Проносне в солодощах і отруєна горілка. Лідерка жіночого партизанського руху Зла Мавка — про те, як її загін чинить опір росіянам в окупації
Поділитися:
Поки українці чинять опір на окупованих територіях, росіяни не зможуть перемогти, впевнена одна з лідерок руху Зла Мавка (Фото:DR)
Автор: Євгенія Корольова
Активні українки в Мелітополі, Генічеську, Сімферополі та інших захоплених Росією містах понад рік борються проти окупантів у власний креативний спосіб. NV поговорив з однією з засновниць жіночого руху.
Напередодні 8 березня 2023 року в Мелітополі Запорізької області, що на той час вже рік перебував під окупацією, зустрілися три подруги. Кожна з них страждала через російську навалу й мріяла про звільнення міста, тож разом вони наважились на креативну акцію в підтримку України.
Мелітопольчанки розвішали містом плакати з написами російською мовою «Не хочу цветов! Хочу мою Украину!» та малюнком, на якому розлючена українка б’є російського солдата букетом квітів.
З цієї маленької, на перший погляд, ініціативи виріс потужний жіночий партизанський рух Зла Мавка. Основна активність учасниць — це плакати та стікери українською та російською мовами, що зʼявляються на вулицях окупованих міст. Також хоробрі українки в підпіллі зривають та палять російські прапори, а в липні 2023 року активістки запустили в обіг в Мелітополі тисячі фальшивих російських банкнот з написами «Это вам не Россия» та «Вы в Украине».
NV поспілкувався з однією з засновниць руху про фейкові рублі, реакцію росіян на акції та повсякденне життя в окупованому Мелітополі. Видання не називає імʼя активістки заради її безпеки.
— Чому ви вирішили саме розклеювати плакати на окупованих територіях? Який сенс в це вкладаєте?
— Спочатку це був найпростіший метод спротиву та донесення наших голосів до росіян. Але згодом все змінилося — окупанти понаставляли таку кількість камер відеоспостереження, що з кожним днем треба бути все вигадливішими та обережнішими.
Головне для нас — це кожен день нагадувати окупантам, хто вони такі, що вони знаходяться в Україні й чим це все для них закінчиться. Поки триває спротив — вони не перемогли.
— Навіть така проста акція може мати жахливі наслідки. Які заходи безпеки приймаєте, щоб вас не спіймали? Чи були загрозливі ситуації?
— Загроза в окупації — це перманентний стан. Вас можуть покарати, навіть якщо ви взагалі нічого не робили. Тож, звісно, ризики великі. Однак ми приймаємо багато заходів безпеки, намагаємося передавати їх всім жінкам і дівчатам [які залучені до руху], та попереджаємо про небезпеки. Розповідаємо, як правильно «чистити» телефони, за чим потрібно слідкувати на вулицях, як проносити речі тощо.
— Когось з активісток руху росіяни затримували, проводили обшуки?
— На щастя, поки нам невідомо про випадки затримання Мавок, сподіваюсь, що так буде й надалі.
Обшуки траплялись, але це були не ті випадки, коли [окупанти] підкидають зброю чи американський прапор, тому все добре, обійшлося без арештів.
— Ви починали з Мелітополя, але згодом до вас долучились і інші окуповані міста. Як це відбувалось? Ви самі шукали активісток або вони виходили на вас?
— Вони самі виходили на нас. Ми почали вести Telegram-канал, створили чат-бот, і вже за декілька місяців з трьох Мавок перетворились на справжній рух опору.
— Які акції вашого руху ви вважаєте найвизначнішими?
— Всі. Тому що насправді немає значення, наскільки круто якась акція виглядає в очах телебачення чи Telegram-каналів, або наскільки сильно вона розізлила росіян. Кожен маленький стікер, повішений однією з наших Мавок, — це вже важливо. Дівчата дуже сильно ризикують, але попри це не сидять мовчки, приймаючи реалії окупації. Натомість кожною своєю дією вони демонструють окупантам, де їх місце, — і воно точно не тут.
— Які наступні акції ви плануєте?
— Росіяни теж стають більш вигадливими у своїх пошуках підпілля, тому вигадувати щось нове нам доводиться постійно. Акцій буде ще багато, а російські прапори продовжуватимуть падати в наших містах, це ми обіцяємо.
— Ви розповідали, що вам надходять листи від окупантів — що вам пишуть росіяни?
— Раніше писали тільки стандартний безграмотний набір гидоти разом с матом і погрозами. Але останнім часом почали звертатися люди з різних регіонів Росії зі словами підтримки, побажаннями перемоги України та розумінням, що відбувається. Якщо чесно, то це був шок! Навіть з Кубані нам присилали фотографії наших «рублів Мавки» з написом «це Україна».
— Що сьогодні відбувається в Мелітополі? Яка ситуація в цілому і як поводяться росіяни?
— Вони намагаються вдати «чудове мирне життя» та зробити з Мелітополя «зразкове місто». Виглядає це дуже сюрреалістично. Люди ходять в кафе, діти граються, напоказ фарбуються будівлі й робляться дороги, при цьому в непоказових районах, звісно, нічого не робиться. Водночас ми спостерігаємо безкарність нової «влади», тут немає роботи, ціни ростуть, медицина погана, зростає кількість стихійних ринків. В місті йде мобілізація, все завішано триколорами та російською агітацією, а мілітаризація дітей виходить за всі рамки. І це ще пощастило, якщо в тебе не «націоналізували» житло.
— Які настрої в мелітопольців? Чи чекають визволення свого міста?
— По-різному. Треба почати з того, що все більше людей намагаються виїхати. Місцевих вже не так багато й залишилось, а ось приїжджих — тьма! Ми називаємо це «великим переселенням народів» до нашого Мелітополя. Портрет міста дуже змінився.
— Певний час багато писали про те, як українців на окупованих територіях забирають «на підвал». Зараз в цьому плані стало спокійніше, чи росіяни досі постійно розшукують тих, хто «співпрацює з ЗСУ», за їхніми даними?
— В цьому плані ситуація, на жаль, стабільна: люди зникають, відбуваються показові справи, зараз ще популярною стала депортація [українців примусово переміщують в Росію]. Тобто тебе просто можуть вигнати з твого міста — і це ще не найгірший варіант.
Поділитися:
Загрузка…
