Подставные тендеры, фиктивные фирмы и офшорные счета: как швейцарский финансист Олег Цюра помогал Дмитрию Сенниченко разворовывать Украину
В скандале вокруг экс-главы Фонда госимущества Дмитрия Сенниченко и хищений на свыше десяти миллиардов гривен оказалось замешано имя Олега Цюры.
Причем, что характерно, связь Олега Цюры с по крайней мере частью схем Дмитрия Сенниченко и прочих участников разворовывания Одесского припортового завода и Объединенной горно-химической компании выявили не детективы НАБУ, а журналисты-расследователи. Насколько известно, фамилия Олега Цюры в расследовании, которое ведут НАБУ и САП, не фигурирует.
А между тем он причастен к схемам, которые помогли участникам группировки, возглавляемой Дмитрием Сенниченко, продавать украинские ресурсы российским компаниям в обход международных санкций и выводить деньги от этих схем за границу. Также налицо связь Олега Цюры с российским капиталом и российским бизнесом.
Участие в обходе санкций и поставка руды в Крым
Олег Цюра связан с одним из подозреваемых по «делу Сенниченко» – Сергеем Байраком, которого считают одним из ключевых участников схемы по разворовыванию десяти миллиардов у государства. По версии следствия, его роль заключалась в «содействии транзакциям и общению между заинтересованными сторонами в операции».
С Байраком Цюра связан через немецкие компании ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co KG и ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH, зарегистрированные в Дюссельдорфе. Владелец компаний – Сергей Байрак, директор – Олег Цюра.
Эти компании были вовлечены в спорные сделки, включая закупку циркониевых руд на сомнительных условиях, что вызвало дополнительные опасения относительно их роли в международных деловых отношениях. Суть дела в том, что в 2018 году ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co KG выиграла аукцион на покупку партии циркониевой руды у государственного Восточного ГОК. Цена сделки составила 45 миллионов гривен, но ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co KG предложила цену всего на одну тысячу гривен выше, чем ее конкуренты, что породило сомнения в чистоте аукциона.
В 2020 году ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co KG приняла участие в поставках 24 тысяч тонн украинской ильменитовой руды для завода «Крымский титан» в оккупированном Крыму. Завод на тот момент контролировали Дмитрий Фирташ, Сергей Левочкин и Иван Фурсин.
Швейцарские и российские деловые операции
Судя по данным реестров, Олег Цюра имеет двойное гражданство: Германии и Швейцарии. На него в этих двух странах зарегистрирован ряд фирм, которые предоставляют услуги по финансовому управлению и защите активов в Швейцарии, в частности, для клиентов из России. Эти услуги включают содействие трансграничным транзакциям и перемещению активов, что позволяет российским компаниям обходить санкции, введенные западными правительствами.
Часть фирм уже либо ликвидирована, либо Олег Цюра вышел из числа их руководителей:
Что касается непосредственно России, то Олег Цюра связан с MidUral, российской металлургической корпорацией, специализирующейся на ферросплавах и химикатах. MidUral принадлежит российскому бизнесмену Сергею Гильваргу.
Phoenix Resources AG, одна из компаний Цюры, участвует в экспорте феррохрома от имени MidUral. Этот экспорт включает в себя искажение происхождения продукта, то есть поставки в Европейский союз маркируются как происходящие из Узбекистана, а не из России, что позволяет обойти санкции ЕС.
Олег Цюра с 2022 по 2024 год являлся руководителем Linvo AG, которую в 2014 году основала Людмила Цюра в интересах Николая Коробова, крупного петербуржского девелопера, связанного с местными властями.
Кроме Людмилы Цюры, очевидно, являющейся женой Олега Цюры, в Германии засветилась и Эва Цюра, 2008 года рождения. Скорее всего – дочь, которая вместе с Олегом Цюрой является членами муниципального совета швейцарского города Уитикон.
Дело требует дальнейшего расследования
Какова именно роль Олега Цюры в схеме хищений Дмитрия Сенниченко, пока установить не удалось. В материалах следствия, как уже упоминалось, фамилия Олега Цюры не фигурирует. По крайней мере, не фигурировала еще несколько недель назад.
