Пройти по воді. Як одні люди рятують інших людей та усіх тварин із затоплених районів Херсону — репортаж NV
Поділитися:
Після підриву росіянами Каховської ГЕС на Херсонщині доводеться рятувати людей та тварин (Фото:Олександр Медведєв, NV)
Автор: Наталія Роп
До всіх тяжінь, які війна принесла Херсону, тепер долучилась і природна катастрофа – повінь, спричинена діями російських військових. NV відзначив, що цей природний елемент суттєво вплинув на місто та його мешканців.
Вранці 7 червня найвищою спорудою на херсонський площі Корабелів, що більш-менш впевнено виглядала з-під води, була центральна конструкція-квітник із синьо-жовтим стягом на верхівці. Усі ж навколишні одноповерхові будівлі та МАФи майже до дахів пірнули у розлите за звичні межі Дніпро.
«Херсон — місто корабелів», — сумно нагадував про назву площі банер-плакат, нависаючи своїм нижнім краєм над поверхнею каламутної води.
Трохи далі за площею починається «суха» частина міста. Туди ще не добрався потоп, спричинений росіянами, які за добу до того, вранці 6 червня, підірвали Каховську ГЕС, нижню з каскаду станцій на Дніпрі, і тим випустили з обіймів водосховища частину з мільярдів кубометрів води, що стримувала гребля.
На цій межі води біля площі знаходиться одне із місць евакуації херсонців із затоплених районів міста, що розташувались у низинах, що безпосередньо межують з Дніпром — Острова, а також Корабельного, Шуменського і частини Дніпровського.
Біля новоутвореної затоки чергують два евакуаційні катери та автомобілі. Останні уже заповнені тваринами, яких вдалось врятувати із небезпечної зони.
Із затоплених районів Херсону волонтери евакуюють сотні чотирилапих / Фото: Олександр Медведєв / NV
Поки один із катерів відправляється на чергову евакуацію, над містом лунають кілька глухих звуків вибухів, — наслідків нескінченних обстрілів багатостраждального міста росіянами.
— От с*ки, — коротко кидає в їх адресу один із відеооператорів телеканалу, який висвітлював ситуацію в Херсоні.
За кілька хвилин на затоплених вулицях з’являється червоний всюдихід рятувальників ДСНС. Він повільно наближається до «берегу», виїжджає на нього. Із квадратної машини, що вміє і плавати, і їздити, вистрибує рятувальник та обережно допомагає вийти із неї евакуйованим — парі пенсіонерів та чоловіку середнього віку.
Усіх їх привезли з Острову — одного із найбільш постраждалих від води та російської артилерії районів. Окупанти продовжували гатити по ньому навіть попри створений ними самими потоп.
— Я надіявся, що вода спаде. Але зранку [наступного дня після підриву ГЕС росіянами] стало ще гірше, — пояснив NV Федір Манжуга, охоронець, який останнім виліз із евакуаційного всюдиходу.
Рятувальники вивозять херсонців на всюдиходах “Богун” / Фото: Олександр Медведєв / NV
Він пригадує, що вода почала прибувати ще вранці 6 червня. І не спинилась й досі. Херсонець залишався поряд із об’єктом, який охороняє, майже до останнього. Глибина досягала вже двох метрів, коли чоловік вирішив попросити про евакуацію. Рятувальники забрали його з другого поверху триповерхової будівлі.
— У мене на телефоні ще залишалось трохи процентів, — там же ж світла нема, нічого нема, — розповідає чоловік. — І я встиг зателефонувати. Ждав їх десь 2−3 години. Хлопці не встигали [швидше забрати], бо поїхали по інших людей, і по ходу назад забрали мене.
Дайджест головних новин Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п’ятницю
Коли чоловік покидав місце своєї роботи, то під водою уже знаходились усі навколишні одноповерхові будівлі, — не було видно ні сусідньої зупинки громадського транспорту, ні заправки.
— Там все затоплено, — сказав, видихаючи втомлено, Манжуга, і попрямував до центру міста, аби вже звідти поїхати додому — в сусіднє селище Комишани.
ЧОВНИ, ЛЮДИ ТА СОБАКИ
У Комишанах — західному передмісті Херсону, — частина місцевої одноповерхової забудівлі теж опинилась під водою. І не тільки вона.
