«Пазл до кінця не складається». Інтерв’ю з генерал-майором СБУ — про версії вбивства Ірини Фаріон, які не можна відкидати, і шкоду брифінгу

Підозрюваного у вбивстві Ірини Фаріон доставляють до Галицького районного суду Львова (Фото:Суспільне)

Автор: Олексій Тарасов

Експерт з питань державної безпеки, генерал-майор СБУ Василь Вовк розповів в інтерв’ю Radio NV про деталі вбивства української мовознавиці та експолітикині Ірини Фаріон і можливі мотиви підозрюваного у злочині – 18-річного мешканця Дніпра.

— Ми маємо зараз 18-річного підозрюваного, звати його В’ячеслав Зінченко. Вчора він був затриманий в Дніпрі. Йому обирають запобіжний захід, це вже відбувається у суді у Львові. І ми маємо нібито його зв’язок з російськими неонацистами, але вбиває він Ірину Фаріон, тобто людину, яка відстоювала українську мову, могла робити це дуже радикально. Чи ви розумієте цю історію? Якщо це російські спецслужби, якщо це російські неонацисти, яку мету вони собі ставили?

—  Перше, я не знаю, хто підозрюваний. Правоохоронці не називають ім’я і прізвища підозрюваного. Воно з’явилося від сусідів, родичів, із засобів масової інформації. Хоча, звичайно, після засідання суду, воно стане вже офіційно відомо.

Якби я на сьогодні був слідчим, отримав ту інформацію, яка була представлена на брифінгу, я б, звичайно, затримав цю особу, здійснив повідомлення про підозру, звернувся в суд з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу — тримання під вартою і без застави, та інші заходи, які можливі. Я [впевнений], що Галицький районний суд міста Львова заарештує цю особу без права внесення застави терміном на 60 днів (на момент публікації стало відомо, що підозрюваному обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою 60 днів без права внесення застави — Ред.).

Але що б я не робив? Я б не робив брифінгів, пресконференцій. У вас, мабуть, Олексію, й багатьох наших слухачів, глядачів, виникло відчуття дежавю. Я маю на увазі справу [журналіста] Павла Шеремета.

— Дійсно так, ви праві.

— Щодо складення цього пазлу. Так, в мене теж не все складається. На сьогодні я не бачу підстав, щоб відкидати жодну з версій, які є. Це і громадська, і політична діяльність, і особисті стосунки, тобто побутовий мотив, і участь спецслужб РФ насамперед ми маємо на увазі. І ще якісь версії, які тільки існують, їх відкидати не можна. Тому що будь-яка версія має бути перевірена і [тоді] відкинута.

— Мені також це зовсім незрозуміло. Ігор Клименко, міністр внутрішніх справ, сказав про те, що наступною жертвою мав бути народний депутат Максим Бужанський. Це людина, яка поширювала російські наративи, він принципово відстоює російську мову, комунікує російською, говорить про те, що Революція Гідності «узаконила нацизм в Україні». Я не розумію, навіщо вбивати Бужанського, наприклад.

— По-перше, міністр не назвав його наступною жертвою, а сказав, що він був у списку тих, чиїми профілями цікавилася особа, яку затримали… Чомусь саме Максима Бужанського він вибрав, про якого існує багато думок, що він проросійський і просуває російські наративи. Це є в інформаційному просторі. Знову ж таки, де ж тут зв’язок між цілями, завданнями націонал-соціалістів, неофашистів і жертвою? Єдине, що міністр зазначив, це те, що Фаріон була менш захищена останнім часом. Вона не є народним депутатом і не займала високих посад, тому охорони не мала.

Так, різне ставлення було до неї. Але щоб хтось на підставі громадської, активної медійної діяльності міг би подумати про її вбивство, у мене не вкладається такий мотив. Більше вам скажу: організувати таке вбивство, причому йдеться про Львів, про одну із столиць українства, мабуть, складно, і я не бачу, щоб була якась «вигода» або причина російським спецслужбам вбивати саме Фаріон.

Я допускаю, що молода людина, одержима ідеями неонацизму, могла самостійно [скоїти вбивство]. Я допускаю, що особа, яка затримана, зрештою виявиться вбивцею — і організатором, і замовником, і безпосередньо виконавцем цього злочину. Я не виключаю, але на сьогодні я побачив дуже мало процесуально закріплених доказів, щоби оформлювати обвинувальний акт щодо цієї особи.

Я вам сказав, як я би діяв процесуально: затримав би, звернувся до суду і два місяці працював би з цією особою — підозрюваним. Але що би я не робив — це не проводив би брифінг. Принципи законодавства нашого розслідування наступні, тому що мені кажуть, що є соціальний запит на цю інформацію… Соціальний запит може бути на будь-яку інформацію — і таємну, і цілком таємну. Що, тепер йти на здійснення або виконання соціального запиту і розкривати державну таємницю? А тут слідча таємниця, вона інколи на рівні державної. Я в тому плані, що вона дуже впливає на подальше розслідування, якщо хоча б якісь елементи виставити публічно, розкрити матеріали кримінального провадження. Тому я не проводив би ці брифінги, пресконференції.

Ми маємо гіркий досвід, я ще раз повертаюся до справи вбивства Павла Шеремета. І це перше.

По-друге, соціальний запит він зафіксований у Кримінально-процесуальному кодексі, у перших статтях якого записано, що розслідування проводиться швидко, повно, об’єктивно і безсторонньо. Розумієте? Чи є тут безсторонність, коли зафіксовані вже якісь ознаки того, що саме ця особа вчинила злочин і це фіксує вище керівництво правоохоронних органів? Слідчий вже має працювати з обвинувальним ухилом, тобто, доказуючи, що ця особа вже ніяк не може бути непричетна до цього злочину.

І пістолет не знайдений. Розумієте? Говорити, що він безпосередній виконавець, на сьогодні також неможливо. Якщо через п’ять днів [знайдуть зброю], то, мабуть, через п’ять днів про це потрібно заявляти.

Інше — об’єктивність. Тут втрачаються принципи кримінального судочинстства, кримінального розслідування. От на що це впливає. Є тут політизація. Поглинає політика кримінальну юстицію.

Цей брифінг, я маю на увазі фахівців, криміналістів, спеціалістів з кримінальної юстиції, нікому не потрібен, він тільки шкодить. І якщо в суді опиниться ця особа, як один з виконавців чи виконавець, чи один з учасників цього злочину, і будуть слабенькі докази, то цей брифінг може бути використаний адвокатами для того, щоби деякі докази «поховати», зробити недопустимими.