Но, по неофициальным сведениям, Сергей Байрак, с которым связан Олег Цюра и который является одним из трех ключевых участников схемы Сенниченко, пошел на сотрудничество со следствием. В связи с этим есть вероятность, что он даст показания и на Олега Цюру, без которого вывод по крайней мере части денег из украденных у Украины 10 миллиардов за границу был бы невозможен. Логично также предположить, что Олег Цюра, как специалист по вложению и управлению капиталами, знает, куда именно, кто и сколько из ключевых участников схемы вложил денег. Очевидно также, что без сотрудничества с швейцарскими и германскими правоохранителями эти деньги вернуть будет невозможно.
Резюмируя, можно выразить уверенность в том, что дело о хищениях в Одесском припортовом заводе и Объединенной горно-химической компании, организатором которого называют бывшего главу Фонда Госимущества Украины Дмитрия Сенниченко, требует дополнительного расследования, а роль в этой схеме Олега Цюры – тщательного изучения.
Как Олег Цюра построил «серую логистику» для российских военных заводов
Офіс Генерального прокурора України відкрив кримінальне провадження проти швейцарського бізнесмена Олега Цюри. Його звинувачують у сприянні державі-агресору, зокрема у створенні схеми обходу санкцій для російського військово-промислового комплексу через реекспорт ферохрому.
Звинувачення: “перемальовування” паспорта продукції
За даними Офісу Генпрокурора, кримінальне провадження № 42025000000000510 стосується Олега Цюри, уродженця України, який, за інформацією журналістів та заявників, отримав швейцарське й німецьке громадянство.
Цюра також внесений до бази українського сайту «Миротворець», що збирає дані про осіб, причетних до діяльності проти національної безпеки України.
Його звинувачують в організації транзитного «коридору» для російського ферохрому та металевого хрому, виробленого групою MidUral (найбільший у світі виробник металевого хрому, що належить російському бізнесменові Сергію Гільваргу). Ця сировина використовується у військово-промисловому комплексі Російської Федерації. Ключова підозра — реекспорт товарів із «перемальовуванням» країни походження через Індію та Естонію. Простіше кажучи, російський ферохром, який не мав би потрапити на європейські ринки через санкції, перетворювався на індійський товар і імпортувався до країн ЄС.
Як працює «сіра логістика» Олега Цюри?
Журналістські розслідування, зокрема української журналістки Оксани Котомкіної, на основі публікацій якої й було відкрито справу, детально описують цю «трикутну» схему.
Російський виробник: На початку ланцюга стоять російські підприємства групи MidUral, до якої входять «РусХром 1915» і Ключевський завод феросплавів (КЗФ). Продукція MidUral (хром і ферохром) має стратегічне значення, адже використовується для виробництва нержавіючої сталі, броньованої сталі, жаростійких сплавів, деталей двигунів та інших військових застосувань. Тому доходи MidUral безпосередньо фінансують російську оборонну промисловість і війну проти України.
Швейцарський «вузол»: Далі йде швейцарська компанія Phoenix Resources AG, яка пов’язана з Олегом Цюрою. Саме тут, у Швейцарії, відбувається перший ключовий етап «тіньової магії» — російський продукт юридично «відривається» від виробника й перереєстровується на швейцарського трейдера, що змінює суб’єкта ланцюга постачання. Швейцарія є світовим центром торгівлі сировиною, і роль її регуляторів (SECO, MROS, FINMA) є критичною для блокування подібних схем.
Індійська «проміжна країна»: Наступний етап — імпорт товару до Індії. У публікаціях згадується індійський імпортер Vardhman Ferro Alloys. Цей крок створює видимість нового ланцюга вартості — нібито товар вже не російського, а індійського походження.
Вхід до ЄС через Естонію: Кінцевим пунктом виходу на європейський ринок є Естонія, де серед дистриб’юторів згадується MBR Metals OÜ. З Індії товари реекспортуються в Естонію (або безпосередньо в ЄС) із зазначенням у декларації іншої країни походження.