— Ось там знаходився блокпост наших хлопців, — показує NV один із військових на невеличкий шматок дорожнього знаку, який виднівся в далині над затопленою територією селища.
Окрім блокпосту вода поглинула також усі добре укріплені позиції ЗСУ, що були облаштовані вздовж Дніпра. Боєць припускає, що вода змиє усі окопи та бліндажі, і ті доведеться споруджувати по-новому.
Наразі ж тут організований ще один евакуаційний пункт, де працює кілька груп волонтерів із човнами.
Операція із врятування цуценят у Комишанах біля Херсону / Фото: Олександр Медведєв / NV
— Ваня, туди моторка пішла! Дивись, щоб ти в холосту не скатався, — кричить з берега Ростислав Клик, волонтер організації «Усі небайдужі – Херсон» до своїх колег, які тільки-но вирушили на човні на чергову евакуацію.
— Там ще дві людини чекають, — перекрикуючи звуки двигуна, відповідає йому Ваня, і спрямовує свою моторку вздовж затопленої вулиці.
Клик волонтерив у місті весь час, з самого початку повномасштабного вторгнення. Навіть попри окупацію разом із однодумцями відкрив 5 пунктів допомоги, де годував херсонців. Час від часу їм доводилось змінювати місця розташування «їдальні», адже волонтерів переслідували окупанти, намагаючись змусити хлопців допомагати вже «від імені Росії».
Велика повінь змусила Клика освоїти новий тип допомоги.
Ростислав Клик із організації “Усі небайдужі – Херсон” волонтерить в місті з початку великої війни / Фото: Олександр Медведєв / NV
До обіду 7 червня, коли NV cпілкувався із волонтером, Клику та колегам вдалось евакуювати із затоплених районів чотирьох людей та два десятки собак.
Рятувальна операція для нього розпочалась о 6 ранку, однак сам процес евакуації відбувається повільно, — багато хто з людей просто не хоче виїжджати. Волонтерам доводиться ледь не силоміць витягувати їх з власних обійсть.
— Ось там подивіться, — показує Клик NV на напівзатоплену будівлю із зеленим дахом, — Там сидить охоронець на другому поверсі, бо йому сказав директор знаходитись на зміні. І там знаходиться людина, вона працює. Ось такий маразм.
— Що це за компанія? Давайте їх зробимо відомими, — пропонує репортерка NV.
— Це автомийка. Не знаю, що це за фірма.
За словами Клика, найбільш постраждалими районами у Херсоні вважають Острів, Нафтогавань і Марія Фортус. Однак допомога потрібна і в Комишанах. Волонтери збираються прориватись звідси на острівні частини і зрозуміти, чи залишись в селищі маломобільні та лежачі люди.
Клик каже: на щастя, є куди евакуйовувати херсонців та тварин, адже в країні багато небайдужих, які готові прийняти у себе постраждалих.
Рятувальна операція із у Комишанах під Херсоном / Фото: Олександр Медведєв / NV
— Вся країна включилася в нашу проблему, — додає волонтер. — Всі летять, всі біжать. Ти їдеш додому і в третій ночі отримуєш дзвінки, — люди запитують, що потрібно, як і якими об’ємами. Я просто кажу: беріть і їдьте. Люди під’їжджають до ось таких зон, бачать, як ми вивозимо тварин, і одразу їх забирають.
Під час розмови колеги Клика привозять чергову партію собак — дві клітки з цуциками. Щоб врятувати їх місцеві знайшли човен і пірнали за песиками у воду.
Цих тваринок приймає Ірина Булковська — волонтерка комунального Центру захисту тварин при Миколаївській міськраді.
— Там далі дуже погана ситуація, мало куди можна добратися, — каже дівчина, і показує на велику воду — затоплену частину Комишан.
Булковська пояснює, що ще ввечері першого дня катастрофи волонтери могли вивозити тварин з віддалених частин цього району. Однак сьогодні навряд чи туди вдасться комусь дістатись.
Ірина Булковська, волонтерка комунального Центру захисту тварин при Миколаївській міськраді / Фото: Олександр Медведєв / NV
— І там нікого вже спасати, — додає вона після паузи.
Та попри це волонтери збираються витягувати всіх, кого ще знайдуть. Хоча деякі херсонці чинять опір і не хочуть ні самі тікати від води, ні тварин відпускати.
