Російські пілоти вже нервують через F-16. Ілля Євлаш — про перші дні війни, Привид Києва та кількість боєприпасів для Patriot та IRIS-T
Важливі не самі літаки F-16, а радар і ракети, якими їх обладнають, каже Ілля Євлаш (Фото:Ritzau Scanpix/Bo Amstrup via REUTERS)
Автор: Денис Рильський
Як Україна захищатиметься від ворожих ракет і як уберегти від них літаки F-16? Якою новітньою зброєю брязкає ворог? Що потрібно, щоб Керченський міст врешті пішов під воду? Де вчаться, щоб стати голосом того чи іншого роду військ? Про все це і набагато більше ексклюзивно розповів Video NV речник Повітряних сил ЗСУ Ілля Євлаш.
Про F-16 і готовність українських пілотів
Вже декілька разів змінювалась дата отримання літаків. Зараз триває їх підготовка, а також льотного і інженерного складу, який буде займатися безпекою польотів. Коли саме? Побачимо найближчим часом. Це буде перший випуск, і з того буде зрозуміло, скільки часу потрібно [на підготовку], тому що це комплексний процес. Він включає низку різних підготовчих заходів, якщо ми говоримо про молодих курсантів.
Взагалі починається все з англійської мови. Наземна підготовка, теорія, потім проміжні етапи, легкомоторні літаки, необхідний нальот, який дозволяє пересісти на більш потужну модель. І вже на F-16 відпрацювання певних завдань зі знищення цілей, які вже будуть визначені.
https://www.youtube.com/watch?v=bXs7DOwCIC0
Заїжджена фраза, але самі пілоти кажуть: це як пересісти з Жигулів на Мерседес. Навіть у мінімальній комплектації це зовсім інший літак, який передбачає набагато більше спроможностей і комфорт виконання польотів. Не тільки сам літак важливий, а й озброєння. Якщо — точніше коли — нам нададуть ракети середнього і великого радіусу дії, такі як АІМ AMRAAM, це дуже потужні ракети, які використовуються з F-16 — це збільшить наші спроможності.
Наші пілоти, котрі виконують зараз завдання, витискають максимум зі своїх літаків, ми говоримо про МіГ-29, Су-24. Інколи навіть входять у зону ураження ППО, щоб виконати завдання на цих літаках. Це колосальний героїзм, професіоналізм наших військових, нашого командування, яке приймає рішення, як це зробити, обійшовши загрози. F-16 більш маневрені, більш потужні. Звісно, що нам треба більше маневрувати, щоб протистояти їхній авіації — Су-34, Су-35. Впливає і те, якого типу буде радар, наскільки легко буде захопити ціль. Якого типу блок матимуть винищувачі, тому що різні думки ходять у відкритих джерелах: Блок-15, Блок-20, дехто каже — буде Блок-40. Побачимо безпосередньо, коли вони нам надійдуть.
Для російських пілотів це буде певною небезпекою. Навіть психологічно — вони розумітимуть, що перед ними вже натівський зразок, потужний, реактивний літак, вони можуть не знати, якого типу ракети з активною головкою самонаведення там, наприклад, яка дистанція [ураження]. Звісно, це додасть їм таку нотку невизначеності і нервозності. Це нам на руку. Певна психологічна перевага буде з появою цих літаків. Навіть не тільки для ворога — буде розуміння нашого суспільства, що Україна переозброюється, що ми міняємо наш авіаційний парк, наближаємось до стандартів НАТО, у нас є унікальний бойовий досвід, який вивчають наші партнери. Це все в комплексі підніматиме моральний дух і [даватиме] впевненість у нашій перемозі.
Про захист F-16 від російських ракет
Розміщення [західних літаків] — досить таємне питання. Ми розуміємо, що росіяни будуть дивитись, зокрема, і це інтерв’ю. Вони зараз активно шукають інформацію. Багато беруть з відкритого доступу. Зараз існують різні плани і думки, як саме ми будемо убезпечувати наші літаки від ударів. Ми бачимо, що для ворога це є пріоритетною ціллю і, звісно, вони не пожалкують жодних засобів ураження для того, щоб знищити їх і показати потім, що хвалені натівські літаки горять. Існують різні варіанти для того, щоб ефективно гарантувати безпеку польотів, зокрема з нашої території, щоб F-16 могли ефективно виконувати свої завдання та прикривати наш повітряний простір.
F-16 — потужна зброя, але вона не є невразливою. Звичайно, все збивається, все горить. Тут буде залежати все від того, наскільки буде підготовлене підґрунтя до їх появи. Ми бачили кадри зі зруйнованими [російськими] С-400 в Криму. Досить успішна робота наших партнерів з ГУР, як вони розріджують РЛС, радари, які могли фіксувати, наводитись на цілі. Все це послаблює [ворога] і сприяє нам для більш ефективного застосування F-16.
