«Треба дочекатися березня». Відхід з Авдіївки — це лише маневр, переломний момент ще попереду — інтерв’ю з бійцем 47-ї ОМБр
Поділитися:
Авдіївка у жовтні 2023 року (Фото:Костянтин і Влада Ліберови/Instagram)
Автор: Юлія Петрова
Військовослужбовець 26-го окремого стрілецького батальйону 47-ї ОМБр Максим Куринський, який воює на авдіївському напрямку, розповів в інтерв’ю Radio NV, чому відхід з міста — це доцільне рішення, а переломний момент на полі бою нас чекає навесні.
https://www.youtube.com/watch?v=dd3hBswH1NI
— Українські військові вийшли з Авдіївки, повідомив головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський. Що відбувалося в місті, поблизу нього напередодні цього ухваленого рішення? Як би ви описали ситуацію?
— З того, що я спостерігаю, знаю і бачу, це авіаційні удари КАБами, близько 60 таких було заходів авіації. І героїчний наш супротив силами, які маємо на цьому напрямку, у нас триває, є друга лінія. Від того таке рішення вважаю і раціональним, і доцільним. Тому особливих моментів розчарування не переживаємо.
— Оборона Авдіївки трималася стільки часу, за що можна тільки подякувати тим військовим, які там не просто перебували, а зубами вгризалися в ту землю і її боронили.
— Так. Ми, звичайно, знаємо всі наші суміжні підрозділи, які виконували бойові завдання. На мою думку, треба бути хитрішим, мабуть, і робити інші маневри, щоб іншим чином здобути ту чи іншу перемогу. Тому це не така подія, яка була б для когось з українців гіршою чи поганою. Я думаю, що все буде добре, нам ще трохи треба дочекатися. Орієнтовно до березня, на мою думку.
— А чому саме до березня? Поясніть, будь ласка.
Всі бачать новини, вони переповнені авдіївським напрямком, [про це] багато говорять. Якщо просто проаналізувати, то я вважаю, що переломний момент ще попереду. Це просто такий маневр.
— Ви і ми всі чекаємо зараз на західну зброю і на те, що в березні вона має надійти більш активно. Саме це буде пов’язано з більш активними діями українців на фронті?
— Навіть той відхід, який вже відбувся, він ніякої стратегічної переваги або якоїсь іншої не дає нашому ворогу. Тому будемо дивитися, що буде далі. Тобто не засмучуйтеся.
— Я знаю, що ви не в самій Авдіївці перебували днями, але зовсім поруч, на півночі. Що ви можете сказати про саме місто, яке було залишене? Що відбувається довкола? Я знаю, що саме місто давно було перетворено на суцільну руїну.
— Єдине, що можу до цього додати, що є цивільні люди, які ще до цього часу зверталися по допомогу, а саме про вивезення своїх близьких родичів із зони бойових дій. Це те, що мені відомо. В іншому — ти спостерігаєш, зазвичай візуально, наші бойові дії.
— Американський інститут вивчення війни пише, що українські війська здійснюють відносно контрольований відхід із Авдіївки. Що значить відносно контрольований за нинішніх умов?
— Насамперед, район АКХЗ, Авдіївський коксохімзавод, і 9-й район міста Авдіївки, там були допоміжні сили для виводу військ, щоб реалізувати ці події. Якщо бути відвертим: то ці події, які відбуваються, висвітлюються в новинах до цього часу, вони все одно приходять із запізненням. Тому все відбулося в той чи інший час. Вже відбулося.
— Якщо нинішньої ночі ми почули про те, що українські війська вийшли із Авдіївки, це сталося на кілька днів раніше?
— Не зовсім так. Тобто українські війська вийшли з Авдіївки — це звучить загально. Є певні ділянки, на яких залишили українські військові лінію оборони.
— До нинішньої ночі зараз вийшли усі? Я якраз ці деталі хочу вас розпитати, розкажіть, будь ласка. Саме цієї ночі було ухвалене остаточне рішення залишити місто.
— Щодо цього питання, я не висвітлю вам всі події стовідсотково, як ви вже зрозуміли. Єдине, що можу сказати, що все ще триває [вихід наших військ], наскільки мені відомо, наскільки я розумію ситуацію.
— Була інформація від Донецької військової адміністрації про те, що дорога в Авдіївку повністю прострілюється. І пролунала ця інформація ще 14 лютого. Скажіть, чи були запасні шляхи для відходу? Як це відбувалося, що вам про це відомо?
— Так, ця інформація дійсна, я підтверджую. Є частина логістики, яка нам підконтрольна і з надзусиллями, але процес цей ще триває. Є забезпечення. Головний, основний шлях дійсно є під контролем [вогневим ворога]. Але є і запасний варіант, і ми ним користуємося і зараз. Просто місце або орієнтири я називати не буду. В цьому напрямку йде робота, всі працюють як слід.
— Чому зараз наші сили відходять з Авдіївки? Чому не можна було або не хотіли віддавати відповідний наказ зробити це раніше? І чи була в цьому військова доцільність, політична доцільність? Що ви, як людина, яка боролася за Авдіївку, можете сказати з цього приводу?
