подальший перебіг бойових дій залежить від можливостей випуску цих ракет. Зрозуміло, що в Україні буде виконуватися, в основному, збірка цих ракет. Компоненти доведеться, особливо високоточні компоненти, доведеться виробляти або замовляти, щоб їх виробляли десь за кордоном. Якщо нам вдасться витримати високий темп випуску цих ракет, то фактично бойові дії припиняться на тих позиціях, де вони, скажімо, після масового виступу, де вони зупинилися, там вони і залишаться, бо буде патова ситуація.

Противник виносить нам інфраструктуру, ми у відповідь виносимо противнику інфраструктуру. Сенсу нема. І не лише інфраструктуру, а й логістику. Зараз у росіян логістика працює без особливих зусиль. Так, ми б’ємо по складах, так, ми знищуємо боєприпаси, знищуємо паливо-мастильні матеріали, але в районах активних бойових дій противник поки що цього не відчуває. А маючи крилаті ракети, можна впливати, і, виключивши ворожу авіацію, можна впливати, власне, на постачання військ, які беруть активну участь в бойових діях. Залишити без снарядів, без палива, без їжі. І все, після цього наступальний потенціал війська різко падає.

Тому ми можемо просто зупинити війну, якщо отримаємо паритет в засобах ураження з противником. Хоча б приблизно. А з отриманням F-16, самі розумієте, після цього будь-який український літак для росіян, що піднявся повітря, це F-16, і загалом ми виходимо на такі паритетні умови по всіх позиціях, окрім флоту, по всіх позиціях виходимо з росіянами, і тоді стає зрозумілим, що війна стає нескінченою. І для росіян, бо зараз вони вважають, що вони можуть, в них ще є потенціал завершити війну. Якщо ми отримаємо ударні дрони реактивні, якщо ми отримаємо крилаті ракети, якщо ми отримаємо дозвіл бити західною зброєю, це третій компонент, але якщо ми виконаємо перші два, то нам не потрібен дозвіл. Нема жодних заперечень проти використання української зброї по будь-яких об’єктах в глибині російської території. А ще й третій компонент, і, фактично, війна для росіян стає безнадійною.

Редактор: Анастасія Одінцова