Якщо в нас будуть ракети з дальністю 120−160 км, це дозволить з більш безпечної відстані застосовувати F-16 і вражати наземні комплекси і цілі, склади і центри управління.
Про новітній російський літак Су-57
Їх було збудовано декілька десятків. Приблизно, точну кількість ніхто не знає, що демонструє гарну роботу їхніх спецслужб. Вони тривалий час тримали в таємниці тактико-технічні характеристики, зовнішній вигляд. Зараз він відомий, останній раз ми цей літак бачили над акваторією Чорного моря, коли він намагався атакувати наші цивільні об’єкти в Кривому Розі. Але варто зазначити, що вони нечасто його використовують. Заявлено, що він п’ятого покоління, нібито може робити нереальні речі. Однак насправді його характеристики дещо не відповідають дійсності. І вартість цього літака надзвичайно велика, це мільйони доларів.
Росіяни розуміють: якщо буде його втрата, то буде показано, що показники далекі від реальності. Вони намагаються його застосовувати на віддаленні, в тому числі і з ракетами Х-69, які можуть теоретично використовувати і Су-24, і Су-35. Тож Су-57 — дороге брязкальце і поводяться з ним дуже обережно.
Про новий комплекс ППО С-500 Прометей на озброєнні РФ
Про цей комплекс вони небагато інформації розміщують у публічному просторі. Як бачимо, досить часто росіяни схильні перебільшувати ефективність своїх комплексів, їх потужності і спроможності. Але разом з тим ми ще не бачили їх у справі. Потрібно буде побачити в бою, наскільки заявлені тактико-технічні характеристики будуть відповідати реальним. Поки що ми бачили в дії роботу їхніх С-400 Тріумф, про С-500 поки не йшлося. Давайте дочекаємось, коли вже офіційно буде підтверджено інформацію про їх застосування, і ми зможемо зробити висновки.
У цього комплексу заявлені дуже високі показники, він ніби може перехоплювати ракети на дуже великих висотах, чого не могли робити попередні їхні аналоги. Бій покаже.
Про те, чи може Польща закрити частину українського неба
Перші роздуми про це з’явилися після того, як російська ракета залетіла в повітряний простір Польщі. Тоді виникли розмови, що Польща могла б закрити хоча б частину заходу України. Це б дозволило перемістити наші установки і без того дефіцитні ракети, які постійно потребують поповнення, на інші обєкти. У нас в Україні безліч важливих об’єктів і велика територія — її не покрити лише наземними установками. Жодна велика країна світу не може собі дозволити перекрити весь повітряний простір за рахунок наземних станцій ППО. Тому дуже часто використовують інші складові, літаки — багатоцільові винищувачі F-16, F-22, F-35 — і також флот, в кого він є. Ми бачили гарну роботу, коли Іран атакував Ізраїль, ми бачили багато відео, як, використовуючи зокрема наш досвід боротьби з шахедами, вони легко можуть з ними справлятися.
Якби Польща закрила цю територію, це б нам дуже знадобилося у відбитті атак противника. Так, це не буде шанс протистояти ракетам типу Кинджал, однак з більшістю крилатих ракет, керованих ракет, дронів ми могли б ефективно справлятися. Але це питання до нашого дипломатичного корпусу, це вирішується на вищому рівні. Ми відповідаємо за те, що нам надали, і наша задача — виходячи з наявних засобів, прикривати повітряний простір, забезпечувати підтримку сухопутної компоненти.
Посилення ППО потрібно, воно дозволило б прикрити наші теплостанції, електростанції, генеруючі підприємства. На жаль, ми бачили, коли вони зруйнували Трипільську ТЕС — так, ми більшість ракет збили, але вони використовують тактику перенавантаження нашої системи, щоб ми використали весь запас ракет, який стояв на установці. Ми бачимо — навіть однієї ракети вистачає, щоб зруйнувати той чи інший об’єкт.
Ми постійно маневруємо, виходячи з тих засобів, які в нас є. Ми й так показали абсолютно нестандартний підхід до ведення цієї війни не тільки на суходолі, але й якщо говорити про ППО. Уже напевно діти в садку знають, що таке система Patriot, і потрібно більше цих систем.
