Перші висновки про наступ ЗСУ. Чому темпи просування не є головним показником успіху України і яку ще ціль наразі мають ЗСУ — ISW
Українські військовослужбовці на лінії фронту в Донецькій області, 21 червня 2023 року (Фото:REUTERS/Oleksandr Ratushniak)
Хоча щільні оборонні споруди російської окупаційної армії уповільнюють початкові контрнаступальні операції ЗСУ, набагато важливіше значення має оперативне планування українського командування — зокрема, ймовірна мета виснажити сили РФ для задання основного удару згодом.
Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни за підсумками минулої доби.
21 червня ЗСУ вели контрнаступальні операції щонайменше на трьох ділянках фронту.
- Заступниця міністра оборони України Ганна Маляр заявила, що українські війська досягли часткового успіху в наступальних операціях на напрямку Білогорівки-Шипилівки (приблизно 10 км на південь від Кремінної). Російські «воєнкори» також визнають, що ЗСУ контратакують у районах на південь і захід від Кремінної.
- У Генштабі ЗСУ повідомляли, що українські війська продовжували наступальні операції на заході Донецької та на сході Запорізької області, зокрема на лінії Вільне Поле — Макарівка. У російській провоєнній спільноті дійсно продовжують обговорювати українські атаки в цьому районі, зокрема на південь від Великої Новосілки.
- Українські та російські джерела повідомили, що ЗСУ продовжують наступальні дії на заході Запорізької області (як на південь, так і на південний захід від Оріхова). З цих повідомлень випливає, що окупаційні війська РФ намагаються контратакувати, щоб відновити втрачені позиції на цьому напрямку. Російські джерела відзначають відносно повільніші темпи українських наступальних дій як у Донецькій, так і в Запорізькій областях порівняно з попередніми днями.
Президент України Володимир Зеленський визнав, що просування українських контрнаступальних операцій відбувається повільніше, ніж очікувалося, і що такі дії потребують часу. Зеленський зазначив, що просування дається ЗСУ нелегко, оскільки російські військові замінували 200 тисяч квадратних кілометрів прифронтової території. В ISW припускають, що рух українських сил уповільнює достатньо ефективна доктринальна оборона російських військ на заході Запорізької області та підготовлені окупантами оборонні позиції на півдні України.
З посиланням на дані, про які згадують російські «воєнкори», ISW нагадує, що т.зв. «лінія Суровікіна» в цьому районі, ймовірно, складається з кількох оборонних зон, що простягнулися на 30 км вглиб окупованої РФ території та поміж лініями вздовж домінуючих позицій на висотах. Один з «воєнкорів» стверджував, що «лінія Суровікіна» передбачає передову лінію оборони з кількома десятками опорних пунктів взводів і рот, а також основної лінії оборони приблизно в 25 км позаду — з мінними полями, протитанковими ровами та іншими оборонними спорудами між ними. Утім, протяжність цих оборонних споруд уздовж всієї лінії фронту залишається неясною, зазначають аналітики ISW.
Дайджест головних новин Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю Читайте також:
Микола Сунгуровський Новий етап війни. Які цілі зараз переслідує Росія і до чого готуються ЗСУ
Ці російські оборонні рубежі, ймовірно, розташовані так, щоб перший ешелон російських сил, розгорнутий на передовій лінії оборони, сповільнив просування ЗСУ, тоді як другий ешелон сил, розгорнутий ближче до основної лінії оборони, мав змогу розпочати контратаки проти будь-яких спроб українських проривів, а також міг би забезпечити підготовлені резервні позицій для передових російських підрозділів, пояснюють в ISW. В Інституті вивчення війни також підкреслюють, що локальні територіальні здобутки України навряд чи зможуть відразу зруйнувати ці російські лінії, а локальні спроби України здійснити швидкий прорив мають меншу ймовірність порушити оборонні бойові порядки окупантів, а ніж ширші узгоджені оперативні зусилля України, які можуть бути зосереджені на виснаженні російських сил і фіксації їхніх резервів, а не на негайному звільненні території.
Загалом повільніший, ніж очікувалося, темп українських контрнаступальних операцій не дає підстав применшувати ширший наступальний потенціал України, підкреслюють в ISW. Аналітики наголошують, що ЗСУ, ймовірно, успішно створюють умови для майбутніх основних зусиль, навіть попри деякі початкові невдачі. Українські офіційні особи давно сигналізували про те, що контрнаступ буде серією поступових і послідовних наступальних дій, а поточні операції можуть не являти собою головну складову у плануванні наступу України. Ганна Маляр 20 червня наголосила, що не варто оцінювати успішність дій ЗСУ «виключно кілометрами чи кількістю звільнених населених пунктів». Заява Маляр відповідає зауваженню Володимира Зеленського про те, що війна — це не «голлівудське кіно», яке дасть миттєві та відчутні результати.
Спостереження про те, що поточні операції ЗСУ можуть мати на меті не лише територіальні цілі, є важливим. В ISW припускають, що українські війська можуть проводити кілька наступальних операцій на всьому театрі бойових дій, щоб поступово виснажити російські сили та створити умови для майбутнього основного удару. Втрати неминучі з обох сторін, однак ретельне оперативне планування з українського боку, ймовірно, має на меті пом’якшити та збалансувати ці реалії, з додатковою і не менш цінною ціллю виснаження людських ресурсів окупаційної армії. Ватажок ПВК Вагнера Євген Пригожин вже висловив стурбованість тим, що російські війська зазнають великих втрат у живій силі та техніці внаслідок поточних українських атак, особливо на півдні України. Тож про успіх контрнаступів ЗСУ не слід судити лише за щоденними змінами в контролі над місцевістю, оскільки ширші оперативні наміри українських атак вздовж усієї лінії фронту можуть базуватися на поступовому погіршенні, виснаженні та вичерпанні можливостей Росії під час підготовки ЗСУ до додаткових атакуючих ударів.
Окремо ISW коментує інформацію Укроборонпрома про успішне випробування українського безпілотника радіусом дії до 1000 км, що, як вважають аналітики, свідчить про намір і здатність України обирати як законні цілі російську військову інфраструктуру на окупованих Росією територіях і в самій РФ за допомогою дронів українського виробництва. Міжнародне право дозволяє українським силам завдавати ударів по таких цілях навіть на території Росії – особливо по об’єктах, з яких російські сили атакують українську цивільну інфраструктуру, нагадують в ISW.