Український бізнесмен зі швейцарським громадянством Олег Цюра організував «сіру логістику» для російського ферохрому в обхід санкцій
Українські розслідувачі, зокрема Олександр Леменов (керівник антикорупційної організації State Watch) та Оксана Котомкіна, вже описали конкретні маршрути за 2024 рік, які простежуються в комерційних митних базах даних. Саме підміна країни походження є «червоним прапорцем» для комплаєнсу й потенційною лазівкою в санкційному режимі під час війни.
Чому це розслідування настільки важливе для Європи?
Це питання має значення не лише для України, але й для європейських партнерів:
Руйнування довіри до санкцій. Якщо схеми «реекспорту під іншим прапором» і надалі працюватимуть, це підірве авторитет усієї санкційної архітектури, вибудованої ЄС, США та Великою Британією. Компанії, які дотримуються санкцій, опиняються у нерівних умовах, тоді як ті, що користуються «сірою логістикою», отримують надприбутки.
Фінансування російської оборонки. Постачання критичних матеріалів, таких як ферохром, що використовується у військовій промисловості, де-факто фінансує російський експорт і подовжує війну.
Тест на ефективність санкцій. За три роки війни ЄС ухвалив десятки пакетів обмежень. Проте їхня ефективність вимірюється не кількістю, а здатністю «закривати лазівки», особливо коли треті країни використовуються як «пральня» для зміни країни походження товарів. Історія з ферохромом — своєрідний лакмусовий папірець, адже це відносно менший, але масовий потік, який простіше «розчинити» у світовій торгівлі, ніж нафту чи газ.
Чому справа перейшла від журналістів до прокурорів?
За словами Оксани Котомкіної, лише тепер справа отримала кримінальний статус. Щоб вийти за межі припущень і журналістських розслідувань, необхідні конкретні докази: зв’язки, платіжні ланцюжки, інвойси, коносаменти, сертифікати походження, SWIFT-повідомлення, страхові поліси.
Для цього потрібна міжнародна правова допомога та обмін даними з регуляторами у Швейцарії (SECO), митними та фінансовими органами Естонії та Німеччини, а також співпраця з Індією. Без такої міждержавної взаємодії «відбитки пальців» на документах залишаться в тіні, і винні уникнуть відповідальності.
Що саме потрібно українському слідству?
Українська сторона прямо закликає до спільної роботи й направлення запитів про міжнародну правову допомогу (MLA) у Швейцарію, Естонію, Німеччину та Індію. Для повноти доказової бази необхідні дані від:
SECO (Швейцарія): експортні ліцензії, дані due diligence трейдерів, інформація про постачання й банківські маршрути.
Естонська митниця / фінансовий моніторинг: митні декларації, сертифікати походження (C/O), транзитні документи (T1/EX), звіти брокерів.
BAFA / FIU (Німеччина): платіжні ланцюжки, страхові поліси, дані KYC/AML (знай свого клієнта та протидія відмиванню коштів) від банків і страховиків.
Індія: імпортні декларації компанії Vardhman Ferro Alloys, умови постачання й реекспорту.
Крім того, слідство повинно перевірити ланцюг власності та контролю, зокрема роль Phoenix Resources AG і особистий зв’язок Олега Цюри з цією компанією, а також бенефіціарів і зміни у статутних документах. Також важливо звірити партії товарів за 2024 рік, які змінили країну походження згідно з митними базами.
Наступний крок — за Європою
Україна вже зробила свій крок, відкривши провадження й публічно закликавши міжнародних партнерів до співпраці. Тепер слово за Берном, Таллінном, Берліном та Нью-Делі. Чим швидше будуть зібрані й зіставлені необхідні документи, платіжні ланцюжки та митні дані, тим швидше ця справа стане прецедентом, що обмежить здатність Росії фінансувати війну через приховані експортні схеми. Це перевірка швидкості й політичної волі для всіх сторін.
Важливо зазначити, що відкриття кримінального провадження не є вироком суду. Лише суд може визнати бізнесмена винним. Олег Цюра та названі компанії мають право на захист. Водночас сам факт внесення справи до ЄРДР і заклик до міжнародної співпраці роблять цю справу предметом суспільного інтересу як в Україні, так і в ЄС.