Про кількість боєприпасів для Patriot та IRIS-T
Читайте також:
Звичайно, це не нуль. Ви бачили під час останньої комбінованої атаки — ми збили велику кількість [ворожих ракет]. Проти Кинджалів ми можемо використовувати тільки один засіб, який підтвердив свою ефективність — це Patriot. Але він ефективно може збивати Кинджал, коли він заходить на ударну траєкторію, лоб в лоб, ефективний радіус протидії Кинджалам складає 40 кілометрів. Уявляєте, скільки потрібно таких Patriot, щоб закрити все?
Ракети, звичайно, є дефіцитними, партнери знають, скільки їх залишилось. Постійно ведуться перемовини. Якщо навіть не постачається сама установка, ракети також є дуже цінним елементом, який може використовуватися для стримування повітряного нападу. Однак на війні ніколи не буває достатньо ракет, тим більше під час таких масованих ударів противника, який переважає кількісно. Звісно, ми не виготовляємо самі ці ракети і не можемо закрити потребу повною мірою.
Як захистити прифронтові міста
Маємо співпрацю з нашими міжнародними партнерами, зокрема з американцями за програмою FrankenSAM. Це Бук, який модернізовується під ракети АІМ. Усе залежатиме від того, якого типу будуть ці ракети. Може бути середній, а може бути й великий радіус дії. Чим більший радіус, чим більше таких установок і ракет для них, тим більше шансів перехоплювати ракети на підльоті до міст. Якщо вони будуть заходити з півночі в напрямку Одеси, центральної України, їх, можливо, вдасться збивати набагато раніше, ніж вони дістануться до певного міста, для якого першочергово призначались. Тому цей пакет і інші пакети дозволять нам трошки видихнути.
Я не кажу, що всі наші питання вирішаться, ні. Звичайно, це дуже жорстка війна, з інтенсивним застосуванням КАБів, які кошмарять щоденно наші прифронтові міста — Суми, Харків. Запоріжжя, Херсон. На жаль, у них ще багато є з Радянського Союзу цих бомб. 500-кілограмові боєголовки — якщо це панельний будинок, він просто складається. Такі установки дозволили б нам певним чином відлякати, відігнати їхні літаки і убезпечити наші міста.
Що стосується Харкова — постійно застосовується ЗРК С-300, і це також велика проблема, тому що ворог б’є уже не дивлячись на доцільність — просто завдає ударів по місту абикуди. Через те, що Харків розташований за декілька десятків кілометрів від лінії зіткнення й кордону, часу на реагування, на збиття дуже мало.
Ворог намагається приховати підтягнення цих комплексів до фронту, намагається робити це зненацька. У нас є розвідка, коли маємо інформацію про певну активність, одразу передається повітряна тривога, ми одразу повідомляємо в Telegram і у WhatsApp. Але інколи через цю близькість до фронту стаються дуже сумні речі, гинуть мирні люди, діти, жінки, і це звичайно велика трагедія.
Про російську ППО в Криму
Крим — це велика мілітаризована база. За той час, поки в них були можливості, вони постягували туди багато комплексів С-300, С-400. Також Контейнер, це така автоматизована система управління, яка дозволяє одночасно керувати станціями ППО різних типів, як-от С-300, С-400 та інші модифікації. Цю станцію нещодавно нам вдалось вразити. І це такий великий стрибок, бо таких станцій небагато і виготовити її зараз, коли є обмеження і санкції, їм дуже складно буде.
Читайте також:
Цей удар та серйозне пошкодження інших радіолокаційних станцій в Мордовії, — все це впливає на підсвічування цілей. От два літаки А-50 відмінусували, і зараз ми не фіксуємо їх в акваторіях. Тобто це комплекс заходів, який виконується щоденно. Всі бачили, як ми збили Ту-22, і це також великий для нас прогрес і дуже велика проблема для ворога, оскільки він не може використовувати з цього рубежу літаки, які коштують мільйони доларів. Зокрема знизилась активність тактичної авіації з півдня. Зазвичай там знаходяться один-два патрульних літаки, але ми не можемо порівнювати з тим, що було на початку повномасштабного вторгнення, коли їхні літаки вільно почувалися в небі над Черніговом, над іншими містами, коли вони могли нахабно залітати на нашу територію і скидати бомби на багатоповерхівки. Але в Росії залишилось багато різних стратегічних бомбардувальників, тактична авіація, яку вони продовжують застосовувати проти нас.
