«Смерть Путіна не приведе до миру». Такі війни закінчуються не поразкою, а колапсом однієї сторони — розмова NV з Ярославом Грицаком
Поділитися:
Ярослав Грицак, історик та професор Українського католицького університету (Фото:Дискусійний клуб Сентенція / Facebook)
Автор: Євгенія Гончарук
Такі війни, як російсько-українська, закінчуються не поразкою, а колапсом однієї сторони, запевняє Ярослав Грицак, історик та професор Українського католицького університету.
Що дуже швидко допоможе українцям наблизити колапс режиму диктатора Володимира Путіна і чому мир не настане, якщо раптом очільник Кремля сконає, Грицак розповів в інтерв’ю Radio NV.
— Півтора року повномасштабної агресії Росії мали величезний вплив на життя українців. І ці зміни здаються нам незворотними. Точно багато хто переконаний: такого життя, як було до 24 лютого вже не буде. Але озираємось на досвід Грузії, де і після війни, яку розпочала Росія, після інших подій влада ухвалює відверто проросійські рішення. І виникають побоювання: чи не загрожує нам такий відкат назад? Як тоді його уникнути?
— Загроза є. Треба це сказати. Хоча загроза є дуже малоймовірною. Я думаю, що принципова різниця між Україною і Грузією полягає в тому, що Україна мала два Майдани. І цей другий Майдан закріпив те, що вдалося першому Майдану. Пам’ятаємо, що в країні теж була певна контрреволюція, прихід Януковича таки [відбувся].
І це показує, що старий режим вмирає дуже поволі. Тому треба його [кончину] закріпити не одною, а подвійною перемогою.
Вважаю, є [основоположна] різниця між Україною і Росією. Україна має більший, вищий запобіжник від повернення до минулого. Чи можливо повернутись до минулого? Так, звичайно, що можливо. Історія має багато випадків, коли після навіть перемог у війнах, маємо перемогу у війні і програний мир.
Я можу почати з випадку найбільш [наглядного] – це війна між греками і персами. Вона скінчилася перемогою малого плем’я греків проти великої перської імперії, що дуже нагадує сучасну війну України та Росії. І потім почався золотий вік грецької культури. Але за декілька десятків років почалася війна всередині грецької цивілізації – між Афінами і Спартою, — яка, по суті, знищила цю цивілізацію і призвела до перемоги імперії Олександра Македонського.
Тож такі випадки є. Єдине, перше — ми маємо усвідомлювати цю загрозу. Вона низька, але ми не можемо її ігнорувати. По-друге, ми маємо робити все, щоб цієї загрози не сталося.
— Я так розумію, ми маємо говорити тоді про те, що нас має об’єднувати. Я згадую той рівень довіри, єднання, який в нас був у березні-квітні минулого року. І часто це пояснюю тим, що українців дуже добре об’єднує спільний ворог, спільна біда, загроза. Але минає якийсь час, ми спостерігаємо якісь дискусії, скандали. Це певною мірою закономірно? Чи є це небезпекою для нас, коли ми впадаємо в такі дискусії, які нас трохи розколюють насправді?
