«По четвертому колу беруть на озброєння». Що відомо про російський ЗРК С-500 та які показники виглядають сумнівно — інтерв’ю NV з Катковим
Випробування ЗРК С-500 (Фото:Sputnik)
Автор: Павло Новіков
Головний редактор Defense Express Олег Катков розповів в інтерв’ю Radio NV про новітній ЗРК С-500, який РФ, за словами голови ГУР Кирила Буданова, перекинула в Крим.
https://www.youtube.com/watch?v=DtTjmxNUUeY
— Давайте почнемо з заяви Кирила Буданова, керівника Головного управління розвідки, що рашисти вже перетягнули до тимчасово окупованого Криму найсучасніший свій зенітно-ракетний комплекс С-500. С-300 і С-400 за останній час у них якось вибувають з чату, завдяки влучним ударам наших Сил оборони. С-500, який, за їхніми даними, має збивати геть усю балістику, що ми маємо розуміти про цей комплекс? Наскільки це справді та штука, яка вбереже Кримський півострів від, наприклад, ATACMSів?
— Щодо С-500, то, по-перше, дуже мало інформації щодо цього комплексу. І це попри те, що його розробка почалася ще у 2002 році. Тобто його розробляють вже дуже-дуже давно.
Читайте також:
Для розуміння: навіть у 2008 році [РФ] вже завершувала черговий етап розробки, вони говорили про те, що скоро цих С-500 буде величезна кількість. Щоправда, тоді його називали або Тріумфатор, або Прометей, або Властелин навіть. Такі відірвані від життя назви. Зрештою, ми говоримо саме про С-500, і залишилася всього назва Прометей.
Загалом, С-500 вочевидь є модернізацією радянського комплексу С-300 В (саме з буквою «В» на кінці), який відрізняється за багатьма речами від звичайного С-300. Тому що С-300В — це вже армійська застава ППО, яка спеціалізувалася виключно на протиракетній обороні. Для цього вона використовувала абсолютно інші – окремі ракети на кшталт 9М82, які призначалися саме для боротьби з балістичними ракетами. Вони дуже сильно відрізняються від С-300 чи навіть С-400.
У результаті йдеться про те, що за офіційними даними у РФ загалом є лише до двох комплексів С-500. Причому ще і під питанням, чи [вони] у повному боєздатному стані, чи з усіма ракетами. Тому що зазвичай [в РФ] така ситуація, що коли вони говорять про те, що вже прийняли на озброєння, пройшло два роки, а вони знову про це заявляють. По четвертому колу повідомляють про те, що розпочалися постачання. Така стандартна ситуація.
Яка взагалі є інформація щодо можливостей реальних С-500, це те, що безпосередньо в ній використовується нібито нова ракета, насамперед це 77Н6-Н, яка має боротися з балістичними ракетами. І для неї декларуються якісь дуже високі дані, які навряд чи навіть відповідають реальним, тому що вони дійсно високі, мовляв, може збивати ціль на дальності 500−600 кілометрів.
По-перше, це саме зенітна ракета для перехоплення балістичних [цілей], тобто протиракета, і для неї така дальність виглядає… Дійсно, по показниках, коли вона кудись запускається на максимальну дальність, і вона просто пролітає таку відстань, я в це можу ще повірити. В тому, що вона на такій дальності може щось ефективно перехоплювати у ролі балістичної ракети, виглядає доволі сумнівно.
— А чому тут сумніви? Така велика дальність означає відхилення на 100 кілометрах в кілька кілометрів? От так мається на увазі?
— Сумніви, тому що є питання енергетики, є питання керування. Знов-таки, немає її адекватних зображень, тому що все, що є про С-500 з реальних фото, відео, можна на пальцях порахувати. Але на тих зображеннях ракети 77Н6 для комплексу С-500, на ній не видно газодинамічних рулів, такого характерного поясу рулів, які забезпечують можливість маневрування.
Наприклад, на ракеті MSE для Patriotа є газодинамічні рулі. На ракеті для SAMP/T Aster-15 або Aster-30, то в неї також є газодинамічні рулі. У цієї ракети їх немає. Все, що є для керування польотом, — це звичайні аеродинамічні поверхні. Це означає те, що навіть питання маневрування цієї ракети вже під питанням, у принципі, ефективне маневрування.
Другий аспект — це забезпечення цілевказання на дальності 500−600 кілометрів. Це дійсно величезні дальності, і для того, щоб підсвітити ціль на такій відстані, навіть виявити її, особливо коли йдеться про балістичні ракети, це окремо має бути надпотужний радар. Безліч таких окремих речей, які вказують на те, що це дійсно паперовий показник — 500−600 кілометрів.
Другий важливіший аспект полягає в тому, що, наприклад, вони говорять про те, що С-500 має перехоплювати цілі навіть поза атмосферою. Як вона може це зробити, якщо в неї, знов-таки, лише аеродинамічні рульові поверхні, які працюють лише в атмосфері? Там немає поперечних газодинамічних рулів.