Про ракети ATACMS та Керченський міст
Коли з’явилася інформація про те, що ми отримаємо ATACMS різного радіусу дії, в тому числі ті, які зможуть досягнути моста, ми бачили істерику на росТБ. Усі про це мріють. Як сказав очільник СБУ генерал [Василь] Малюк, ця конструкція явно там зайва. Ну, подивимось… Це б послабило їхні спроможності в Криму. Не так би активно вони змогли постачати різного типу обладнання в Крим. Це серйозно позначилось би в тому числі іміджево, бо маємо розуміти: цей міст став символом тріумфу Росії. І його знищення буде психологічно виглядати як ляпас, компонент, який позитивно вплине на наших людей і дуже негативно — на політичне керівництво РФ і деморалізуюче на ворогів загалом.
Для цього треба багато ракет, бо міст здоровий. Є певні місця на ньому, по яких треба бити, щоб залізницю й дорожнє полотно складно було відновити. Фахівці займаються в цьому напрямку, вони дуже довго аналізували цей міст. Ми бачили вже досить ефективні удари по ньому, коли вибухи руйнували дорожнє полотно. Вони знають, куди бити, але потрібен час і момент. Кримський міст зараз — найзахищеніший об’єкт мало не в цілому світі. Туди кинуті бригади ППО, він дуже ретельно охороняється. Коли з’являється якась загроза, росіяни роблять якісь задимлення, намагаються маскувати. Дуже переживають, бо розуміють — загроза є.
Про те, як опинився в ЗСУ
Перша моя освіта була — Київський торгово-економічний університет. Я закінчив бакалаврат з public relations. Тоді вже я бачив себе в журналістиці, мені цікаві були політичні новини. А поряд з цим пішов на військову кафедру. Далі вступив у магістратуру Могилянки, саме на магістра журналістики. Я завжди цікавився гуманітарними науками, тому обрав саме цю військово-облікову спеціальність, тому що вона має бути наближена до цивільної професії. Мені запропонували вибір — психологія і політологія. Я одразу обрав політологію.
У 2020 році я працював на телеканалі Еспресо, кореспондентом. Мені подзвонили з HR, кажуть: Ілле, вам прийшла не повістка, а типу для уточнення облікових даних, як зараз це робиться. Але я тоді вже розумів, що чим раніше я почну [службу], тим швидше зможу продовжувати свою справу. І вирішив піти в армію. Тим більше і планував здобути досвід саме у військовій сфері, мені подобалося це дуже. Воєнкор це одне. Але коли ти можеш побувати, наприклад, біля С-130 Hercules, або побачити й висвітлити тренування з десантування американських ейрборнів — звичайно, це круто.
Я взагалі йшов за призовом як офіцер запасу. На той момент термін служби у ЗСУ становив 18 місяців. Якби не почалась війна, мав би служити до червня 2022 року.
Про те, як вигадали Привида Києва
Була ідея зробити такий збірний образ, щоб підтримати наш дух і нести страх ворогам, які розраховували знищити нашу авіацію в перші дні, в перші години. Вони думали, що в нас ніяких літаків не буде, але почали в інтернеті з’являтися відео… Ми написали: «Привід Києва знищив два літаки». Їх дійсно тоді знищили, ми просто тоді так назвали [пілота]. Потім цей образ прижився. Його підхопив телемарафон, ми писали так тоді на нашій сторінці Сухопутних військ. А потім люди почали самі — Робін Гуд, який вбиває поганих і допомагає всім хорошим.
То була 40-ва бригада тактичної авіації, яка під Києвом. Ми тоді навіть не знали, які там пілоти, хто в тих літаках. Був інформаційний хаос, мільйони повідомлень, 70-кілометрова ворожа колона під Києвом, там десант, там вертольоти… В нас була просто ідея після повідомлень про перші збиті російські літаки, але ми не знали тоді, що вона набуде такої ваги. Зараз є навіть торгова марка Привид Києва.
Про перший день війни
24 лютого 2022 року був удома, мене набрав о п’ятій ранку мій керівник, сказав: «Вставай — почалася війна». За годину до цього я прокинувся — нібито десь щось вибухнуло. У нас зазвичай заїжджає машина, що сміття забирає, і коли кидає контейнер — звук приблизно такий самий. Здалося, що того ранку він був трошечки інший. На фоні інформації, що циркулювала, я прокинувся від цього звуку і думаю: це наче вибух. Далі все спокійно, а потім ще один. Потім чую — вібрує телефон. Тоді зрозумів, що це був не контейнер, а вже щось почалося… Коли приїхав на службу, там робота вже кипіла повним ходом.
Про те, як і для чого оголошується повітряна тривога
Постійно в нас знаходиться людина на чергуванні, яка на планшеті бачить цілі. Ми приблизно можемо визначити за носієм, за швидкістю, яка це може бути ціль, і ми інформуємо населення про те, що є загроза. Приміром, злетіли Ту-95 з Оленьї або є загроза пусків балістики.
