«Путін зухвало блефує». Пів року тому РФ не збиралася зупинятися ближче Львова, але все змінюється — розмова з Євгеном Диким
Поділитися:
Навчання українських військових (Фото:23 окрема механізована бригада / Facebook)
Автор: Василь Пехньо
Як просувається російський наступ і коли ситуація кардинально зміниться на користь України, в інтерв’ю Radio NV розповів Євген Дикий, ветеран російсько-української війни, екскомандир роти батальйону Айдар.
https://www.youtube.com/watch?v=0QS6qnHQtJI
— Давайте окреслимо те, що ми маємо зараз на фронті. Ваше сприйняття подобається багатьом людям. Отже ми наближаємося до кінця червня. Це той місяць, на який багато навіть наших офіційних осіб прогнозували великий російський наступ або те, що концентрація військ РФ буде настільки великою, що росіяни зможуть ледь не на всіх напрямках проводити атаки. Ми це зараз і бачимо. Нещодавно головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський навіть говорив, що навіть на нетипових напрямках росіяни відкривають фронти. Одним з них є торецький напрямок. Там фронт взагалі був нерухомим з початку повномасштабного вторгнення, а ось зараз росіяни розкрили навіть його. Чи можна вже зараз припускати, що це і є той великий очікуваний російський наступ, який і не зупинявся, але зараз він з новою силою посилюється?
— Пане Василю, дуже важливе уточнення ви зробили, що він і не припинявся. У росіян не було розділення на затишшя, малий наступ і великий наступ. Вони весь цей час максимально тиснули на те, чого могли досягти. І оцей максимум час від часу змінювався, залежно від того, скільки сил та засобів у них було.
І я не буду навіть вдаватися в теоретизування, а чи не вважати, що найбільшим наступом був той момент, місяць тому, коли вони спробували піти на Харківщину в 10-х числах травня, а при тому ще й на 20-ті числа травня планувався наступ на Суми. Якщо ми пригадуємо [слова очільника української розвідки Кирила] Буданова, він попереджав про те, що за тиждень підуть на Харківщину, то там же було попередження, що десь за 10 днів мали піти на Суми. І чи вважати, що відлік цього великого наступу закінчився, коли росіяни на Суми так і не пішли, тому що їм довелось перекинути на Харківщину набагато більше, ніж вони спершу сподівались, і взагалі змінити там свої плани від великого просування в глибину нашої території до спроби зараз утримати хоча б ту п’ятикілометрову смугу, яку вони віджали в перші дні свого наступу.
Наразі вони там вже в глухій обороні. Це не означає, що там стало легше. Там дуже інтенсивні, жорсткі бої і в районі Липців, і у Вовчанську. Але це вже бої, де ми в наступі. Ми там вже помінялися місцями.
Чи вважати, що їхній максимум був тоді, коли вони перли з півночі, відкривали плюс 70 кілометрів нового фронту, чи вважати, що все ж оцей максимум — це прямо зараз, коли вони зібрали десятитисячне угрупування з сотнями одиниць бронетехніки в районі Райгородки і пруть там на позиції Третьої штурмової? Я не буду судити конкретно, який момент вважати максимальним. Але загалом мені здається (я, звісно, можу помилятись), судячи по дуже багатьох ознаках, які складаються в загальну картину, що вони загалом наразі на максимумі своїх можливостей. І це хороша новина.
Справа в тому, що такий максимум ми вже бачили, такий максимум ми вже пережили, при тому пережили в значно гірших умовах, ніж сьогодні. Ми пережили цілком співставний масштаб їхнього тиску ще й до того, як Конгрес [США] розблокував допомогу. Так, то було дуже страшно, це були жахливі [дні].
— Ви маєте на увазі початок цього року?
— Так, я маю на увазі початок цього року, коли ми були в глухій обороні. Але ми все одно витримали тиск, як на мене, співставний з тим масштабом, що є зараз. Принципово нічого не змінилося. І є всі підстави вважати, що принципово вже і не зміниться.
Поділитися:
Загрузка…