— Поки ми тут чекали [на повернення евакуаційних човнів], то ловили тварин на берегу, — розповідає Булковська. — Була ситуація, коли відпливав човен із людьми туди. І собака поплила за ними, щоб повернутись на своє місце житла, — і на наших очах потонула.
Миколаївське ветеринарне підприємство зараз може прийняти до 350 тварин, каже вона. Переважно чотирилапі потрапляють туди із сильним стресом, адже деяких із них діставали із закритих будівель, де шансів на виживання було обмаль.
— Скільки там залишилось ще тварин? — запитує NV у волонтерки.
— Могла залишитись ще дуже багато, — відповідає вона. — Ніхто не каже за котів. Усі кажуть тільки про собак. Котів ніхто не бачив, у них великий стрес через воду. Вони не виходять…
За словами Булковської, в Комишанах ситуація із евакуацією тварин погана. Адже тут працює менше волонтерів, ніж у самому Херсоні, і є багато небезпечних місць, до яких можна добратись лише човном.
Та попри всі ризики, в тому числі обстрілів, волонтери збираються працювати тут, поки будуть потрібні.
— [Коли росіяни підірвали ГЕС] ми всі зібралися, — розповідає Клик про свої колег-волонтерів. — Нам, херсонцям, не звикати. Ми просто збираємось і летимо туди, де потрібна допомога. Вже на місці коригуємось, гуртуємось, кожен починає робити свою справу.
«АБОНЕНТ ЗАРАЗ НЕ МОЖЕ ПРИЙНЯТИ ВАШ ВИКЛИК»
Ще один напрямок, що згуртував херсонців — евакуаційні штаби, де поселяють врятованих людей із затоплених районів. В один із таких, під Херсоном, де в обід 7 червня побував NV, заселили майже 150 людей.
На порозі будівлі журналістів зустріла Клавдія Плохотнюк, жителька Острову: літня жінка енергійно замітала коридор штабу попри те, що там є кому це робити.
— Журитись я не збираюся, мені тільки 73 роки, — бадьоро пояснила пенсіонерка.
Плохотнюк евакуювалась із мікрорайону одразу ж, як тільки почала прибувати вода. Адже жінка живе на першому поверсі багатоповерхівки.
Клавдія Плохотнюк виїхала з херсонського району Острів / Фото: Олександр Медведєв / NV
У штабі поряд із Плохотнюк поселили ще двох жінок: 54-річну Наталію Нікіфоренко та її 84-річну матусю Парасковію Андріївну. Обидвох привезли з приватного сектору в районі Гідропарку, який почало сильно підтоплювати вже о 6 ранку першого дня повені.
— Поки ми збиралися і хапали речі, вода уже почала сягати кісточок ніг, — пригадує Наталія Нікіфоренко. — А коли виїхали — колін.
На збори у жінок було всього 20 хвилин. Брали із собою все необхідне, що було під руками. Парасковію від напруженої ситуації трусило.
— Я плакала, бігала і не знала, що з собою взяти, — пригадує бабуся. — Я кричу доньці: «Давай бігом, бо вже вода по кісточки». Вода все прибувала і прибувала.
Мати і донька Нікіфоренки мали всього 20 хвилин на те, щоб евакуюватись з власного будинка / Фото: Олександр Медведєв / NV
Пригадуючи цей епізод, пенсіонерка починає плакати.
— Кури позалишались на дворі у воді і втопилися, — каже бабуся зі сльозами на очах. — Дві курочки і півень.
Жінки збираються пересидіти в штабі час, поки вода не відійде від їхньої оселі. Але коли це буде, вони не розуміють, — зараз їхня хата повністю вкрита Дніпром.
Та більше за все Нікіфоренки хвилюються за рідних, які залишились в районі попри затоплення. Син Параскевії зараз із родиною знаходиться у 9-поверхівці, розташованій на віддалені від річки.
— Ми дзвонимо його дружині, але «абонент зараз не може прийняти ваш виклик», — каже схвильована бабуся. — А син, коли підняв слухавку, сказав, що працює, і що в нього сідає заряд телефону. І сказав, що в домі поки нема води.
Станом на ранок 8 червня, коли NV уже залишив Херсонщину, середній рівень підтоплення сягнув 5,61 м. Під водою опинились 600 кв. м, із яких 32% припадає на правобережжя, а решта — на окупований лівий берег.