[Російська] авіація майже завжди в повітрі біля України, винищувачі, бомбардувальники. Реально це надто тонка ілюзія, що ми в Києві чи у Львові, а війна десь далеко. Коли ти розумієш, що в них є далекобійні ракети і авіація постійно вгорі, ця ілюзія дуже швидко розмивається. І людям варто розуміти, що ці тривоги не просто так.
Про мобілізацію
У всіх людей є сім’ї, у всіх людей є рідні. Дуже багато бійців довго перебувають на лінії зіткнення і в інших дуже складних місцях. Всіх потрібно міняти. В Росії більший людський потенціал, 142 мільйони, а в нас? Значно менше — в рази. Війна для якоїсь когорти людей, а я буду займатись своїми речами? Зовсім ні! Зараз ми проходимо перевірку, чи відбулись ми як нація. Чи відбулись ми як громадянське суспільство, яке здатне мобілізуватись, об’єднатися і протистояти загрозам як на передовій, так і в тилу. Ворог намагається маніпулювати інформацією, але наша спільна війна.
Про те, коли закінчиться війна
Читайте також:
Тут все настільки мінливо, настільки все може миттєво змінитися. Ми пам’ятаємо похід [Євгена] Пригожина на Москву, тоді реально існував великий шанс, що дещо може змінитись. А що буде завтра, що буде післязавтра? Якщо буде так все просуватись, то війна надовго. Можливо, на роки. Це не закінчиться завтра, післязавтра. В нас серйозна екзистенційна загроза — на нас пішла війною країна, яка хоче вбити кожну і кожного з нас, забрати в нас все. Ми бачили, що було, коли війна прийшла на підконтрольні Україні території, які зараз тимчасово окуповані. Забирали все майно, забирали бізнес, забирали будинки. У мене є знайомі, які зараз в різних підрозділах воюють, — вони тоді зрозуміли, що таке Росія, що це таке, коли вони приходять і мобілізують потім у своє військо. Проводять пресинг населення.
Ми маємо говорити відкрито з нашим суспільством, наскільки це все серйозно. Люди ходять, відпочивають, і складається відчуття, що десь щось не так, бо одні гинуть — на Донбасі і на Запоріжжі, — а в інших все нормально, нічого не відбувається.
Про ризики
Декілька разів були випадки, через які я міг би тут уже сьогодні не сидіти. Навіть незважаючи на те, що пресофіцер — доволі віддалена від безпосередніх бойових дій професія. У Куп’янську по нас стріляв снайпер. Ніхто не постраждав, снайпер просто промахнувся. Був не дуже досвідчений. Його вчасно помітили, і ми швидко покинули те місце. Але якби він дочекався просто, якби він поранив когось одного, то він би залишив там всю групу. Декілька разів бувало, що прилітала поруч міна. І осколки прилітали, цокотіли біля нас.
Був випадок, коли ми з пресофіцером 10-ї штурмової Микитою Шандибою їхали на зйомку під Бахмутом, це було влітку 2022 року, і ми попали під обстріл спочатку касетами, а потім з 2С3 Акація. А ми везли міни хлопцям. Тобто там був повний пікап 120-мм мін. Якби хоча б щось трошки попало, то…
Про дружину і світогляд
Дружина мене підтримує. І це один з головних секретів — ми завжди одне одного підтримуємо в усіх починаннях. Ми дуже активні, любимо подорожувати. Така динаміка мене все життя супроводжує. Після повномасштабного вторгнення — Київ, Донбас, зараз Повітряні сили. Я не знаю, де буду далі, але життя дуже динамічне. Воно одне, і тому його потрібно прожити так, щоб не було соромно ані перед собою, ані перед своїми дітьми, наступними поколіннями. Треба його зробити максимально насиченим і гідним.
У такі важкі, темні часи потрібно не забувати про звичайні почуття — кохання, стосунки. Всі ми люди. Не важливо, у формі ти чи в цивільному. Всі ми маємо пам’ятати про доброту, оскільки воюємо зі злом. Якщо у вас є почуття до людини — кохайтеся, зустрічайтеся, одружуйтеся. Є демографічна криза. Перед нами стоять дуже великі виклики. Зараз війна, і ми всі думаємо про перемогу. А після війни перед нами відкриється дуже багато різних проблем. Наслідки будуть на десятиліття, я думаю. Ми маємо мінімізувати участь наших нащадків у війні, щоб ми вже завершили в нашому поколінні її.
Не буває легкої перемоги. Війна — це завжди, на жаль, про втрати, про кров, про смерть, про інвалідність, про каліцтво. Але як інакше? Якщо ми програємо, наше життя не буде гідним.
