Півострів страху. Що відбувається з кримськими татарами в Криму на 13-й рік анексії і чому вони звідти не їдуть — Алім Алієв
Із початком повномасштабної війни ситуація з правами людини в анексованому Криму суттєво погіршилася. Ілюстративне фото (Фото: Reuters)
Автор: Роман Фещенко
Алім Алієв, співзасновник громадських організацій КримSOS та Кримський дім, заступник гендиректора Українського інституту, розповів, як сьогодні живуть кримські татари на анексованому півострові, як до них ставляться росіяни, як кримці реагують на удари Сил оборони по військових об’єктах РФ і економічну ситуацію.
За понад 12 років анексії Росія обернула Крим на свою військову базу й використовує півострів як велетенський майданчик для запуску по Україні ударних дронів, балістичних і гіперзвукових ракет, зокрема Цирконів.
З початком повномасштабної війни ситуація з правами людини на анексованому півострові суттєво погіршилася. Росія пустила в дію нові статті свого Кримінального кодексу про дискредитацію своєї армії та про державну зраду, що передбачають багаторічні строки ув’язнення. У результаті правозахисники називають понад 220 осіб, що зазнали політичних переслідувань, і яких окупаційна влада незаконно утримує у в’язницях і СІЗО. Більшість із них — кримські татари.
У той час, як для росіян важливо перетворити кримських татар — і не лише їх — на російських громадян. І якщо це станеться (хоча я сподіваюся, цього не буде), але в найгіршому випадку це означатиме, що фактично кримські татари втрачатимуть національну ідентичність, забуватимуть свою історію, традиції, мову тощо. І таким чином можуть стати частиною російського наративу й так званого російського народу.
На щастя, я поки що цього не фіксую. Тому підтримка ідентичності кримських татар це насправді форма нашої оборони в анексованому Криму.
— Розкажіть типову історію з життя кримських татар на анексованому півострові.
— Нині кримські татари живуть за правилом: свій до свого по своє. Важливо, щоб українське суспільство розуміло, чому кримські татари переважно залишаються в Криму. Це не лише наслідки депортації [1944 року], а й наслідки XIX століття, коли тодішня Російська імперія заселила Крим росіянами, російською мовою, російською церквою, російськими звичаями і фактично витіснила кримських татар.
Усі ж розуміють, якщо на півострові не буде кримських татар, то росіянам значно легше буде продати міф про російський Крим і швидко зробити анексовані території «російськими» через своє населення. На сьогодні окупанти вже завезли до Криму близько 800 тис. «новоселів» з Росії й тимчасово окупованих територій України. А це ще й розмивання національної релігійної компоненти. Таким чином агресор показує, мовляв, бачите, скільки «русскіх» насправді живе в Криму.
Тому кримськотатарські батьки збираються разом і, кому це під силу, допомагають створювати культурні продукти, підтримують кримськотатарських митців, організовують виставки, невеличкі презентації й концерти.
На щастя, кримські татари не беруть масової участі в роботі органів окупаційної влади. Напевно, вони все ж там є, але цей відсоток надзвичайно малий. А це говорить про те, що, попри 12 років анексії, у кримських татар є велика надія на відновлення справедливості й на повернення [української влади].
— Як нині росіяни ставляться до кримських татар? Чи не змінилось останнім часом ставлення до них окупаційної російської влади?
— Увесь цей час росіяни намагаються запроваджувати свій принцип батога й пряника. З одного боку, це репресії, що мають масовий характер, і в абсолютно довільний спосіб засуджують людей чи репресують. А з іншого — намагаються створити атмосферу мультикультурного Криму і в геть бутафорний спосіб представляти кримськотатарську та українську культуру.
При цьому суб’єктність кримських татар чи те, що вони — корінний народ, розмивається. Навпаки, загарбники намагаються цього не робити і всіляко уникають. Плюс побутовий шовінізм у Криму, на жаль, як був, так і залишається. Коли кримських татар можуть називати абсолютно неприйнятними й принизливими словами. Це було й до анексії, але після 2014-го значно посилилось.
— Ви сказали, що нині налічується близько 220 політв’язнів, і понад 130 із них це — кримські татари. Чи є можливість їхнього звільнення, наприклад, під час обмінів полоненими? Чи були такі випадки?
— На жаль [ні]. Але тут я хочу торкнутися теми, про яку мало говорять, — теми кримських військовополонених.
Реклама:
Хочу розповісти про наших воїнів, які зараз перебувають за ґратами в російському полоні. Це кейс мого дуже близького друга, який мені вже як брат, Дениса Мацоли, з яким я разом навчався в університеті. Денис — морпіх, який захищав Маріуполь, і з березня 2022-го перебуває в Кінешмі (Іванівська область РФ), де тримають українських військовополонених. Довший час його тримають у камері-одиночці. У нього були хронічні хвороби й до полону, а тепер його стан, зі слів тих, кого вже обміняли, вочевидь погіршується.
— А чи дозволено вивчення кримськотатарської мови у кримських вишах? Чи функціонують на півострові ЗМІ й книговидання кримськотатарською?
— У вишах кримськотатарська вивчається там, де вона викладалася й раніше — у Таврійському національний університет імені В. І. Вернадського, який росіяни реорганізували в так званий Кримський федеральний університет імені В. І. Вернадського, та в Кримському інженерно-педагогічному університеті. Останній — це так званий кримськотатарський виш.
Але де ці випускники знаходитимуть роботу? Зараз престиж викладача кримськотатарської мови підтримується переважно кримськими татарами. Бо вони розуміють, що слід знати й вивчати рідну мову, тому залучають викладачів на приватні уроки, про які я вже згадував.
Кримськотатарський бізнес, що діє в Криму, намагається підтримувати власну культуру, а тому невеличкими накладами можуть публікуватися книжки, які не торкаються соціально-політичних тем. Переважно це дитячі книжки, які вважаються умовно безпечними, бо на інші теми видати книжку кримськотатарською практично неможливо.
Але, на жаль, такі онлайн-ресурси змушені оминати суспільно політичні теми й новини.
— Яким кримські татари бачать своє майбутнє?
— Гадаю, переважна більшість кримських татар бачать своє майбутнє у вільній, демократичній Україні, де реалізовані колективні політичні права киримли. І тут вочевидь може йтися про національну кримськотатарську територіальну автономію в межах України. Таким чином кримці нарешті зможуть брати відповідальність за свою батьківщину й розвивати Крим — як це й має бути в абсолютно демократичному суспільстві. Те, чого кримські татари, на жаль, позбавлені впродовж кількох століть.
І коли ми говоримо з нашими людьми в Криму, то те, що вони чекають на наше повернення й на повернення двох прапорів [державного прапора України й національного прапора кримських татар], — точно артикулюється між рядків.
Реклама:
Загрузка…