На мою думку, тут більше політична складова. [Як у] військових, то у нас завдання дуже просте: є наказ, ми працюємо, виконуємо. Перевага чисельна: один український військовослужбовець до семи військовослужбовців ворога. Політичні якісь рішення, я так розумію, це не дуже враховують. Я не скаржуся, але моя думка: всі розраховують на весняний період часу цього року. І відведення — це вірне рішення, не дивлячись на зміну командування в Збройних силах або ще якісь інші питання. Будемо бачити. Моя думка: це позитивний момент і просто треба трохи часу дати всім цим обставинам, щоб розібратися і побачити, як воно буде в майбутньому.
— Ви можете розказати, як людина, яка боронила Авдіївку власними руками, що це для вас означає?
— За два роки це вже певна звичайна справа, як би воно дивно не звучало. Це вже навіть відпрацьований якийсь режим. Головне робити те, що у зоні твоєї відповідальності, робити це чітко, злагоджено, вірно, мати взаємодію, добрий настрій, спілкування з побратимами, допомагати. Нічого надзвичайного. Це вже [буденність], кожен знає, що робити, кожен дотримується тих чи інших правил, виконує завдання командира. І так все відбувається з ранку до ночі — щодня, однаково, ніяких змін, монотонно.
— Олександр Сирський, головнокомандувач Збройних сил України, говорив про те, що обов’язково повернемо Авдіївку, і що зараз українські сили переходять до оборони на більш вигідних рубежах. Я розумію, що координати ви зараз не називатимете. Але я хочу спитати про ці більш вигідні рубежі. Як би ви їх описали, чи дозволяє місцевість зараз дійсно говорити про таку вигідність позицій?
— Юля, вони є, вони вже існують давно, насправді вони вже заготовлені. Навіть ще більше — ще готуються по інших напрямках навколо Авдіївки. Перехід — це всього лише маленька подія. Це вже давно є, підготовлено, і несеться бойове чергування, служба. В цьому плані це ще заздалегідь, до Сирського, було вирішено.
— Ми знаємо, що кілька днів тому до Авдіївки прийшли бійці Третьої окремої штурмової бригади. Скажіть, будь ласка, а навіщо за кілька днів до відходу бійців Третьої окремої штурмової туди спрямували? Як ви це можете пояснити?
— Навіть для того, щоб зробити маленьке переміщення або вивезти кого треба, потрібна вогнева підтримка або інша. Я все ж таки вважаю, що саме для того. Перелік завдань Третьої штурмової я не знаю, але з їхньою допомогою все ж таки відбулись ті відведення, про які ми з вами говорили. Можливо, ще виконання якихось завдань за ними стоїть. Наскільки я знаю, вони дуже вдало впоралися зі своїм завданням.
— Розкажіть про втрати рашистів, з ким ви там воювали, як це відбувалося?
— Переважно це Шторм-Z та Шторм-V. Можливо, їхні мобіки. Наскільки я ще знаю, максимальних зусиль на цьому напрямку ворог зосередив. Щоденно — до тисячі військовослужбовців у ворога приблизно втрат, десь така кількість. На мою думку, довго це тривати не буде, майбутнє це покаже.
— Як ви бачите ситуацію на наступний тиждень, наприклад? Чого нам чекати?
— На наступний тиждень? Складно щось прогнозувати. Я позитивно налаштований. Багато хто з нас має впевнений погляд на майбутнє в цій справі. Так, може, завуальовано кажу, вибачте. Будемо сподіватися, що це сама нейтральна новина, яка, може, всіх спантеличила, але в майбутньому я все ж розраховую на кращий перебіг подій. Вірю саме в таке.
— Чого найбільше не вистачає українським захисникам зараз на авдіївському напрямку? Я і про людський ресурс, про можливість відпочити, про допомогу від наших західних партнерів, і про ту зброю, на яку ми зараз дуже чекаємо.
— Про можливість відпочити і про можливість ротації — ми вже звикли. Я говорю особисто від себе. Ми адаптувалися, наскільки це можливо, до відпрацьовування свого робочого дня або графіку. Якби мати перевагу в кількості боєкомплекту, снарядів, [щоб було більше], ніж у ворога, — це було дійсно круто, без цього неможливо.
Але політичні процеси також впливають на перебіг бойових дій. Багато чого би я хотів вирівняти або прибрати з цих сьогоднішніх подій. Але маємо такі умови, де українські військові пристосовуються, беруть силу від своїх близьких, друзів, побратимів. Приблизно так все відбувається. Наступає новий день і якщо ніхто не має втрат, — це найкраща новина, найкраща подія. Якщо ми десь маємо перевагу і дійсно завдаємо ворогу втрат, теж дуже підбадьорює.
А щодо політичних питань, виборів президента [Джозефа] Байдена чи [ймовірного кандидата в президенти США Дональда] Трампа, звичайно, ми все слухаємо, ми спілкуємося, у нас у кожного своя різна думка. Воно не дуже впливає насамперед на перебіг подій, які відбуваються саме тут. Тому налаштовані ми згідно нового закону [про мобілізацію, який планують прийняти], а, може, хтось і трохи більше, служити українському народові.