Ще важливий аспект. Вони не декларують для С-500 можливість кінетичного перехоплення цілей. Це те саме, що відрізняє будь-який дійсно працюючий комплекс протиракетної оборони від російського комплексу протиракетної оборони.
— Давайте цю річ про кінетичне перехоплення будемо пояснювати. Тому що це такий начебто просто технічний аспект, але він виявляється ключовим. Я намагався з цим розбиратися. Порівняємо систему PAC-3 у Patriotа, яка гарантовано збиває ракету Кинджал, тут у них застосований цей кінетичний спосіб перехоплення. В чому різниця між кінетичним і не кінетичним?
— У тому, що для того, щоб знищити балістичну ракету гарантовано, в неї треба врізатися. Просто взяти і врізатися. Це технологія і є кінетичним перехопленням, коли перехоплювач просто врізається у балістичну ракету. Технологія hit-to-kill полягає в тому, що за рахунок величезної зустрічної швидкості, тому що балістична ракета — надшвидка, зенітна ракета-перехоплювач розганяється також до параметрів, які вимірюються в кілометр за секунду, зустрічні швидкості сумуються, і отримаємо під час зіткнення величезну енергію, яка просто знищує ціль у повітрі повністю. Вона просто розсипається. І це єдине, що об’єктивно на практиці гарантує перехоплення балістичних ракет.
От конкретний приклад: для С-400 також декларується перехоплення балістичних ракет. Практика показала те, що він не може перехоплювати. І мова навіть не йде про якісь найновіші розробки, а йдеться про те, що С-400 не перехоплює ATACMS, ракету, яка була розроблена у 1980-х. Фізично він це не може. Все, що відбувається, наприклад, у С-400 і, вочевидь, відбувається у С-500, — це близький підрив.
— По суті, задача така, щоб максимально близько до балістичної ракети підвести свою протиракету, щоб вона там вибухнула, і осколками, відповідно, пошкодила балістичну ракету, таким чином її знешкодивши. Такий принцип у них?
— Так. Проблема в тому, якщо уламками пошкодити балістичну ракету… Ну окей, уламок перебив її двигун, який вже не працює, пошкодили рульову поверхню, але вже все одно, тому що балістична ракета вже падає на ціль. Вона робить це під кутом приблизно 89−90 градусів. Тобто навіть якщо її якось пошкодити, вона все одно падає.
Коли йдеться про касетну бойову частину, навіть якщо там ракета вже розвалюється у повітрі над ціллю, вона все одно заданий свій район запорошить касетними суббоєприпасами, і все це буде знищено.
Багато вже є відео, знятих з наших дронів, як знищуються С-400. Вони запускають ракету за ракетою, ракету за ракетою, після цього просто запорошується вся територія касетними суббоєприпасами — немає С-400.
І це ж не лише про те, що не працюють саме у Росії такі засоби. США також обпеклись на тому, що вони у 1980-х розробили Patriot PAC-2, минулу версію, в якій було задекларовано те, що вона може перехоплювати балістичні ракети ракетами GEM-T. Практика показала у 1991-му році [під час операції] Буря в пустелі, що вони не змогли перехоплювати[балістичні ракети, попри декларування близького підриву. І були парламентські слухання, де визнали, що ефективність у такому випадку складає 10−20%, якщо пощастить. Не працює.
І саме після цього були вкладені величезні кошти і час у розробку саме версії PAC-3 Patriot, в якому використовувалися технології саме кінетичного перехоплення. І для розуміння: кінетичне перехоплення реалізовано у Patriot PAC-3, у SAMP/T, якщо брати інші комплекси, то, наприклад, у ізраїльській Пращі Давида. Але не у С-400. І вочевидь, з огляду на те, що є зараз із інформації, не у С-500.
Але знов-таки, ворог намагається зараз, якщо в нього С-400 не працює, хоча б щось зробити. І тут навіть, можливо, питання в тому, що вони хочуть провести реальні випробування, тому що банальна така ситуація, коли С-400 приймалася на озброєння, вони ж декларували те, що вона може перехоплювати балістичні цілі, вклали у це величезні кошти. Під цим виділенням коштів і на розробку, і на закупівлю стоять відповідні підписи. Причому, з огляду на все, там буде ще і стояти підпис [колишнього міністра оборони Сергія] Шойгу. І величезні питання насправді можуть бути у нового вже міністра оборони РФ [Андрія Бєлоусова], куди пішли гроші. І також, можливо, те саме питання буде і щодо С-500, якщо виявиться те, що він не перехоплює балістичні цілі. А там постійні війни башт Кремля, тому я би не виключав і такий варіант.
— Але якщо у нас є поки що сумніви, чи спрацює система С-500 для перехоплення балістичних цілей, зокрема ATACMSів. Якщо буквально кілька штук їх, одиничні екземпляри цих комплексів є на Росії, то вони просто змушені ризикувати однією з таких систем в Криму?
— Їх всього дві — з того, що відомо. Тобто було повідомлено про передачу, якщо я не помиляюсь, двох. Одна — експериментальна, яка проходила випробування ще у 2010-х роках, другу вони начебто поставили нещодавно [в Крим].
