«Треба міняти бійців на передку». Політолог — про ідею мобілізації з 18 років та суперечності економічного бронювання
Представник ТЦК розмовляє з чоловіком на вулиці в Києві, 3 липня 2024 рік (Фото:REUTERS/Gleb Garanich)
Автор: Юлія Петрова
Політолог Ігор Чаленко розповів в інтерв’ю Radio NV, чи підтримує ідею мобілізації з 18−20 років та чому питання економічного бронювання ділить навпіл українське суспільство.
https://www.youtube.com/watch?v=YcfvVrtVtjc&t=399s
— Народні депутати обговорюють можливість зниження мобілізаційного віку до 18−20 років. Профільний комітет ще не розглядав це питання на засіданнях. Про це розповів нардеп і секретар комітету із питань національної безпеки, оборони і розвідки, військовослужбовець Роман Костенко. Він сказав, що в усьому світі немає такого, що військовозобов’язані із 18 років не призиваються, і що його колеги із американського Конгресу дивуються, що в Україні особи до 25 років не підлягають призову, хоча людей для захисту держави не вистачає. Які ваші прогнози, як поводитимуться нардепи?
— Насправді я б не грався з темою зниження віку, з якого буде відбуватися мобілізація.
У цій ситуації всі чомусь забувають, що у нас в добровільному порядку і так 18-річні плюс можуть йти служити. Зараз, наприклад, бачимо рішення Кабінету Міністрів, яке дозволяє в обхід ТЦК бригадам залучати до себе добровольців. Також на рівні декількох бригад доволі успішно працює тема рекрутингу. Тому тут, якщо і є бажання залучати більш молодих, то це саме треба робити з погляду подальшої інформаційно-пропагандистської роботи якраз через рекрутинг, а не зменшувати вік, який дозволить банально частково продовжувати і так не підтримувані суспільством дії, на кшталт бусифікації.
Тобто ми зараз маємо йти більше шляхом верифікації тих даних, які отримуються за рахунок цифрових методів, той же Резерв+. У нас насправді величезна кількість громадян, які перебувають у віці 25+, але мають певні способи уникати мобілізації. Очевидно, що тут потрібно працювати і паралельно з тим, звичайно, боротися з тими корупційними проявами, які є зараз в ТЦК, для того, щоб суспільство надало додаткової легітимності тим діям щодо мобілізації, які будуть йти.
— Це, по суті, зменшується цей часовий лаг для того, щоб люди оперативніше приходили.
Питання в іншому. У нас зараз повістка поштою, як вона дійшла, навіть якщо ви її не взяли, вам її не вручили, вона вважається врученою. А тут є, звичайно, нюанси. Але тим не менше, це створює, з однієї сторони, додаткове навантаження на ТЦК, а з іншої – оптимізує сьогодні притік людей, які мають прийти, оновити свої дані, тому що загалом всі повістки якраз стосуються уточнення даних.
Плюс, до речі, пан Костенко нещодавно навіть заявляв, що попри збільшення притоку новомобілізованих рекрутів, останніми місяцями, на жаль, цей показник почав знову знижуватись. Зрозуміло, що влада зараз буде робити все, аби збільшувати можливості наших Сил оборони України.
Ми бачимо, що на фронті, на жаль, ситуація вкрай складна, але вона [такою] є зокрема через те, що немає достатньої кількості людей, які можуть сьогодні замінити тих, хто стоїть і по півтора, і по два роки безпосередньо на передку. Тому і держава приймає відповідні рішення.
— Також поговоримо зараз про економічне бронювання. Ми пам’ятаємо, давно точиться суперечка щодо приводу. Напередодні нардеп Ярослав Железняк, посилаючись на заступника міністра економіки Віталія Кіндратіва, заявив, що рішення про запровадження економічного бронювання ухвалене. Зараз розглядають кілька моделей. Давайте ще раз поміркуємо про те, а чому економічне бронювання стало проблемним питанням в Україні?
— Тому що сьогодні це питання ледь не ділить навпіл українське суспільство. З одного боку, є легальний бізнес, який розуміє, що вони є ціллю номер один для ТЦК, які приходять зі списками і десь 20% працівників забрали, десь 30% працівників забрали. А ті працівники, яких забрали, вони часто є вузькоспеціалізованими, їх треба навчати по два-три роки, може, і більше, в залежності від підприємства. І дуже часто і компанії, і підприємства просто змушені десь звужувати свою діяльність, десь взагалі відмовлятися від подальшої роботи.
Ми ж розуміємо, що насправді кожна копійка податків у нас йде на фінансування сфери безпеки і оборони. Тобто, чим більше буде у нас таких непрацюючих підприємств, тим важче буде фінансувати безпосередньо Сили оборони України. Тому треба шукати баланс.
Але, звичайно, є суспільний фактор, коли люди починають казати, що як це так виходить, що воюють бідні, а багаті, у яких зарплата вище певного показника, можуть і далі собі без проблем працювати. У нас немає сьогодні певної консолідації в темі взаємодії фронту і тилу. Ми не відчуваємо до кінця цього зв’язку і тому дійсно відбуваються різні протиріччя.
І знову ж таки, подивіться, середній рівень зарплати сьогодні в Україні. Згідно з даними Держстату — це близько 20 тисяч 900 гривень. Те, що буде пропонуватися… Ми розуміємо, що на тисяч 10 має бути вищою зарплата, навіть більше, щоб людина і далі працювала.
Це дійсно для більшості населення є певним елементом несправедливості. Але все рівно, ми будемо далі дивитися.
У цій ситуації ми теж маємо пам’ятати, що вже сьогодні близько мільйона осіб вже є заброньованими. Ще за нинішніми умовами 200 тисяч можна забронювати. У принципі бронювання працює, його теж можна назвати економічним бронюванням. Тому те, що буде вводитись, це, по суті, буде вже еволюцією нинішніх умов, які у нас зафіксовані в постанові Кабінету Міністрів.
