«РФ доведеться зупинитися». Нарожний — про очевидні й неочевидні цілі ймовірного заходу на Бєлгородщину та очікування від дій на Курщині
Розбита колона техніки в Курській області (Фото:ssternenko/Telegram)
Автор: Олег Білецький
Засновник БО Реактивна пошта, військовий експерт Павло Нарожний розповів в інтерв’ю Radio NV, яку мету може мати можливий захід ЗСУ в Бєлгородську область, чому ворог буде змушений перекидати резерви в Курську область та чи просуватимемося ми вглиб РФ.
https://www.youtube.com/watch?v=jS9mv-MLIx4
— Про розширення боїв на Бєлгородську область цікаві матеріали з’являються. Неофіційно, але, ймовірно, бої перекинулися вже на територію Бєлгородської області. Мережею шириться відео, на якому фіксується зайняття села Пороз. Генштаб ЗСУ це не коментує. Ось це ймовірне розширення плацдарму, про що це може свідчити?
— Про плани ми можемо лише якісь робити здогадки наразі, бо будь-якої офіційної інформації немає. Єдине, що сказав президент [Володимир] Зеленський в своєму зведенні, що [головком Олександр] Сирський доповідає йому про ведення всіх операцій і також про операцію «от таку».
Моя здогадка яка? Чому ця операція сталася, які можуть бути її цілі? Сумська область постійно потерпає від артилерійських обстрілів ворога, від авіаційних ударів. Харків постійно потерпає, і села Харківщини, постійно йдуть бої за Вовчанськ. Абсолютно логічно було б зачистити, відкинути ворога від державного кордону кілометрів на 15−20, щоб унеможливити всі артилерійські обстріли.
Ціль така — абсолютно очевидна. І неочевидна ціль — це для того, щоб завдати удар, щоб ворог на цю ділянку фронту перекинув боєздатні підрозділи. Тобто відтягнути їх з напрямку Покровська. Тому рух в бік Бєлгородщини, яка у нас з Харківщиною на кордоні знаходиться, це абсолютно логічний крок.
— Щодо планів росіян є цікава аналітика від Інституту вивчення війни. Фактично Росія опиняється перед вибором. З одного боку, росіяни не хочуть передислоковувати війська в напрямку Курська, аби не зірвати свій наступ на сході України. Тут питання: чи вони будуть до цього змушені?
— Це буде, як гра в шахи. Тобто вони розуміють, якщо вони не перекинуть туди боєздатні підрозділи з іншого напрямку, а це може бути покровський напрямок, це може бути Херсонщина, чи Запоріжжя, то тоді вони втрачають що? Вони втрачають з великою ймовірністю Курську область. Буде величезний удар по бойовому духу солдат, які воюють на будь-яких ділянках фронту, тому що, як так, українські підрозділи зайшли і безкарно себе почувають: беруть полонених, знищують техніку, завдають удари по колонах, причому з великою кількістю втрат серед особового складу.
— Коли ми кажемо «просування вперед», це означає те, що нам треба все, що знаходиться в тилу військ, які [продовжують] просування, теж якісь війська розмістити. Треба завести якийсь підрозділ, який буде виконувати поліцейські функції. Ми ж не можемо просто в тилу наших військ залишити російських громадян. Більшість з них, звісно, пасивні. Може, буде один-два відсотки, які готові на якийсь активний спротив, які, може, мають зброю, може, якісь боєприпаси, вибухівку.
Тому в будь-якому разі нам треба розтягуватися. Чи є у нас такі резерви для того, щоб це все зробити? Мені здається, що ні.
Логічніший крок — це йти не вглиб Російської Федерації, а убезпечувати наш кордон. Тобто рухатися в бік Бєлгородщини для того, щоб за спиною наших бійців була наша українська земля.
Проблеми експедиційної операції (а наші [війська] будуть в експедиційній операції) в тому, що абсолютно все їм треба доставляти — пляшку води, медикаменти, особовий склад, боєприпаси. Чим далі вони зайдуть, тим більше буде проблем з логістикою.
Тому, мені здається, що вони глибоко заходить не будуть, а будуть убезпечувати наш кордон, будуть рухатися вздовж кордону.
— Попередній висновок можна зробити, що створення цієї так званої буферної зони — це реалістична задача?
— Так, саме так воно й виглядає.
— Буферна зона на території Росії?
— Саме так, щоб убезпечити наші прикордонні міста і села від нескінчених артилерійських обстрілів та від авіаційних ударів.
